ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
07.02.2013Справа №5002-9/ 4501-2012
За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
До відповідача Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь
про стягнення 1526993,39 грн.
Суддя Н.С. Пєтухова
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача - Пількевич В.В, довіреність № 11/60 від 02.01.13, представник
Від відповідача - Брагін О.В, довіреність № 14-355 від 16.03.12, представник.
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розміру 1526993,39 грн., в тому числі 1263532,90грн. основного боргу, 111558,17грн. пені, 113274,19грн. 7 % штрафу, 26817,34грн. 3% річних, 11810,79грн. індексу інфляції, а також витрати пов'язані з сплатою судового збору.
Позивні вимоги позивач обгрунтовуває тим, що відповідачем не виконані умови договору №106-ПГ-2011 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011р. у частині плати за природний газ.
Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечує, відзиву на позов суду не надав.
У судовому засіданні 28.01.2013 року була оголошена перерва до 07.02.2013 року до 11 годин 00 хвилин.
07.02.2013 року судове засідання відбулось у присутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
В с т а н о в и в:
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №106-ПГ-2011.
Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 1867 тис. куб. м.
Приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.
Позивачем на виконання умов договору протягом жовтня - грудня 2011 року - січня - травня 2012 року було поставлено , а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1868202,79 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011, 30.11.2011, 31.12.2011, 31.01.2012, 29.02.2012, 31.03.2012, 30.04.2012, 31.05.2012 (аркуші справи 18-25).
Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. (пункт 5.1. договору).
Відповідач в порушення умов вищевказаного договору оплату за спожитий природний газ своєчасно не провів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем 07.12.2012 була направлена на адресу відповідача вимога щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 221198,44 грн. (аркуш справи 27-28), проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.
При таких обставинах, позовні вимоги позивача у частині стягнення основного боргу 1263532,90 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги позивача в частині|частці| стягнення 3% річних за період з 14.11.2011р. по 31.04.2012р. у сумі 26817,34 грн. (згідно розрахунку позивача а.с.31-32) підлягають задоволенню.
Позовні вимоги позивача в частині|частці| стягнення індексу інфляції за період з 14.11.2011р. по 31.04.2012р. у сумі 11810,79 грн. (згідно розрахунку позивача а.с.31-32) підлягають задоволенню.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання зобов'язання за період з 15.11.2011 по 28.08.2012 у розмірі 111558,17 грн. та 7% штрафу у розмірі 113274,19 грн.
Відповідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 (тридцяти) днів додатково сплатити штраф у розмір 7(семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р. передбачене, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який оплачується пеня.
Розрахунок пені позивачем був проведений з урахуванням діючих облікових ставок НБУ.
Позовні вимоги| позивача в частині стягнення пені у розміру 111558,17грн. та 7% штрафу у розміру 113274,19грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по оплаті судового збору відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 07.02.2013р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписаний 08.02.2013 р.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ|розв'язав|:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський,52/1, п/р №260020014162 в філії AT «Укрексімбанк» м. Сімферополь МФО 324786, Код ЄДРПОУ 00153117) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, Україна, р/р 26001601004109 в ПАТ «Промінвестбанк», м. Києва, МФО 300012 Код ЄДРПОУ 20077720) 1263532,90грн. основного боргу, 111558,17грн. пені, 113274,19грн. 7% штрафу, 26817,34грн. 3% річних, 11810,79грн. індексу інфляції та 30539,87 грн. судового збору.
Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної чинності.
Суддя Н.С. Пєтухова