ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

26 листопада 2012 р. 12:01 Справа №2а-12511/12/170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представник Піскарьов Д.А.

від відповідача - представник Серпутіна Т.В.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції а Автономній Республіці Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 09.10.2012р. №0000712200 та від 09.10.2012р. №0000722200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення є неправомірними, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, зроблених відповідачем в ході перевірки, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позивач вважає, що таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів послуг, дані висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач зазначає, що операції з контрагентами, в результаті яких ним було сформовано податковий кредит з ПДВ та матеріальні витрати мали реальний характер. Також позивач вказує на порушення встановленого порядку проведення перевірки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, вважає, що висновки проведеної перевірки є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є законними і не підлягають скасуванню, правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях (а.с. 56-58), яка ґрунтується на даних акту перевірки від 21.09.2012р. №2638/22-00/32814223, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2012р. Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби Джанкойською була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Пласт - Буд» за січень - лютий 2011 року та ПП «Фіто Сервіс Плюс» за лютий 2011 року.

У ході перевірки було встановлено порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п.п. 187.1. п. 187 ст. 187 Податкового Кодексу України, у результаті чого завищений податковий кредит з ПДВ на загальну суму 22833,33грн., в т.ч. за січень 2011 року у сумі - 15333,33 грн., за лютий 2011 року у сумі 7500,00 грн., та порушення п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, а саме - завищення валових витрат на загальну суму 114166,65грн. у тому числі у 1 квартал 2011 року на суму 114166,65 грн.

За результатом перевірки складаний акт перевірки від 21.09.2012р. №2638/22-00/32814223 (а.с.13-19) (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що у січні 2011 року ТОВ «Агропродукт» задекларувало взаємовідносини з ТОВ «БК Пласт-Буд» на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 15333,33 грн. та валові витрати на суму 76666,67 грн., та у лютому 2011 року на загальну суму ПДВ 7500,00 грн. та валові витрати на суму 37500,00 грн. Після проведення перевірки ТОВ «БК «Пласт-Буд» був складено Акт № 1405/23-2/34554629 від 29.04.2011р. про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, в якому по взаємовідносинам з ТОВ «Агропродукт» правочин визнано нікчемним, та зняті податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 15333,33 грн. та валові витрати на суму 76666,67грн. Таким чином відповідач дійшов висновку, що по взаємовідносинам з ТОВ «БК Пласт-Буд» ТОВ «Агропродукт» зазначений правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним. Відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

В акті перевірки також встановлено, що у лютому 2011 року ТОВ «Агропродукт» задекларувало взаємовідносини з ПП «Фіто Сервіс Плюс» на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 56833,33 грн. та валові витрати на суму 284166,67 грн. Після проведення камеральної перевірки ПП «Фіто Сервіс Плюс» був складений акт №13/15-2/36671297 від 12.01.2012р., в якому по взаємовідносинам з ТОВ «Агропродукт» правочин визнано нікчемним, та зняті податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 56833,33 грн. та валові витрати на суму 284166,67 грн. Джанкойська ОДПІ АРК ДПС згідно постанови слідчого провела позапланову перевірку ТОВ «Агропродукт», про що був складено акт № 775/22-00/32814223 від 13.04.2012р. згідно якого взаємовідносини з ПП «Фіто Сервіс Плюс» визнано нікчемними. В акті вказано, що таким чином, правочин між ПП «Фіто Сервіс Плюс» та ТОВ «Агропродукт» має ознаки нікчемності та є нікчемним - в силу припису закону. Відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

З викладеного вбачається, що відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 22833,33грн., в т.ч. за січень 2011 року у сумі 15333,33 грн., за лютий 2011 року у сумі 7500,00 грн., та завищення валових витрат на загальну суму 114166,65грн. у тому числі у 1 квартал 2011 року на суму 114166,65 грн. в результаті встановлення нікчемності правочинів та відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Пласт - Буд», що і стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, якими збільшені грошові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що у підтвердження взаємовідносин з ТОВ «БК «Пласт - Буд» та формування в їх в наслідку сум податкового кредиту у розмірі 22833,33грн. та суми матеріальних витрат у розмірі 114166,65грн. позивачем надані наступні документи.

Щодо формування суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 15333,33грн. та матеріальних витрат у сумі 76666,67грн.:

- Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 27.01.2011р. №ОУ - 0000002 (а.с.31), який складений між замовником ТОВ «Агропродук» та виконавцем ТОВ «Будівельна Компанія «Пласт - Буд». Даним актом зафіксовано те, що виконавцем були проведені роботи по договору №ДГ-0000001 від 27.01.11р. з ремонту покрівлі, вартість яких складає 76666,67грн. без ПДВ. ПДВ складає 15333,33грн., загальна сума робіт 92000грн.

- Банківський документ про перерахування позивачем на рахунок ТОВ «БК «Пласт - Буд» 27.01.2011р. суми у розмірі 92000грн. (а.с.32).

- Податкова накладна від 27.01.2011р. №2 (а.с.33) з номенклатурою товару: «ремонт кровли» на загальну суму з ПДВ 92000грн.

Будь яких інших документів на підтвердження вказаної операції, у тому числі договору №ДГ-0000001 від 27.01.11р. на який є посилання в акті здачі - приймання робіт, позивачем не надано.

Щодо формування суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 7500грн. та матеріальних витрат у сумі 37500грн., надана податкова накладна від 07.02.2011р. №2 (а.с.34) з номенклатурою товару: «капитальный ремонт разборного ангара» на загальну суму з ПДВ 45000грн., з яких сума ПДВ складає 7500грн.

Будь яких інших документів на підтвердження операції з ремонту ангару позивачем не надано.

Виходячи з вказаних вище положень ПК України, фактично ці документи та отримані податкові накладні свідчать про виникнення у платника податку можливості для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та матеріальних витрат.

Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з аналізу норм вказаних законів суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податкового кредиту, а також оподаткування доходів, отриманих юридичною особою та матеріальних витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та матеріальних витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд, внаслідок дослідження обставин реальності виконання умов укладених між позивачем та контрагентами договорів та складених на їх виконання документів, дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської операції, виходячи з наступного.

Як було вказано вище, позивач сформував матеріальні витрати та податковий кредит з ПДВ в результаті придбання робіт (послуг) з ремонту покрівлі та з ремонту ангару.

З наданих позивачем документів, враховуючи специфіку наданих послуг, неможливо встановити дані про те, на якому саме об'єкті було проведено ремонт, місцезнаходження цих об'єктів, обсяг та вид робіт або інші дані, які б свідчили про фактичне виконання цих робіт.

Також з наданих документів неможливо встановити дані про те, чи належать ці об'єкти позивачу та чи призначалося придбання вказаних робіт для ремонту об'єктів, які використовуються позивачем для провадження господарській діяльності.

Крім того суд зазначає, що Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, встановлено такі вимоги до первинних документів.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 N 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Так, затверджені форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" передбачають фіксування даних про найменування робіт і витрат; ціну одиниці виміру (у тому числі заробітної плати; вартості експлуатації машин та механізмів); дані про виконані роботи та інше.

Затверджена форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" передбачає наявність даних про найменування об'єктів, черг та пускових комплексів; вартість виконаних робіт та витрати та інше.

Складання позивачем та контрагентом, в результаті надання робіт з ремонту, документів затверджених Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554, свідчило б про наявність оформлення належних первинних документів, які б, у тому числі, вказували на реальність отримання таких робіт.

Позивачем не було надано суду зазначених первинних облікових документів у будівництві.

Також позивачем, згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, в обґрунтування позовних вимог та доведення обставин реальності виконання господарської операції суду не були надані належні докази реальності виконання господарських операцій.

У ході розгляду справи, судом, з метою повного та всебічного з'ясування обставин було вказано позивачу на необхідність надання належних доказів реального придбання робіт з ремонту.

Позивач пояснив, що всі необхідні документи суду вже надані і додаткових документів немає.

Як було вказано вище, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у документах. Господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні наслідки для платника податку шляхом формування ним податкового кредиту (зобов'язання). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась спрямована лише на формування платником податкового кредиту та матеріальних витрат у зв'язку із відображенням її змісту у документах.

За таких підстав, матеріали справи свідчать про те, що позивач не отримував послуг від контрагента з ремонту зазначених об'єктів, що вказує на відсутність реальності здійснення господарської операції та, з урахуванням викладеного вище, про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та матеріальних витрат.

Приймаючи рішення суд зазначає, що обставини, досліджені при розгляді справи, не вивчалися відповідачем у такому обсязі при проведенні перевірки та складанні акту, але повинні бути враховані судом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, навіть при відсутності дослідження ДПІ відповідних документів та обставин, суд не позбавлений за власною ініціативою, на підставі ч. 2 ст. 69 КАС України, збирати та досліджувати докази, необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач, через відсутність фактичного здійснення господарської операції, не мав права на формування податкового кредиту з ПДВ та матеріальних витрат.

Посилання позивача на факти порушення при призначенні відповідачем перевірки, не можуть бути єдиною підставою для скасування податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі обґрунтовано встановленого порушення податкового законодавства.

За таких підстав висновки відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення не є протиправними та не підлягають скасуванню.

Таким чином позов не підлягає задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 03.12.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.