УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 0124/5112/2012 Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.

№ провадження: 22-ц/190/555/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кузнєцова О. О.

"28" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Кузнєцової О.О.

Суддів:Берещанської І.І. Новікова Р.В.

При секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, відшкодування майнової та моральної шкоди та витребування майна з чужого володіння,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 22.11.2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_10 11.06.2012 року звернулась до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень по АДРЕСА_1, загальною площею 579,5 м2, укладених 12.06.2009 року ОСОБА_7 за довіреністю від її імені та ОСОБА_8 та від 22.06.2009 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_9, відшкодування майнової та моральної шкоди та витребування цього майна з незаконного володіння ОСОБА_9, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_7, відчужуючи належні їй приміщення, діяв всупереч її інтересам за зловмисною домовленістю з набувачами, оскільки ціна продажу за договорами у 265 554 грн. вочевидь не відповідає реальній вартості майна, яка дорівнюється 160 000 000 грн., договори укладені у короткий проміжок часу з метою ускладнити можливість витребування майна, учасники угод знайомі між собою та вона взагалі не мала наміру відчужувати майно, оскільки передбачуваний дохід від оренди цих приміщень у 64 000 доларів

США у більшій мірі відповідав її інтересам. Вважаючи порушеними свої права, просила визнати договори купівлі-продажу недійсними, стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у відшкодування майнової шкоди 16 000 000 грн., у відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн. та зобов'язати ОСОБА_9 повернути спірні приміщення.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 22.11.2012 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи по суті та невідповідності висновків суду фактичним обставинам у справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності заявлених у позові вимог та відсутності правових підстав для визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень по вул. Яна Булевського, 1-а м. Ялта від 12.06.2009 року та від 22.06.2009 року недійсними з визначених позивачкою підстав, зобов'язання повернути відчужені приміщення та відшкодування відповідачами заподіяної у зв'язку з цим майнової та моральної шкоди.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони засновані на матеріалах справи та відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2006 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_11 було укладеному договір про спільну діяльність, за яким ОСОБА_6 передала належне їй нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 249,9 м2 під реконструкцію, яку повинен здійснити власними силами ОСОБА_11 у межах витрат у 5 050 000 грн., що дорівнюється 1 000 000 доларів США, внаслідок чого сторони повинні набути право спільної часткової власності на знов створений Об'єкт із визначенням відповідних часток кожного (а.с. 21-24).

Доповненнями до вказаного договору про спільну діяльність з будівництва Торгівельно-житлового комплексу по АДРЕСА_1 від 12.05.2008 року сторонами визначено, що об'єктом будівництва у строк до 25.12.2008 року є одинадцятиповерхова будівля Торгівельно-житлового комплексу (ТЖК) зальною площею 3 850 м2; визначені додаткові вклади Сторін: а саме ОСОБА_6 передає у якості вкладу окрім того отриману за договором оренди земельну ділянку площею 0,0459 м2 (а.с. 25-28), а ОСОБА_11 - належні йому грошові кошти та вирішення питань по збору вихідних даних для розробки проектно-кошторисної документації з будівництва ТЖК, а також правове, технічне і організаційне забезпечення будівництва ТЖК. При розподілі Об'єкту спільної часткової власності, ОСОБА_6 повинна отримати у власність орієнтовно: торгову площу - 200 м2 (1 поверх), 275 м2 (другий поверх), та приміщення на третьому поверсі - 320 м2; ОСОБА_11 - орієнтовно - 2 471 м2 ( квартири - 26 шт. з 4-го по 11-й поверхи та підвал - 320 м2. Вказаним договором окрім того визначені умови оренди частини приміщень Об'єкту після введення його в експлуатацію (а.с. 29-33).

06.05.2009 року на ім'я ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 2246 від 09.10.2008 року, рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 771 від 23.04.2009 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1 загальною площею 579,5 м2, та того ж дня проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_6 (а.с. 34-36).

12.06.2009 року між ОСОБА_6, від імені якої за довіреністю від 11.06.2009 року (а.с. 37) діяв ОСОБА_7, та ОСОБА_8 укладено та нотаріально посвідчено договір, за яким ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_8 купив вищевказаний об'єкт нерухомого майна за ціною у 265 554 грн., що дорівнюється його вартості, визначененій КП Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" 07.05.2009 року за № 22668922. Того ж дня здійснено державну реєстрацію цього правочину (а.с. 38-40).

22.06.2009 року ОСОБА_8 за нотаріально посвідченим договором, який зареєстровано у державному реєстрі правочинів, продає ОСОБА_9Е вказаний Об'єкт за тією самою ціною, що відповідає відомостям витягу з реєстру прав власності, виданого 15.06.2009 року КП Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" за № 22011549, реєстраційний номер 27201508 (а.с. 41-42).

Оспорюючи вказані договори купівлі-продажу, ОСОБА_6, посилаючись на положення ст. 232 ЦК України, стверджує, що договори укладено внаслідок зловмисної домовленості її представника ОСОБА_7 з покупцями, внаслідок чого порушені її права.

За зазначеною нормою закону, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним та довіритель у такому разі має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням такого правочину.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Гарантуючи кожному право на звернення до суду у захист своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод та інтересів (ст. 3 ЦПК України), процесуальний закон зобов'язує суд розглянути справу у межах заявлених у позові вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та за приписами ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи справу у межах заявлених ОСОБА_6 вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність безумовних доказів на підтвердження зловмисної домовленості між представником ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та покупцями щодо відчуження належного ОСОБА_6 Об'єкту на вкрай невигідних для неї умовах із заподіянням їй саме у зв'язку з їх зловмисною домовленістю несприятливих наслідків.

Так, відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на власний розсуд, а, здійснюючі свої права, фізична особа може діяти як самостійно, так і через представника.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення у тому числі за договором (довіреністю - ч. 1 ст. 244 ЦК України), в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представник має право діяти від імені і за рахунок особи, яку він представляє, щодо вчинення тих правочинів, право на які має особа, яку він представляє, відповідно та у межах наданих йому договором (довіреністю) повноважень. Правочин, вчинений представником, створює, змінює та припиняє права і обов'язки особи, яку він представляє (ст. ст. 238, 239 ЦК).

Будучи вільною у виборі представників та визначенні умов та меж їх повноважень (ст. ст. 627, 628 ЦК України), ОСОБА_6 11.06.2009 року видала на ім'я ОСОБА_11 та на ім'я ОСОБА_7, кожен з яких має право діяти самостійно, нотаріально посвідчену довіреність, якою надала повноваження щодо розпорядження (продаж, обмін, здача в оренду, передача в заставу) належних їй нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, для чого, у тому числі уповноважила, без будь-яких обмежень визначати суми, строки та інші умови договорів з розпорядження вказаним нерухомим майном на власний розсуд (а.с. 37).

Діючі за вказаною довіреністю, ОСОБА_7 продав належні ОСОБА_6 нежитлові приміщення за ціною, яка дорівнюється вартості цього майна, визначеної БТІ на користь ОСОБА_8, який, набувши право власності, продав своє майно ОСОБА_9

Переглядаючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність доводів позивачки та її представника щодо зловмисної домовленості ОСОБА_7 з одного боку з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 з іншого боку.

Твердження позивачки про укладення договору на вкрай невигідних для неї умовах, за ціною, яка не відповідає дійсній вартості проданого майна, посилання на те, що відповідачі є мешканцями одного міста, знайомі між собою, угоди укладено одна за одною у межах десятиденного строку, що довіритель не повідомив її про укладені правочини та не передав отримані від продажу гроші не свідчать про наявність між відповідачами зловмисної домовленості у розумінні ст. 232 ЦК України.

Відповідачі твердження позивачки та її представника не визнають, безумовні докази на виконання вимог ч. 3 ст. 10, ч. 3 ст. 60 ЦПК на підтвердження своїх доводів та заперечень відповідачів щодо зловмисної домовленості представника з покупцями, у тому числі щодо усвідомлення представником того, що він діє всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність відповідної домовленості ОСОБА_7 з покупцями та виникнення саме через це несприятливих наслідків для довірителя, суду не надані, а за приписами ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сам по собі факт укладення представником договору на вкрай невигідних для ОСОБА_6 умовах, як на цьому наполягає позивачка, за відсутності зловмисної домовленості її представника ОСОБА_7 з іншою стороною правочину не є підставою для визнання цього правочину недійсним з визначених у позові підстав, оскільки згідно з законом (ч. 1 ст. 632, ст. 655 ЦК України) істотною умовою договору купівлі-продажу є його ціна, яка встановлюється домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 уповноважила свого представника ОСОБА_7 продати нежитлові приміщення за ціною на власний розсуд без будь-яких обмежень, отже ОСОБА_7 правомірно у межах своїх повноважень вирішував питання вартості цього Об'єкту, а відтак сама по собі домовленість довірителя продавця і покупця про ціну не може бути підставою для висновку про зловмисність дій учасників договору.

За таких обставин правильними є висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених у позові вимог та визнання оспорюваних договорів недійсними за ст. 232 ЦК України. Вказані висновки суду є переконливими та не викликають у колегії суддів сумнівів, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують та на їх правильність не впливають.

Враховуючи межі заявлених у позові вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування майнової та моральної шкоди, правильними є й висновки суду щодо відсутності правових підстав для їх задоволення.

Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції ухвалено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 22.11.2012 року залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.