ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
05.02.2013Справа №5002-20/ 4481-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рімейк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-Крим"
про стягнення 3782,94 грн.
Суддя Куртлушаєв М.І.
П р е д с т а в н и к и :
Від позивача: Чесноков О.В. - директор, паспорт ЕЕ 673212.
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рімейк" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-Крим" згідно розділу 4 п.п. 4.4; 4.5 договору оренди №9 - 3782,94 грн., а саме: 2512,00 грн. заборгованості з орендної плати та 1270,94 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 9, відповідно до умов якого, розмір орендної плати складає 600,00 грн. на місяць. У зв'язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати та зміною грошової оцінки земель м. Сімферополя, позивач здійснив перерахунок орендної плати за договором № 9 від 01.11.2010. При цьому відповідач здійснював оплату рахунків лише у сумі, передбаченій у договорі, що стало підставою для нарахування позивачем пені на несплачені суми та звернення до суду з позовом.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2012 позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.
04.01.2013 до суду надійшов супровідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Рімейк" з додатком, згідно переліку.
Суд долучив до матеріалів справи надані документи.
Відповідач явку повноважного представника у судові засідання 15.01.2013 та 05.02.2013 не забезпечив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, письмового відзиву на позов на надав.
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Оскільки відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому процесі, суд вважає за можливе у порядку ст.75 ГПК України розглянути справу за відсутністю представника відповідача, на підставі матеріалів, які наявні у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рімейк" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адванс-Крим" (орендар) укладено договір оренди № 9 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 100 кв.м. під розміщення майстерні по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів, яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Л. Українки, 4, строком до 30.09.2013.
Судом було встановлено, що дане приміщення належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Рімейк" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 16.12.2012 замість рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.12-20.12.2002 у справі № 2-8/14597-2002 (аркуш справи 57).
Передача вказаного приміщення здійснюється після укладення договору за двостороннім актом прийому-передачі, який є Додатком № 2 до Договору. Підписання акту свідчить про фактичний початок оренди нежитлового приміщення (пункт 2.1 Договору).
Даний акт було підписано сторонами за Договором 01.11.2010 (аркуш справи 65).
У розділі 4 Договору сторонами погоджено порядок розрахунків з орендної плати. Так, з моменту вступу в дію даного Договору за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцеві не пізніше 5 числа поточного місяця орендну плату у сумі 600,00 грн. в місяць по рахунку орендодавця.
При цьому, відповідно до пункту 4.4 договору, орендна плата може змінюватися у продовж всього строку оренди згідно зі змінами діючого законодавства України з наступним внесенням змін у договір оренди.
Приймаючи до уваги те, що відповідно до Бюджетного кодексу України, з 01.12.2010 по 31.12.2012 збільшувався розмір мінімальної заробітної плати з 907,00 грн. по 1134,00 грн., та те, що податок на землю збільшився з 735,00 грн. - в 2011 році до 1958,00 грн. - в 2012 році, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рімейк" здійснило перерахунок орендної плати, збільшивши її розмір.
Отже, позивач в односторонньому порядку встановив наступну орендну плату за користування відповідачем приміщенням на підставі договору № 9 від 01.11.2010: з 01.01.2012 - 803,00 грн., з 01.04.2012 - 824,00 грн., з 01.07.2012 - 833,00 грн., з 01.10.2012 - 854,00 грн. та з 874,00 грн.
03.08.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рімейк" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-Крим" претензію, в якій зазначило, що через несплату орендарем збільшеної орендної плати останньому нарахована пеня у сумі 1270,94 грн.
Підставою для звернення позивача до суду стала несплата відповідачем різниці між зафіксованою у Договорі та збільшеною орендною платою.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дані правові положення повністю узгоджуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, відповідно до статей 651, 654 вказаного кодексу, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Суд звертає увагу, що умови Договору чітко встановлюють щомісячний розмір орендної плати - 600,00 грн. та те, що зміна орендної плати здійснюється шляхом внесення змін до договору оренди.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Будь-яких доказів щодо внесення змін до договору оренди № 9 від 01.11.2010 стосовно зміни розміру орендної плати позивачем надано не було.
Враховуючи те, що позивачем в односторонньому порядку здійснено перерахунок орендної плати у спосіб, не встановлений ані чинним законодавством, ані Договором, суд відмовляє у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення 2512,00 грн. заборгованості з орендної плати.
Крім цього, позивач у позовній заяві також просить стягнути пеню у сумі 1270,94 грн., яка нарахована, згідно розрахунку, на суму різниці між фіксованою сумою орендної плати за Договором - 600,00 грн., та сумою орендної плати, яка нарахована позивачем в односторонньому порядку (аркуш справи 19).
Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приймаючи до уваги те, що судом було встановлено відсутність порушення зобов'язання з боку відповідача щодо несплати орендної плати, збільшеної позивачем в односторонньому порядку, та те, що вимога про стягнення пені є похідною від стягнення заборгованості з орендної плати, то суд також відмовляє у частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 1270,94 грн.
Судовий збір відноситься на позивача згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 05.02.2013 судом оголошено вступна та резолютивна частини судового рішення.
Повне рішення складено 08.02.2013.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя М.І. Куртлушаєв