ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
01 лютого 2013 р. Справа № 802/40/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни
позивача: Удовенко К.С.
відповідача: Кубик М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд"
до: державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ :
08.01.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ФУД» (далі -ТОВ «ІНТЕР ФУД») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області (далі -ДПІ у Тульчинському районі) № 0000272300 від 28.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130000 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем положень ст.198, ст. 200 ПК України. При цьому, на думку позивача, податковий орган протиправно не приймає до уваги факт здійснення господарської операції між ТОВ «ІНТЕР ФУД» та СПД ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу масла селянського 73% вагове лише з підстав відсутності або втрату чинності документів, які підтверджують якість товару. Крім того вказує на те, що взаємовідносини з даним контрагентом такі повністю підтверджені усіма необхідними та належно оформленими первинними документами, є реальними і укладені в межах господарської діяльності ТОВ «ІНТЕР-ФУД». Тому суми податку на додану вартість сплачені при придбанні масла селянського 73% вагового були правомірно включені товариством до податкового кредиту за лютий 2011 року.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно із обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та просить суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с.94-104), та у своїх поясненнях вказує, що наявність у позивача податкової, видаткової накладних не є безумовним твердженням того господарська операція мала місце, та звертає увагу на те, що надані підприємством на підтвердження фактичного отримання масла селянського 73% від СПД ОСОБА_3 сертифікати відповідності, якісні посвідчення, експертні висновки не підтверджують реальність здійснення господарської операції.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних мотивів.
Встановлено, що ТОВ «ІНТЕР-ФУД» (код ЄДРПОУ 35438742) як юридична особа зареєстроване 18.09.2007 року Васильківською районною державною адміністрацією Київської області (код ЄДРПОУ 35438742) та станом на 31.12.2011 року перебувало на обліку у ДПІ в Тульчинському районі.
Основними видами діяльності позивача за класифікацією видів економічної діяльності є переробка молока та виробництво сиру; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; оптова торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями; оптова торгівля іншими продуктами харчування.
На виконання наказів ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області №266 від 03.08.2012 року та №246 від 08.08.2012 року, проводилася документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІНТЕР-ФУД» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з СПД ФО ОСОБА_3 (ієн. НОМЕР_2) за період лютий 2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 287/7/22-35438742 від 20.08.2012 року, яким зроблено висновок, що господарська операція з придбання позивачем товару у СПД ФО ОСОБА_3 носить безтоварний характер. Крім того, податковим органом встановлено порушення ТОВ «ІНТЕР-ФУД» пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 130 000 грн. за лютий місяць 2011 року.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272300 від 28.08.2012 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130 000 грн. за основним платежем та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн.
В подальшому податковим органом було виявлено помилку при формуванні податкового повідомлення - рішення щодо зазначення норми яку порушено та листом від 07.11.2012р. №5062/7/22-201 повідомлено позивача, що виявлене порушення слід читати в наступній редакції : п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.
Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього
Кодексу.
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вирішуючи спір, суд встановив, що до складу податкового кредиту за лютий 2011 року позивачем включено суму в розмірі 130 000 грн., сформовану по взаємовідносинах з контрагентом СПД ФО ОСОБА_3
Так, між СПД ФО ОСОБА_3 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ФУД» укладено договір купівлі - продажу №101 від 14.02.2011р., згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити масло солодковершкове селянське 73% вагове. Порядок розрахунків - безготівковий, товар доставляється та розвантажується силами покупця.
16.02.2011р. ТОВ «ІНТЕР ФУД» придбано у СПД ФО ОСОБА_3 масло селянське 73% в кількості 20т. на загальну суму 780000 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 130000 грн. Вказана сума ПДВ у розмірі 300000 грн. включена до складу податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за лютий 2011 року та відображена в розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 декларації з ПДВ за лютий 2011 р.)
Виконання вказаних договірних зобов'язань сторонами підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: податкова накладна від 16.02.2011р. №5; товарно-транспортна накладна від 16.02.2011р. №10 на перевезення товару; видаткова накладна від 16.02.2011р. №10; подорожній лист вантажного автомобіля №439 від 15-16.02.2011р.; посвідчення на відрядження.
Придбаний товар був оприбуткований та повністю оплачений позивачем, що не заперечується відповідачем, а в подальшому використане для виробництва масла, спредів та сумішей, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (рапорти та аналіз розподілу затрат тощо).
Також позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані ветеринарне свідоцтво БЛ-16 №743723 від 16.02.2011р.; сертифікат відповідності ВВ №347508, експертний висновок №0740/08 від 23.05.2008р.; якісне посвідчення №234 від 20.01.2010р.; якісне посвідчення №252 від 28.05.2010р.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на донарахування позивачу суми податку на додану вартість з посиланням на базу даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» за 2010 рік, оскільки встановлена єдина умова, що позбавляє платника податку на додану вартість права на податковий кредит - відсутність податкової накладної, оформленої відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому суд критично ставиться до посилань відповідача на безтоварність вказаної господарської операції на підставі висновків податкового органу про реалізацію позивачу масла по завершенню кінцевого терміну придатності згідно якісних посвідчень виробника та сертифікату відповідності, оскільки вказані документи можуть підтвердити лише якість реалізованої продукції.
Оскільки матеріали справи містять податкові накладні надані позивачу його контрагентом, видаткові накладні, платіжні доручення на перерахування коштів, а відповідачем в Акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, наявності вироку в кримінальній справі, суд приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину в частині посилань на відсутність намірів сторін по Договору щодо настання реальних наслідків.
Суд, вирішуючи спір, також враховує, що оскаржуване рішення ґрунтується на результатах перевірки ДПІ у м. Полтаві від 11.06.2012р. №1322/1703/НОМЕР_2 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_3 за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011року» згідно якого в порушення ст.ст. 185. 187, 188, 201 Податкового кодексу України СПД ФО ОСОБА_3 завищила суму податкових зобов'язань на 2399983 грн., у тому числі по контрагенту - покупцю ТОВ «ІНТЕР ФУД» на 130000 грн. у лютому 2011 року, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) документів податкового та бухгалтерського обліку.
При цьому, суд наголошує на тому, що обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків та не впливають на формування податкового кредиту покупцем.
Крім того, як зазначено в акті перевірки ДПІ у Тульчинському районі від 20.08.2012р. №287/7/22-35438742 СПД ФО ОСОБА_3 є платником податку на додану вартість, у перевіряємий період декларувала здійснення нею оптової торгівлі продуктами харчування, а саме маслом вершковим, сухим молоком та твердим сиром в асортименті та орендувала складські приміщення у ТОВ «СВС Сервіс» площею 70 кв. м., відповідно до договору зберігання товару №01/01 від 01.01.2011р. та додаткової угоди №1 від 10.01.2011р., строк дії договору з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.
Натомість відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Судом також не встановлено нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом.
В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або у сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Отже, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкових накладних, підстав для невизнання права позивача на спірні суми валових витрат не має.
В даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до Податкового кодексу України унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем спірних сум валових витрат за вищезгаданими операціями.
Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит у спірний період відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на відображення спірних сум в складі податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржуване рішення не враховує фактичних обставин та вищезазначених приписів законодавства, а отже є необґрунтованим та таким, що підлягає визнанню протиправним.
При цьому, суд з поміж вказаного також враховує, що згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
відсутність первинних документів обліку.
Як встановлено при розгляді даної справи, позивачем дотримано усіх необхідних та властивих господарським операціям із контрагентом СПД ФО ОСОБА_3 , на які звертає увагу Верховний Суд України у вказаному висновку. Окрім цього, як встановлено висновки податкового органу про порушення позивачем норм пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та пп.200.1, 200.2 ст. 200 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 28.08.2012р. № 0000272300 яким збільшено ТОВ «ІНТЕР ФУД» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 130 000 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується нормою ч. 1 ст. 94 КАС України, в силу якої - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області ДПС № 0000272300 від 28 серпня 2012 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд" (вул. Полковника Ганжі, 16, м. Тульчин, Вінницької області, 23600, код ЄДРПОУ 35438742) судовий збір в розмірі 1300 грн. (одна тисячя триста грн.) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області ДПС (вул. Леніна, 51, м. Тульчин, Вінницької області, 23600).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна