ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
04 лютого 2013 р. Справа № 802/107/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Волощук В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ :
11.01.2013 року фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2012 р. № 0002261721.
Позовні вимоги мотивує тим, що з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок. Вважає, що суб'єкт малого підприємництва має право займатись будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватись з використанням спрощеної системи оподаткування. Тому не включення до Свідоцтва про сплату єдиного податку такого виду діяльності як передпродажна підготовка авто, не позбавляє його права здійснювати підприємницьку діяльність на умовах спрощеної системи. На думку позивача, він є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а тому на нього не поширюється обов'язок щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб. Позивач вважає висновок податкового органу про оподаткування отриманого ним доходу податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах безпідставним та неправомірним, а винесене податкове повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача проти позову заперечив та вважає, що СПД- фізична особа ОСОБА_3 який є платником єдиного податку, здійснював діяльність, що не відповідає тим видам діяльності, які вказані в отриманому ним Свідоцтві платника єдиного податку, а тому такий дохід повинен оподатковуватись на загальних підставах, за правилами, визначеними Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (за ставкою 15 % від об'єкта оподаткування). Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3 зареєстрований 24.04.2008 року як фізична особа - підприємець, види діяльності: інші роботи з завершення будівництва, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, покриття підлог та облицювання стін, штукатурні роботи.
З 25.04.2008 року ФОП ОСОБА_3 взятий на облік як платник податків у Вінницькій ОДПІ. За період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., відповідно до ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. №727/98 фізична особа - підприємець ОСОБА_3 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування на умовах сплати єдиного податку. За період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. фізична особа - підприємець ОСОБА_3 підприємницьку діяльність не здійснював.
Зокрема, ФОП ОСОБА_3 отримав Свідоцтво про сплату єдиного податку на 2009 та 2010 рік, в якому зазначені такі види діяльності, як надання будівництво, будівництво будівель та споруд, роботи з завершення будівництва.
У вказаний період сплачував єдиний податок за найвищою ставкою 200,00 грн.
Згідно звітів суб'єкта малого підприємництва ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2009р. по 31.04.2011р. отримав виручку від ПП «Алькор-Авто» від надання послуг з передпродажної підготовки авто на загальну суму 1 231 940 грн., а саме:
2009 рік - 489 800 грн.;
2010 рік - 464320 грн.;
1 квартал 2011 - 277 820 грн.
12.09.2012 р. Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., про що складено акт №2109/1721/НОМЕР_2.
Перевіркою встановлено порушення пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування» у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за перевіряємий період в сумі 143118 грн., в т.ч. за 2009 рік - 73470 грн., за 2010 рік - 69648 грн.
Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ФОП ОСОБА_3 як платник єдиного податку, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, займався передпродажною підготовкою авто, що не відповідає видам діяльності, зазначеним у виданому йому Свідоцтві платника єдиного податку. Таким чином, отриманий дохід за 2009-2010 рр. в сумі 954 120 грн. від цієї діяльності є іншим доходом, а тому повинен оподатковуватись на загальних підставах, тобто за правилами, визначеними Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (за ставкою 15 % від об'єкта оподаткування).
За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення 27.09.2012 р. № 0002261721 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 115 668 грн.
Платник єдиного податку ФОП ОСОБА_3 не погодився з висновками ДПІ та визначеною сумою грошового зобов'язання та оскаржив його до суду.
Фактичні обставини справи сторони визнають та щодо них немає спору. Спір виник у зв'язку із оподаткуванням доходу, отриманого позивачем від діяльності, яка прямо не зазначена в Свідоцтві платника єдиного податку, за загальними правилами, встановленими Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного. Закон України від 22.05.2003 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", порушення якого встановлено податковим органом, втратив чинність з 01 січня 2011 року, згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).
Установлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" застосовується з урахуванням окремих особливостей, викладених у пункті 1 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI
Спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, а тому положення Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва застосовуються судом при вирішенні спору,
Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту (пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9).
До спеціального законодавства належить, зокрема, спеціальна (спрощена) система оподаткування обліку і звітності, провадження якої фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності відбувається за правилами, встановленими Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ).
Відповідно до п. 1 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до п. 2 Указу ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Згідно з Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999р. №599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за №752/4045, підставою для видачі свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку. У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися. Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у свідоцтві про сплату єдиного податку. При цьому, нормами Указу не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.
У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.
Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.
За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Таким чином, норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності. При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу.
Відповідно, спростовується твердження податкового органу про те, що весь дохід отриманий позивачем у період 2009-2010 рр. є іншим доходом, ніж зазначено в Свідоцтві платника єдиного податку, а тому повинен оподатковуватись за загальними правилами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
З аналізу наведених вище норм вбачається, єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо дохід платника єдиного податку не перевищує 500 тис. грн. на рік, а в трудових відносинах перебуває не більше 10 осіб.
Як встановлено судом та не заперечується податковим органом, загальний обсяг виручки позивача від реалізації (надання) послуг за звітний 2009, 2010 рік не перевищував 500 тис. грн. Разом з тим, позивач за цей період сплатив єдиний податок за найвищою ставкою 200,00 грн.
Пунктом 4 Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. Пунктом 6 цього Указу передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати податку на доходи фізичних осіб.
Отже, якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, отримує доходи за умов, інших, ніж встановлено Указом для провадження спрощеної системи оподаткування, зокрема, якщо дохід (виручка) перевищує 500 тис. грн. на рік, то враховуючи, що такі доходи одержані суб'єктом підприємницької діяльності, сума такого перевищення підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян".
Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009р. № 1275/10/13-09 «Щодо сплати суб'єктом малого підприємництва податків з доходів, отриманих від підприємницької діяльності, які не зазначено у свідоцтві про сплату єдиного податку за загальним способом оподаткування».
Таким чином, сплата позивачем і єдиного податку на підставі спрощеної системи оподаткування, і податку з доходів фізичних осіб від суми перевищення доходу за загальною системою оподаткування, свідчить про дотримання позивачем норм Указу та Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Суд дійшов висновку, що за умови, що позивач є платником єдиного податку і сплачує його у розмірі, що відповідає найвищій ставці податку, у відповідача відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 115 668 грн.
Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд вважає, необґрунтованим висновок Вінницької ОДПІ про оподаткування отриманого ФОП ОСОБА_3 як платником єдиного податку, доходу податком з доходів фізичних осіб, як такого, що іншим доходом, ніж зазначено у виданому йому свідоцтві. Відтак, твердження податкової інспекції про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» суд вважає необґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.
Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог.
З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Судові витрати у вигляді судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0002261721 від 27.09.2012 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (21011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 1156 грн. 69 коп. (одна тисяча сто п'ятдесят шість гривень 69 копійок) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна