ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 Справа № 3/188-16/91-3/212-6/49-17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, б/н від 20.11.2012р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2012р.

у справі №3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34

за позовом: закритого акціонерного товариства "СТМ", м. Бурштин, Івано-Франківська область.

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Бурштин, Івано-Франківська область.

про стягнення 25 329, 25 гривень.

за зустрічним позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Бурштин, Івано-Франківська область.

до відповідача: закритого акціонерного товариства "СТМ", м. Бурштин, Івано-Франківська область.

про стягнення 58 438, 26 гривень.

за участю представників:

позивача - Кудиба З.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача - ОСОБА_2 - підприємець, ОСОБА_4- представник (довіреність в матеріалах справи)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2010 року у справі № 3/188-16/91-3/212 за позовом Закритого акціонерного товариства "СТМ" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 25 329, 25 гривень та зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства "СТМ" про стягнення 53 216, 71 гривень, первісний позов задоволено, зустрічний позов залишено без розгляду. Рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2011р.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 р., справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2011р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року, первісний позов Закритого акціонерного товариства "СТМ" задоволено, а в зустрічному позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012р. скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 р.. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Як вбачається з названої постанови Вищого господарського суду України від 12 червня 2012р., підставою скасування попередніх судових рішень у цій справі було, зокрема те, що місцевим та апеляційним господарськими судами застосовано неоднаковий підхід до оцінки доводів товариства і підприємця: Суд касаційної інстанції вказав, що подану підприємцем довіреність ЯИМ №107503 від 03.01.2005р., яка видана товариством, відхилено, тоді як інші довіреності (ЯЗГ № 695146 від 10.02.2004, ЯИВ № 164303 від 29.07.2004, ЯИВ № 164317 від 20.09.2004 тощо), які мають тотожні (крім дати видачі) недоліки, були позитивно враховані при задоволенні позовних вимог товариства.

За результатами нового (третього) розгляду справи господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 19.09.2012р.у справі №3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34 (суддя Михайлишин В. В.) задоволив первісний позов закритого акціонерного товариства "СТМ" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 25 329, 25 грн.

У задоволенні зустрічного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ЗАТ "СТМ" про стягнення 58 438, 26 грн. відмовив.

При задоволенні первісного позову місцевий суд виходив з того, що за період з січня 2004р. по квітень 2005р. позивач перерахував відповідачу за матеріали кошти в сумі 119 049грн., а також з того, що відповідач поставив позивачу товар лише на суму 93 719,75грн. Відтак, суд дійшов висновку, що кошти в сумі 25 329,29грн. є безпідставно набутими, які згідно з нормами ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу.

Разом з тим, місцевий суд визнав неналежними доказами у справі довіреність ЯИМ №107503 від 03.01.2004р. (видана фактично 03.01.2005р.), накладні №№ 03/01, 04/01, 05/01, 06/01 від 04.01. 2005р., договір №37 від 12.01.2005р., акт приймання робіт №1/01 від 03.01.2005р. та відмовив у задоволенні зустрічного позову. При цьому, місцевий суд послався, зокрема, на висновок судово-економічної експертизи №12 від 25.04.2008р., пункти 4,6,7,9,10,11,12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96р. № 99, зареєстрованої в Мін'юсті України 12.06.1996р. за № 293/1318 (далі - Інструкція).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов ФОП ОСОБА_2 до ЗАТ «СТМ» про стягнення 58 438, 26 грн. задоволити. Скаржник стверджує, що в порушення норм процесуального закону не отримував жодного повідомлення про розгляд спору місцевим судом. Зазначає, що договір підряду, на підставі якого виконані роботи, не визнаний недійсним в судовому порядку, що сторонами підписаний акт виконаних робіт на суму 20 097грн. Вважає, що судом безпідставно не взято до уваги, як належних доказів, накладних №№ 03/01, 04/01, 05/01, 06/01 від 04.01. 2005р., договору №37, акту виконаних робіт від 03.01.2005р., які підписані двома сторонами, та які підтверджують заборгованість позивача. Звертає увагу апеляційного суду на те, що висновок судово-економічної експертизи №12 від 25.04.2008р. наданий за результатами розгляду лише документів позивача, в яких не відображені спірний акт виконаних робіт та накладні. Зазначає, що в даних бухгалтерського обліку ПП ОСОБА_2 відображені всі документи: довіреності, спірні накладні, договір №37, акт приймання робіт, а при проведенні судової експертизи представники ЗАТ «СТМ» приховали акти податкової перевірки, а також приховали журнал обліку довіреностей, тому посилання на висновок експерта, який був складений без всіх бухгалтерських документів, вважає незаконним.

Крім того, як на доказ своїх позовних вимог скаржник посилається, зокрема, на аудиторський висновок від 10.08.2007р.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.181 від 14.01.13р.) позивач вважає безпідставними доводи апелянта про неповідомлення його про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, а ухвали суду направлялися на адресу підприємця. Поряд з тим, зазначає, що оскільки відсутні докази договірних відносин між сторонами з приводу поставки товару на протязі 2003-2005рр., будь-якого листування чи наявності рахунків на оплату, ЗАТ «СТМ» обґрунтовано заявило позов до приватного підприємця про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Зазначає, що довіреність №107503 від 03.01.2004р., оформлена з порушенням Інструкції, містить помилку у даті її видачі, не містить переліку товарно-матеріальних цінностей, їх кількості та грошової вартості, відтак, неможливо ідентифікувати товар, на одержання якого вона видавалась. Більш того, у висновку №12 від 25.04.2008р. експертом встановлено, що спірні накладні не відображені в даних бухгалтерського обліку товариства. Крім того, зазначає, що договір №37 не можна вважати укладеним, оскільки останній не містить істотних умов. Звертає увагу суду, що дата акту виконаних робіт - 03.01.2005р., тоді як матеріали для виконання робіт згідно з спірними накладними оформлені після дати виконання робіт -04.01.2005р., при цьому в договорі передбачено виконання робіт із власних матеріалів підприємця. Позивач вважає, що аудиторський висновок не може бути підтвердженням факту виконання робіт, оскільки останній не відображає порушення законодавства у оформленні, зокрема, довіреності № 107503, проводився на замовлення та на підставі документів відповідача.

В судове засідання 05.02.2013р.представники сторін з'явилися та підтримали свої доводи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно з накладними та довіреностями, виданими позивачем, які є в матеріалах справи (всього 24 накладних, т. 1, а.с. 10-46, 137-141) відповідач поставив позивачу за період з 11.02.2003р. по 04.01.2005р. будівельні матеріали на загальну суму 202.426,71грн., в т.ч. по накладних №№ 03/01, 04/01, 05/01, 06/01 від 04.01.2005р. (довіреність ЯИМ № 107503 від 03.01.2004р.) на суму 30202,84грн. Як встановлено місцевим судом та підтверджується журналом реєстрації довіреностей (т.5, а.с.70-71), довіреність ЯИМ № 107503 від 03.01.2004р. фактично була видана позивачем 03.01.2005р.

Крім того, 15.12.2004р. позивачем і відповідачем укладений договір підряду №37, відповідно до умов якого відповідач ( субпідрядник за договором) зобов'язується своїми силами та засобами, з своїх матеріалів виконати ремонтні роботи приміщення «УкрСиббанку» в м.Калуші на пл.Героїв,11, а позивач (підрядник за договором) зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Загальна вартість ремонтних робіт складає 20097грн. Оплата робіт здійснюється поетапно: аванс - 30%, кінцевий розрахунок за виконані роботи - упродовж 10 календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних робіт.

Договір діє з моменту його підписання і до 31.08.2005р.

03.01.2005р. сторонами підписани й акт № 1/01 виконаних ремонтних робіт за договором №37 від 15.12.2004р. на суму 20 097 грн., підписи сторін скріплені їх печатками (т.1, а.с.50, 142-144).

Випискою з особового рахунка позивача- ЗАТ «СТМ», виданою 09.07.2007р. філією «Відділення Промінвестбанку у м. Бурштин Івано- Франківської області», підтверджено сплату позивачем відповідачу за матеріали за період з 04.02.2003р.по 26.12.2003р. коштів в сумі 78509,00грн.(т.1, а.с. 49).

Випискою з особового рахунка позивача - ЗАТ «СТМ», виданою 09.07.2007р. філією «Відділення Промінвестбанку у м. Бурштин Івано - Франківської області»( т.1, а.с. 48), та платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 3, а. с. 10 - 25). , що за період з 26.01.2004р. по 12.04.2005р. ЗАТ"СТМ" сплатило відповідачу за матеріали кошти. в сумі 119 049, 00 грн.

Всього за період з лютого 2003р по квітень.2005р. позивач сплатив відповідачу 197 558грн., що підтверджується двома сторонами( акти звірки, т.4, а.с. 45,48).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту звірки від 26.05.2009р., підписаного позивачем (т.4, а.с. 45), позивач визнає поставку відповідачем матеріалів за період з 11.02.2003р. по 29.11.2004р. на загальну суму 172 228,67грн., не визнає поставку матеріалів по накладних №№ 03/01, 04/01, 05/01, 06/01 від 04.01.2005р. ( довіреність ЯИМ № 107503 від 03.01.2004р.) на загальну суму 30 202, 84грн. та не визнає виконання відповідачем ремонтних робіт за договором №37 від 15.12.2004р.на суму 20 097грн.. В поясненнях від 19.09.2012р.( т.7, а.с.30-32) позивач обґрунтовує свої заперечення проти вимог відповідача тим, що жодних актів приймання - передачі виконаних робіт до договору підряду №37 сторони не підписували, що довіреність ЯИМ № 107503 від 03.01.2004р., яка фактично видана 03.01.2005р., містить помилку в даті видачі, та не містить переліку товарно - матеріальних цінностей, їх кількості, грошової вартості матеріалів, для одержання яких вона видавалась, отже, не відповідає вимогам чинного законодавства, тому по такій довіреності відповідач не вправі був передавати матеріальні цінності.

Матеріали справи містять висновок №12 судово-економічної експертизи від 25.04.2008р. (т.1, а.с.103-106), згідно з яким, дослідженням даних, задокументованих в журналах-ордерах і відомостях по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" АТЗТ"СТМ" за період з січня 2003 року по квітень 2005 року, станом на квітень 2005 року заборгованість ЗАТ "СТМ" перед ФОП ОСОБА_2 відсутня. Співставленням поданих на дослідження накладних та журналів-ордерів і відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" АТЗТ "СТМ" за період з січня 2003 року по квітень 2005 року експертом встановлено, що накладні №03/01, №04/01, №05/01, №06/01 від 04.01.2005р. не відображені в даних бухгалтерського обліку ЗАТ "СТМ".

Крім того, матеріали справи міститься аудиторський висновок від 10.08.2007р., проведений аудиторсько-консалтинговою фірмою «Гал-Аудит» на замовлення ОСОБА_2 (т.3, а.с.79-87), яким підтверджена дебіторська заборгованість ЗАТ «СТМ» перед ПП ОСОБА_2 за поставлені матеріали та виконані роботи в 2003-2005рр.. в сумі

24 965,71грн.

Встановивши обставини справи, оцінивши матеріали справи та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч 1 ст.11ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст.11 ЦК встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями сторін, договору поставки у формі єдиного документа, сторони не укладали. Поставка здійснювалась за усним погодженням сторін, шляхом поставки відповідачем товару позивачеві по накладних, передачі товару представнику позивача на підставі довіреностей, виданих позивачем, та його оплати позивачем на підставі рахунків, що не суперечить нормам ч.1 ст.181 ГК України.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що за період з 11.02.2003р. по 29.11.2004р. відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 172 223,87грн..Як вбачається з акту звірки від 26.05.2009р., підписаного позивачем ( т.4, а.с. 45), внаслідок помилки позивач вказав загальну суму поставленого за цей період товару - 172 228,67грн. (зокрема, по накладній №2/03 від 14.03.2003р. вартість товару 1150,00грн., позивач вказав 1155,00грн.)

Товар отримали представники позивача за довіреностями, виданими позивачем, які є в матеріалах справи.

Відповідач стверджує, що крім названого товару на суму 172 223,87 грн., він ще поставив товар на загальну суму 30 202,84грн. по накладних № 03/01 від 04.01.2005 р. на суму 7 866, 94 грн., № 04/01 від 04.01.2005 р. на суму 5 354, 10 грн., № 05/01 від 04.01.2005 р. на суму 6 464, 90 грн., № 06/01 від 04.01.2005 року на суму 10 516, 90 грн.

Як зазначено вище, позивач заперечує факт отримання товару по названих накладних з тих підстав, що довіреність містить помилку в даті видачі, та не містить переліку товарно - матеріальних цінностей, їх кількості, грошової вартості матеріалів, для одержання яких вона видавалась, отже, не відповідає вимогам чинного законодавства, тому по такій довіреності відповідач не вправі був передавати матеріальні цінності. Місцевий суд погодився з доводами позивача та визнав названі накладні і довіреність неналежними доказами у справі.

Апеляційний суд не погоджується з доводами позивача та вважає помилковими висновок місцевого суду з огляду на наступне.

На підтвердження своїх доводів відповідач подав суду оригінали названих накладних та оригінал довіреності ЯИМ № 107503 від 03.01.2004р., виданої на ім'я ОСОБА_5, підписаної керівником і головним бухгалтером позивача , підписи яких скріплені печаткою позивача (т.1 а.с.137-141)

Місцевим судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, що фактично довіреність видана позивачем 03.01.2005р. В довіреності вказано, що вона видана на одержання матеріалів.

Згідно з п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей при першому відпуску матеріальних цінностей довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Частиною 2 п. 10 Інструкції встановлено, що невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

З аналізу названих норм випливає, що оригінал довіреності залишається у постачальника лише у випадку фактичного відпуску постачальником матеріальних цінностей на підставі цієї довіреності, якщо ж довіреність не використовується, тобто, матеріальні цінності за довіреністю не отримує уповноважена особа, то довіреність підлягає обов'язковому поверненню працівнику підприємства, яке видало довіреність.

З огляду на те, що оригінал довіреності ЯИМ № 107503 знаходився у відповідача (на даний час знаходиться в матеріалах справи) , на цю довіреність, як на підставу видачі товару, є посилання у всіх накладних від 04.01.2005р., на яких є підписи представника позивача про отримання товару, а також те, що суду не надано жодних доказів того, що на підставі цієї довіреності був поставлений інший товар, ніж той, що вказаний в накладних від 04.01.2005р.,апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо поставки товару позивачу по накладних від 04.01.2005р. на загальну суму 30 202,84грн.

Щодо доводів позивача та висновків місцевого про невідповідність довіреності ЯИМ № 107503 вимогам Інструкції в частині зазначення назви матеріальних цінностей, їх кількості, вартості , апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у всіх довіреностях, виданих позивачем в 2003- 2004р.р., по яких він отримував товар від відповідача (крім 4 -х довіреностей, виданих на отримання труб, унітазів та радіаторів), позивач не вказував ні назви матеріальних цінностей, ні їх кількості, ні вартості, проте місцевим судом оцінені вони позитивно, як належні докази у справі, на що звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 12.06.2012р. у цій справі.

Названі обставини свідчать про неоднакову оцінку місцевим судом аналогічних доказів у справі та вибіркове застосування норм чинного законодавства.

Висновок №12 судово-економічної експертизи від 25.04.2008р. не може бути належним доказом відсутності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки невідображення в даних бухгалтерського обліку ЗАТ "СТМ" накладних №03/01, №04/01, №05/01, №06/01 від 04.01.2005 року, за їх фактичної наявності та наявності довіреності ЯИМ № 107503 від 03.01.2004р. (фактично виданої позивачем 03.01.2005р.), тобто, за наявності первинних документів, на думку апеляційного суду, свідчить про порушення позивачем правил ведення бухгалтерського обліку та не спростовує факту отримання позивачем товару по цих накладних.

Слід також зазначити, що у всіх накладних за 2003-2005р.р., в т.ч. в накладних від 04.01.2005р., по яких поставлявся товар позивачеві, вказано, що товар передається на умові його оплати з розрахункового рахунка..

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав товар на загальну суму 202 426,71 ( 172 223, 87 + 30 202,84), за який сплатив 197 558грн., відтак, заборгованість становить 4868, 71грн.

Апеляційний суд також не погоджується з доводами позивача та висновком місцевого суду про недоведеність відповідачем факту виконання підрядних робіт за договором підряду №37 з огляду на наступне.

В силу норм ч.1 ст.837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст.838 ЦК підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку (частина 2 названої статті).

Матеріалами справи підтверджено, що 15.12.2004р. позивачем, як підрядником, і відповідачем, як субпідрядником, укладений договір підряду №37 на виконання ремонтних робіт приміщення «УкрСиббанку» в м. Калуші, пл.. Героїв,11 на суму 20 097грн., які мали бути оплачені позивачем упродовж 10 календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних робіт.

Акт № 1/01 виконаних ремонтних робіт за договором №37 від 15.12.2004р. на суму 20 097 грн. підписаний позивачем і відповідачем 03.01.2005р. Підписи сторін на акті скріплені їх печатками ( оригінали договору та акту в матеріалах справи т.1, а.с.50, 142,144).

Згідно з актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2005р. позивач, як генпідрядник, передав, а АКІБ « УкрСиббанк», як замовник, прийняв виконані підрядні роботи з ремонту приміщення на пл. Героїв,11 на загальну суму 113 431грн.(т.3, а.с. 107-116).

Чинне законодавство виходить з презумпції правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК).

Недійсність названих договору №37 та акту від 03.01.2005р. прямо не встановлена законом, вони не визнані недійсними в судовому порядку, відтак, є чинними та є належними доказами факту виконання відповідачем підрядних робіт на суму 20 097грн.

Жодних доказів, які б спростовували факт виконання відповідачем підрядних робіт на суму 20097грн. позивачем не подано, як і не подано доказів їх оплати у встановлений договором строк.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена заборгованість позивача перед відповідачем за поставлені матеріали та виконані роботи на суму 24 965, 71грн., водночас, спростовані доводи позивача про безпідставно отримані відповідачем кошти в сумі 25 329,25грн.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що штраф в розмірі 7% в сумі 1747,60грн і пеня в сумі 9 112,48грн., нарахована за період з 01.06.2008р. по 01.06.2009р., які заявлені до стягнення відповідачем (уточнююча позовна заява, т.5, а.с.121-125), не підлягають до задоволення, оскільки нарахування пені і штрафу договором підряду №37 не передбачене, письмового договору на поставку товарів у формі єдиного документу сторони не укладали, в накладних, по яких поставлявся товар, штраф і пеня не передбачені. Відтак, в силу норм ст. 547 ЦК, якою встановлено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання має вчинятися в письмові формі, пеня і штраф нараховані безпідставно.

Крім того, відповідачем заявлені до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 19 513,99грн. за період з 01.05.2005р.по 30.04.2009р. та 3% річних за 1510 днів прострочення в сумі 3098,48грн. Однак, за період з 01.05.2005р.по 30.04.2009р. прострочення становить 1461день, а не 1510днів. Відтак, 3% річних підлягають до задоволення частково в сумі 2997,94грн. Інфляційні втрати за вказаний період нараховані відповідачем правильно та підлягають до задоволення повністю в сумі 19 513, 99 грн.

Щодо доводів скаржника (відповідача) про те, що він не отримував повідомлень про розгляд спору місцевим судом, то, як вбачається з матеріалів справи ( т.7), ухвали місцевого суду надсилались відповідачу на адресу: с. Озерни Галицького району, та були повернені відділенням зв'язку з відміткою, що адресат за вказаною адресою не проживає. Згідно із спеціальним витягом з ЄДР ( т.5, а.с. 48), випискою з ЄДР, виданою 20.10.2011р. (т, 6, а.с. 20), місцем проживання відповідача є : 77111, АДРЕСА_1. З матеріалів справи не вбачається наявність підстав для надсилання відповідачу ухвал суду на адресу: с. Озерни Галицького району, оскільки у всіх заявах, клопотаннях, поясненнях, які відповідач подавав суду і які містяться в матеріалах справи, відповідач вказував свою адресу таку, яка значиться в ЄДР. Названі обставини дають підстави для висновку про неповідомлення місцевим судом відповідача у встановленому порядку про розгляд спору, відтак, порушення права відповідача на участь в розгляді справи.

Колегія суддів вважає безпідставною заяву позивача про застосування позовної давності до вимог відповідача (т.5, а.с. 37) з огляду на те, що позивач не визнає вимог відповідача, заперечуючи факт поставки товару по накладних від 04.01.2005р.та факт виконання робіт згідно з актом від 03.01.2005р, а також те, що позов було подано відповідачем ще 16.07.2007р.(вх. №4595). Отже, 3х - річний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК, на момент подання позову не сплив.

Крім того, як вбачається з витягу з ЄДР, виданого станом на 13.10.2011р. (т.5. а.с. 63) позивач у справі (відповідач за зустрічним позовом) змінив назву із закритого акціонерного товариства «СТМ», ідент. код 19389851, на приватне акціонерне товариство « СТМ», ідент. код 19389851, його місцезнаходження: 77112, Івано-Франківська область, село Дем'янів, вул. Львівська, буд.75. Однак, в оскаржуваному рішенні місцевого суду від 19.09.2012р. назва позивача (відповідача за зустрічним позовом) вказана - закрите акціонерне товариство « СТМ».

Отже, на підставі ст.25 ГПК позивача у справі (відповідача за зустрічним позовом) - Закрите акціонерне товариство «СТМ», належить замінити на Приватне акціонерне товариство «СТМ»

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спору місцевий суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення спору, визнав встановленими ті обставини, які є недоведеними, висновки місцевого суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства. Відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задоволити частково в частині основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Судові витрати - державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судовий збір покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Витрати відповідача в сумі 1252,80грн.за проведення судової експертизи (т.1, а.с. 102) покладаються на позивача.

Керуючись, ст. ст.25, 49, 60, 99, 101, 103,104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним - Закрите акціонерне товариство «СТМ». ідент. код 19389851, замінити правонаступником - Приватним акціонерним товариством «СТМ», ідент. код 19389851, місцезнаходження згідно з ЄДР: 77112, Івано-Франківська область, село Дем'янів, вул. Львівська, буд.75.

2. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення Івано-Франківської області від 19.09.2012р. у справі №3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову приватного акціонерного товариства "СТМ" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 25 329, 25 грн. відмовити повністю.

Зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "СТМ" про стягнення 58 438,26 грн. задоволити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "СТМ", ідент.код 19389851, місцезнаходження згідно з ЄДР: 77112, Івано-Франківська область, село Дем'янів, вул. Львівська, буд.75(поштова адреса: 77112, м.Бурштин-2, Галицький район Івано-Франківської області), на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ідент. номер НОМЕР_1, адреса: 77111, АДРЕСА_1, а/с 14, - 24 965,71 грн. основного боргу, 2 997,94грн. - 3% річних, 19 513,99 грн. втрат від інфляції, 1 252,80грн. витрат на проведення судової експертизи, 474,77грн. державного мита та 95,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовити.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "СТМ", ідент.код 19389851, місцезнаходження згідно з ЄДР: 77112, Івано-Франківська область, село Дем'янів, вул. Львівська, буд.75(поштова адреса: 77112, м.Бурштин-2, Галицький район Івано-Франківської області), на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ідент. номер НОМЕР_1, адреса: 77111, АДРЕСА_1, а/с 14, - 728,04грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя О.В. Зварич

суддя Г.Г. Якімець