КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа№ 5028/9/153б/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Ткаченка Б.О.

Сотнікова С.В.

за участю представників:

від ініціюючого кредитора: не з'явилися ;

від боржника: Сидоров В.І. - генеральний директор (протокол зборів засновників від 31.12.2007 року);

Костирко Ю.В. - представник за довіреністю б/н від 05.07.2012 року;

від ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»: Лисенко Г.О.. - представник за довіреністю № 2265 від 31.05.2012 року;

Кучеренко О.О. - представник за довіреністю №03/а/928 від 19.12.2012.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв» на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.06.2012 року у справі № 5028/9/153б/2011 (Iвченко С.М.)

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі, м. Ніжин

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв», м. Ніжин

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині звернулося до суду з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв», оскільки останній неспроможний сплатити заборгованість.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.06.2011 порушено провадження у справі № 5028/9/153б/2011 за заявою управління пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рязанову Світлану Миколаївну.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Чернігівської області від 21.06.2011 визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора - управління пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області в сумі 585 956,92 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.06.2012 року у справі № 5028/9/153б/2011 (суддя Івченко С.М.), зокрема, визнано вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» у сумах: 125 грн. судових витрат по справі про банкрутство -1 черга задоволення, 724 469,71 грн. - заборгованості за кредитом, 1 967 523,32 грн. - заборгованості за процентами, 1 945 501,72 грн. - заборгованості за інфляційними, трьома відсотками річних - 4 черга задоволення, та у сумі 83 024,66 грн. пені - 6 черга задоволення.

Затверджено реєстр кредиторів з включенням вищевказаних вимог публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Відмовлено ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в задоволенні клопотання про відсторонення генерального директора боржника Сидорова В.І. від посади та покладення виконання обов'язків на розпорядника майна Рязанову С.М., а також в клопотання керівника боржника Сидорова В.І. про усунення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Рязанової С.М.

Частково задоволено клопотання ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів та накладено арешт на майно боржника - ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв».

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 12, 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 66-67, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду у цій частині, товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.06.2012 у справі № 5028/9/153б/2011 в частині: визнання вимог ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» у сумах: 125 грн. судових витрат по справі про банкрутство - 1 черга задоволення, 724469,71 грн. - заборгованості за кредитом, 1967523,32 грн. - заборгованості за процентами, 1945501,72 грн. -заборгованості за інфляційними, трьома відсотками річних - 4 черга задоволення, та у сумі 83024,66 грн. пені - 6 черга задоволення; затвердження реєстру кредиторів; накладення арешту на майно боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв», прийняти нову ухвалу, якою направити справу на повторний розгляд до суду першої інстанції, зокрема, для визначення реальної заборгованості ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв» перед ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» із залученням незалежного експерта. В решті ухвалу залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю фактичним обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ст.ст. 22, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 225, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 43, 67 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення вимог кредиторів перешкоджають веденню боржником фінансово - господарської діяльності. Боржник вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги що умовами договору передбачено - подвійна ставка НБУ, а не 3 % річних та, що при розрахунку інфляційних кредитором допущено методологічну помилку як стосовно місяців, у яких індекс інфляції був меншим ніж одиниця, так і щодо розрахунку за першу та другу половини місяця.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 у справі № 5028/9/153б/2011 було, зокрема, призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі.

21.01.2013 року на адресу Київського апеляційного господарського суду від Чернігівського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово - економічної експертизи № 2234/12-24 від 15.01.2013 та матеріали справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 у справі № 5028/9/153б/2011 було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Представник боржника в судовому засіданні 05.02.2013 подав письмові заперечення, в яких заперечував висновок судово-економічної експертизи та просив суд не приймати його до уваги.

Представники ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в судовому засіданні 05.02.2013 погодились з висновком судово-економічної експертизи та заперечили вимоги апеляційної скарги та просили останню залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого суду - без змін.

Інші сторони та учасники провадження у справі своїх представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін, представники яких не з'явилися, за доказами наявними в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною 15 ст. 11 Закону, встановлено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст. 14 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Виходячи зі змісту ст. 14 Закону, кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язку суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

При цьому, безспірні вимоги кредиторів це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (п.7 ст. 1 Закону).

Отже, заява про визнання кредиторських вимог та доповнення до заяви ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» мотивовані невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором №1, що укладений 14.02.2007 року між відкритим товариством Всеукраїнський Акціонерний банк, правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк», надалі за текстом - «Кредитодавець» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв».

Відповідно до п.п. 1.1.1 та 1.1.2. 1.1.3. кредитного договору № 1 кредит надається у формі невідновлюваної кредитної лінії у сумі 5000000,00 грн. Термін користування до 16-00 години 10.02.2012 року.

Відповідно до п.п. 1.1.3 кредитного договору № 1 проценти за користування кредитом 18,75 процентів річних.

Пунктом 1.3 кредитного договору № 1 передбачено, в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава.

Позичальник сплачує на користь Кредитодавця комісію за надання кредиту у розмірі 8750,00 грн. в строк до 28.02.2007 та у розмірі 8750,00 грн. в строк до 31.03.2007 на рахунок.

Пунктами 2.3. - 2.5 договору передбачено, що повернення кредиту буде здійснюватись у безготівковій формі на відкритий позичковий рахунок 10 лютого 2012 року. Зменшення максимального ліміту кредитної лінії буде здійснюватись з жовтня 2008 року по 125000,00 грн. щомісячно. Надання кожного траншу оформляється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, терміном його користування та процентна ставка.

Як передбачено п. 2.7.1-2.7.4 кредитного договору №1 проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом із розрахунку рік та місяць - рівні календарній кількості днів. Нарахування процентів здійснюється щомісячно за поточний календарний місяць.

Фактично розраховані проценти за поточний календарний місяць Позичальник перераховує на відкритий йому рахунок щомісячно, не пізніше «30» числа поточного місяця, починаючи з 27.02.2007року.

Пункт 2.8. кредитного договору № 1 зазначає, що у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів за його користування, кошти в першу чергу спрямовуються на сплату прострочених процентів за його користування кредитом.

Одними із обов'язків Позичальника, які зазначені у п.3.3 договору є:

- на вимогу Кредитодавця достроково повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити проценти за його користування, комісії, можливі штрафні санкції (п.п. 3.3.6);

- на дату отримання кредиту Кредитодавець надає забезпечення в розмірі 254% від суми кредиту, процентів та інших обов'язкових платежів за кредитом. Забезпечення у розмірі 254% від загальної суми кредиту повинно підтримуватися протягом всього строку дії договору.

Згідно п.4.3 договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної процентної ставки за кожний день прострочення виконання.

У разі порушення Позичальником вимог п.п. 3.3.3 -3.3.18 цього договору Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 5% від суми кредиту, за кожний випадок порушення.

Пункт 4.5 кредитного договору визначає, що «...у зв'язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов'язань, щодо сплати процентів за користування кредитом більш ніж на 15 банківських днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно Позичальник зобов'язаний не пізніше наступного банківського дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості Позичальника за цим Договором дія Договору припиняється».

Пунктом 4.6 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язаний на вимогу Кредитодавця сплатити суму боргу з урахування індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за цим Договором на суму боргу.

При розрахунку суми боргу, належної до сплати з урахуванням встановленого індексу інфляції, який є меншим за одиницю, індекс інфляції приймається рівним одиниці.

Також, 03.03.2008 року між вищевказаними сторонами було укладено договір про внесення змін до кредитного договору від 14.02.2007 року.

За цим договором сторони домовились: «Викласти п. 1.1.1: Кредит надається у формі відновлювальної кредитної лінії в сумі 5500000,00 грн.

Пункт 2.3 зазначає, що повернення кредиту буде здійснюватися у безготівковій формі на відкритий позичковий рахунок 10 лютого 2012року. Зменшення максимального ліміту кредитної лінії буде здійснюватись з жовтня 2008 року по 137 500,00гривень.

Позичальник сплачує на користь Кредитодавця комісію в сумі 0,35% від суми збільшення ліміту кредитної лінії в строк до 03 березня 2008 року на рахунок №611121001002, відкритий у Чернігівській філії ВАТ «ВіЕйБіБанк».

Додатковою угодою № 92 від 20.05.2008 до кредитного договору №1 від 14.02.2007 року процентну ставку за користування кредитом було встановлено у розмірі 20% річних.

Додатковою угодою № 99 від 20.11.2008 до кредитного договору було встановлено, що кредит надається у сумі 5 500 000,00 гривень.

Додатковою угодою № 100 від 28.11.2008 до кредитного договору № 1 процентну ставку було встановлено у розмірі 24 % річних.

Додатковою угодою № 101 від 11.12.2008 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року сторони встановили, що станом на 11.12.2008 року сума кредиту становить 5362500,00 грн.

Додатковою угодою № 102 від 08.01.2009 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року сторони встановили, що повернення кредиту буде здійснюватись у безготівковій формі на відкритий позичковий рахунок, а також встановлено графік погашення кредиту.

Отже, фактично банком на виконання кредитного договору з додатковими угодами до нього банком надано боржнику кредит на загальну суму 5498000грн.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань на користь банку за рішенням господарського суду Чернігівської області від 22 грудня 2009 року по справі 12/104, що набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» було задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв» на користь банку: 5 362 500,00грн.- заборгованість по кредиту; 977 409,86грн.- заборгованість по процентам; 548 003,42грн. - пеня за прострочку сплати кредиту; 59 090,87грн. - пеня за прострочку сплати процентів; 179 649,22грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату кредиту; 25 867,51грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів; 22 977,95грн. - судові витрати по сплаті державного мита; 281,596грн. - судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення винесене на підставі розрахунків заборгованості, проведених станом на 28.11.2009 року.

Як зазначено у рішенні господарського суду Чернігівської області від 22.12.2009 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» виконав взяті на себе зобов'язання, щодо надання кредиту ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв» у розмірі 5498000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами про перерахування коштів на поточний рахунок позичальника та випискою з поточного рахунку про надходження коштів.

Також, як встановлено місцевим господарським судом за період з 28.11.2009 до дати порушення справи про банкрутство - 09.06.2011 банком донараховано боржнику 1768623,32 грн. - заборгованість за кредитом; 130445,00 грн. - пеня за несвоєчасне сплату процентів; 914865,09 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту; 248778,99 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Отже, виходячи з вищевикладеного ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» в заяві просило визнати його кредитором по відношенню до боржника на загальну суму заборгованості 10814833,73 грн., з яких: 5362500 грн. - заборгованість за кредитом, 2746033,18 грн. - заборгованість по відсоткам, 548003,42 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 189535,87 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 1094514,31 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту, 274646,50 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів, 576340,91грн. - 3% річних, 23259,54 грн. - судові витрати по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу по справі № 12/104.

В уточненій заяві про вимоги до боржника ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» зазначив, що в результаті звернення стягнення на майно боржника, що перебувало в іпотеці, та проведення 10.06.2011 прилюдних торгів з реалізації заставного майна банк одержав 5439799,69грн., а тому заборгованість боржника перед кредитором зменшилась на вказану суму і станом на дату звернення з заявою про грошові вимоги у справі про банкрутство заборгованість боржника становить 5375034.04 грн., з яких 125 грн. - судові витрат по справі про банкрутство, що підлягають віднесенню до 1 черги задоволення, 724469,71 грн. - заборгованість за кредитом, 1967523,32 грн. - заборгованість за процентами, 1945501,72 грн. - заборгованість за інфляційними, 3% річних з віднесенням до 4 черги задоволення, а 737539,29 грн. - пеня з віднесенням до 6 черги задоволення.

Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські операції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюються за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 2 ст. 343 ГК України розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Частина 2 ст. 625 ЦК України зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦКУ). Стаття 257 ЦК України передбачає загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (cт. 260 ЦК України).

Стаття 261 ЦК України зазначає початок перебігу позовної давності. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Підпункт 3.3.6 кредитного договору № 1 вказує на термін повернення наявної заборгованості та сплати, як основної заборгованості по кредиту так і всіх наслідків, які витікають при умові порушення термінів погашення, як основної суми кредиту так і відсотків, а не на початок перебігу позовної давності для розрахунку штрафних санкцій.

Виходячи з вищевикладеного, при розрахунку 3% річних застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення господарського суду Чернігівської області по справі № 12/104 від 22.12.2009 між тими ж сторонами щодо стягнення з боржника на користь банку судом було досліджено питання методології нарахування інфляційних та процентів річних, що в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ці факти носять преюдиціальний характер.

Відповідно до оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом враховано заперечення боржника щодо невірного розрахунку кредитором суми пені, а саме те що при розрахунку пені не застосовано шестимісячний строк припинення нарахування пені після дати виникнення права на пеню та без врахування річного строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, апеляційний суд вважає правомірним врахування місцевим господарським судом заперечень боржника і визнання пені у сумі 83024,66 грн. та неприйняття до уваги місцевим судом заперечення боржника щодо інфляційних та 3 % річних.

Як вбачається з висновку Чернігівського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз судово-економічної експертизи № 2234/12-24 від 15.01.2013 експертом за результатами проведеного дослідження встановлено, що розмір заборгованості ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв» перед ПАТ «Всеукраїнській акціонерний банк» станом на 09.06.2011 року (дату порушення справи про банкрутство) становить 10 832 261,43 грн., у тому числі: заборгованості по кредиту - 5362500,00 грн.,заборгованості по відсоткам - 2746559,21грн., заборгованість по інфляційним витратам за несвоєчасність погашення кредиту станом на 28.11.2009 - 179 649,22 грн., за період з 29.11.2009 по 09.06.2011 - 902508,75 грн.; заборгованість по інфляційним витратам за несвоєчасність погашення відсотків станом на 28.11.2009 - 25867,51 грн., за період з 29.11.2009 по 09.06.2011 -299474,43 грн., заборгованості по пені за несвоєчасність погашення кредиту станом на 28.11.2009 - 548003,42 грн., заборгованості по пені за несвоєчасність погашення відсотків станом на 28.11.2009 - 59090,87 грн., за період за період з 29.11.2009 по 09.06.2011 - 131355,39 грн., заборгованості по 3% річних за несвоєчасність погашення кредиту станом на 09.06.2011 - 483065,75 грн.; заборгованості по 3% річних за несвоєчасність погашення відсотків станом на 09.06.2011 - 94186,88грн.

Однак, враховуючи письмові заперечення боржника, в яких він просив не приймати його до уваги висновок судово-економічної експертизи, та відсутність клопотання ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» про вихід за межи вимог, що є обов'язковою умовою відповідно до п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, апеляційний суд не приймає до уваги висновок судово-економічної експертизи № 2234/12-24 від 15.01.2013 року.

Аналізуючи вищенаведені норми права та обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для обґрунтованості заявлених ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» грошових вимог, а заперечення боржника проти визнання даних вимог кредитора не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути підставою для їх відхилення.

Крім того, враховуючи приписи ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», судом першої інстанції було правомірно визначено черговість задоволення вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк».

Оскаржуваною ухвалою також частково задоволено клопотання ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, а саме в частині накладення арешту на майно боржника, що передбачає опис майна.

В даній частині оскаржувана ухвала мотивована тим, що опис майна буде сприяти виявленню ліквідаційної маси, оскільки, через неузгодженість позиції щодо складу інвентаризаційної комісії, до сьогодні боржником за участю розпорядника майна боржника не проведено відповідної інвентаризація майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Отже, виходячи з вищевикладеного, Київський апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду щодо необхідності накладення арешту на майно боржника, що передбачає опис майна. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що скаржником не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тверджень, зазначених в апеляційній скарзі, що даний захід забезпечення вимог кредиторів перешкоджає господарській діяльності боржника, а тому дані твердження є недоведеними та необґрунтованими в наслідок чого не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого суду.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно неприйняття до уваги місцевим господарським судом тієї обставини, що вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв» є безпідставними.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 32-34, 42, 43, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.06.2012 року у справі № 5028/9/153б/2011 в частині визнання вимог ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», затвердження реєстру кредиторів та накладення арешту на майно боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв» залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв» залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Ткаченко Б.О.

Сотніков С.В.