ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2006 р. Справа № 2/152
Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович
розглядаючи справу
за позовом Кельменецького бюро технічної інвентаризації
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі
про визнання недійсним рішення № 260 від 29.08.06р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарохованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду
за участю представників:
позивача: – Лопатко Я.В. – начальник, Стаднійчук Р.В. – представник за довіреністю від 09.10.2006р.
відповідача: – Гамбаровська О.В. – за дорученням № 372/07 від 30.01.2006р.
прокурора
ВСТАНОВИВ:
Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації смт.Кельменці звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області про визнання недійсним рішення № 260 від 29.08.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно прийнято рішення № 260 від 29.08.2006р. яким застосовано до нього штраф у розмірі 12143грн. 95коп. та нараховано пеню у розмірі 3405грн. 54коп.
На протязі 2004-2005 років та по даний час Кельменецьке БТІ сплачувало та сплачує податки по спрощеній системі оподаткування (10 відсотків).
Починаючи з 2005 року і по даний час позивачем проводиться сплата внесків до Пенсійного фонду в розмірі 32 відсотки, з серпня 2005 року – 32,3 відсотки, з січня 2006 року – 31,8 відсотків.
23 травня 2006 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу в розмірі 800,31грн., який позивачем сплачено.
21 липня 2006 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу в розмірі 430,23грн., який сплачено.
Отже до липня 2006 року відповідачем не було виявлено ніяких недоїмок, донарахувань.
А тому, відповідно до п.3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15, далі Закон) відсутні правові підстави для прийняття оспорюваного рішення від 29.08.2006р. за № 260, оскільки недоїмки по страхових внесках до Пенсійного фонду у Кельменецького БТІ не було.
Відповідач заперечує вимоги позивача посилаючись на наступне.
Відповідно до п.1 ст. 14, ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 19, ст. 20 Закону усі суб’єкти господарювання, у тому числі ті, які здійснюють діяльність за спрощеною системою оподаткування, повинні сплачувати страхові внески за найманих (застрахованих) осіб на загальних підставах, тобто 32% від нарахованого фонду оплати праці та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Обов’язок страхувальника (платника страхових внесків) нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески, визначений п.6 ст. 17 вище названого Закону. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування Законом не надано.
Кельменецьким бюро технічної інвентаризації протягом 2005-2006рр. нараховувались та сплачувались внески у встановленому розмірі на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Станом на 20.04.2005р. заборгованість Кельменецького БТІ становила (з урахуванням донарахованих позивачем внесків) 16219,28грн. протягом травня – листопада 2005 року дану заборгованість поступово було погашено.
В подальшому позивачем сплачувались внески до Пенсійного фонду протягом всього періоду, проте з затримкою у зв’язку з зарахуванням поточних платежів в рахунок існуючої (відкорегованої позивачем) заборгованості по сплаті збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до п. 10.11. Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затвердженої постановою Правління ПФУ 19.12.2003р. № 21-1; зареєстрованої в Мін’юсті України 16.01.2004р. № 64/8663).
А тому, 29.08.2006 року начальником управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі було правомірно винесено рішення № 260 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до Кельменецького БТІ у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 12143,95грн. та нарахування пені в розмірі 3405,54грн. з урахуванням вище названого.
Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації процесу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд встановив.
Управлінням Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі (відповідач) прийнято рішення за № 260 від 29.08.2006р. про застосування до Кельменецького районного БТІ у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 12143,54грн. та нарахування пені в розмірі 3405,54грн.
Підставою для прийняття оспорюваного рішення, як вважає відповідач, була заборгованість позивача зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 31,8 відсотків у сумі 10433грн. Дана заборгованість виникла, як стверджує відповідач, станом на 21.04.2005р.
Однак, як встановлено судом, Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі неправомірно прийняло рішення від 29.08.2006р. за № 260 з порушенням Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язко-ве державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, а також Закону України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв’язку з перерозподілом Державним Казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року 1 кварталу 2005 року”.
Так, позивач протягом 2004 – 2005 років та по даний час сплачував податки по спрощеній системі оподаткування за ставкою 10 відсотків, що підтверджується свідоцтвом № 2405000263 від 22.12.2005р.
Відповідно до довідок відділення держказначейства у Кельменецькому районі від 18.08.2005р. за № 06-09-09/557 та від 11.09.2006р. за № 06-09-09/715 встановлено, що по Кельменецькому бюро технічної інвентаризації проводилися відрахування від єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 42 відсотки до Пенсійного фонду у 2004 – 2005 роках та станом на 11.09.2006р.
Посилання відповідача на те, що порядок сплати та зарахування страхових внесків суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування повинно здійснюватися на підставі пред’явлених платником до пенсійного фонду платіжних документів про сплату зазначених податків є безпідставними, оскільки у законодавчому порядку це не визначено.
Окрім того, відповідачем не доведено, що позивач був повідомлений письмово у 2004 – 2005 роках, що зарахування внесків здійснюється лише на підставі платіжного документа, який підтверджує сплату єдиного податку.
Також жодних інших вимог про сплату позивачем боргу окрім від 23.05.2006р. та від 21.07.2006р., починаючи з 2005 року від Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі на адресу Кельменецького БТІ не надходило, що свідчить про відсутність недоїмки у останнього перед фондом і є підтвердженням безпідставного застосування до позивача штрафу та пені відповідно до рішення № 260 від 29.08.2006р.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України с у д –
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Рішення № 260 від 298.08.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у розмірі 12143,95грн. штрафу та 3405,54грн. пені, скасувати.
3. Кельменецькому бюро технічної інвентаризації, смт.Кельменці, вул. Жукова, 30, (ідент. код 21437310), повернути з бюджету 85грн. держмита.
4. Видати виконавчий лист.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі..
Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В. Скрипничук