АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/1135/2012 Номер провадження 11/786/45/2013 Головуючий у 1-й інстанції Гальченко Доповідач Ландар О. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландара О.В.
суддів Кожевнікова О.В., Тараненка Ю.П.
при секретарі Козин Н.В.
за участю прокурора Гринь А.С
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3
розглянувши 15 січня 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4, прокурора Полтавського району на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтава, громадянина України, українця, освіта вища незакінчена, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, -
засуджено за:
- ст. 190 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волів;
- ст. 190 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- ст. 185 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі;
ст.289 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини особистого майна.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини особистого майна;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і жителя м. Полтави, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_8, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, -
засуджено за ст. 185 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладанням на засудженого ряду обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця і жителя м. Полтави, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого 22.03.2011 року Київським районним судом м. Полтави за ст.185 ч.1 КК України до 100 годин громадських робіт, -
засуджено за ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засуджений ОСОБА_6 звільнений від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Одночасно на нього покладено ряд обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.
На відшкодування заподіяної злочинами шкоди постановлено стягнути з засуджених:
- ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 - 3620 гривень та моральної шкоди - 500 гривень;
- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 2400 гривень;
- ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - солідарно на користь потерпілого ОСОБА_9 4410 гривень; на користь потерпілої ОСОБА_10 5000 гривень.
По справі відповідно до ст. 81 КПК України вирішено питання про долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винуватими у вчиненні ряду корисливих злочинів за наступних обставин.
Епізод 1 25 травня 2010 року засуджений ОСОБА_4 у АДРЕСА_2, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_7, під приводом тимчасового користування, без реального наміру виконання взятого на себе зобов'язання, заволодів її ноутбуком марки «ASUS» Z 99 Н, серійний номер 70NОАS311774, вартістю 3500 грн. та маніпуляційною мишкою до комп'ютера вартістю 120 грн., а всього заволодів майном на загальну суму 3620 гривень.
Епізод 2 09 червня 2010 року близько 14 години, засуджений ОСОБА_4 повторно, під приводом укладення угоди по здійсненню земельних робіт на території мікрорайону «Половки» у м. Полтаві, шляхом обману виконуючого обов'язки директора ТОВ «Укртрейд» - ОСОБА_11, незаконно заволодів транспортним засобом - бульдозером моделі «Т-130М 4 Г-1» , вартістю 80000 гривень, який за допомогою вантажного автомобіля-трала марки «DAF», перевіз на площадку по прийому металобрухту «Техномет» і здав його на металобрухт.
Епізод 3 22 червня 2010 року близько 08-30 год. засуджений ОСОБА_4, перебуваючи за місцем проживання потерпілого гр. ОСОБА_12 у АДРЕСА_3 зловживаючи його довірою, з метою заволодіння чужим майном, повідомив останньому неправдиві відомості щодо можливості реалізації, при його посередництві, вирощеного останнім поголів'я свиней по більш високій ціні - 14,50 грн. за 1 кг. живої ваги, не плануючи в подальшому виконувати договірні зобов'язання.
В подальшому він, без згоди присутнього при цьому власника, реалізував свиней покупцям в загальній вазі 2026 кг. по ціні 10 грн. за 1 кг м'яса, а з отриманих відразу ж від покупців 20тис. грн., передав ОСОБА_12 тільки 5 тис. грн., а решту в сумі 15000 грн. присвоїв. Внаслідок шахрайства засуджений ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 24377 грн.(2026кг.х14.50грн.=29377грн. - 5тис грн. =24377грн.)
Епізод 4 Вкінці грудня 2010 року, ОСОБА_4 повторно, з корисливих спонукань, перебуваючи в с. Нижні Вільшани Полтавського району шляхом вільного доступу, таємно викрав раму причепу, яка належала потерпілому ОСОБА_14 вартістю 3000 грн.
Епізод 5 В ніч на 3 листопада 2010 року ОСОБА_4, перебуваючи на території свино-товарної ферми СГ ТОВ «Злагода» в с. Витівка Полтавського району, таємно викрав алюмінієву бочку, об'ємом 2 м. куб., вартістю 1 800 грн..
Епізоди 6,7 11 лютого 2011 року в денний час, засуджений ОСОБА_4 з території дачного кооперативу «Букет» в с. Підлепичі Полтавського району, таємно викрав з дачного господарства потерпілої ОСОБА_15 металеву бочку об'ємом 8 м.куб., вагою 700 кг., вартістю 1400 грн., дачного господарства ОСОБА_16 металеву ємкість вагою 700 кг., вартістю 1650 грн. та з земельної ділянки потерпілого ОСОБА_17 металеву ємкість вартістю 1300 грн.
Епізоди 8,9,10 На початку лютого 2011 року ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_5, з дачної земельної ділянки, належної потерпілому ОСОБА_18 у кооперативі «Горизонт» в с. Підлепичі Полтавського району, таємно викрали металеву бочку, об'ємом 6 м.куб., вагою 1000 кг на загальну суму 2000 грн., з дачного господарства потерпілого ОСОБА_19 металеву ємкість, об'ємом 900 л, вагою 1000 кг, вартістю 3000 грн., а в середині лютого 2011 року, вони ж, з цього ж дачного кооперативу, таємно викрали металеву ємкість , об'ємом 900 л. вагою 1000 кг, вартістю 3000 грн., що належала потерпілому ОСОБА_20
Епізод 11 17 лютого 2011 року засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у цьому ж дачному кооперативі «Горизонт», з земельних ділянок потерпілого ОСОБА_21 та ОСОБА_22, таємно викрали металеві ємкості, вартістю відповідно 2000 грн. та 1000 грн.
Епізод 12,13 В кінці лютого 2011 року засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в аналогічний спосіб із цього ж дачного кооперативу викрали металеві ємкості потерпілих: ОСОБА_23- об'ємом 3 м.куб., вагою 350 кг., вартістю 800 грн., ОСОБА_24- об'ємом 6 м.куб., вагою 2500 кг. вартістю 5тис.грн., ОСОБА_25- об'ємом 3 м.куб., вартістю 1500 грн..
Епізод 14 На початку березня 2011 року ОСОБА_4 за попередньою змовою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, приїхали на дачну ділянку потерпілого ОСОБА_26 в дачному кооперативі Надержинщина Полтавського району , з якого викрали металевий контейнер, вартістю 5400 грн..
Епізод 15 В середині березня 2011 року вони ж, за попередньою змовою групою осіб, з метою викрадення чужого майна, приїхали в дачний кооператив «Поляна» в с. Надержинщина, де ОСОБА_4 вказав ОСОБА_6 на металевий контейнер, розташований на земельній ділянці, належній потерпілому ОСОБА_9 та на металевий контейнер, розташований на земельній ділянці належній потерпілій ОСОБА_10, які потрібно перевезти на прийомний пункт металобрухту. Після чого, ОСОБА_6 реалізовуючи єдиний умисел на скоєння крадіжки, викрав металевий контейнер вагою 2000 кг вартістю 4000 грн. з майном, яке знаходилося в ньому, завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріального збитку на загальну суму 4410 грн., а з території земельної ділянки потерпілої ОСОБА_10 таємно викрав металевий контейнер, вагою 1000 кг, вартістю 5000 грн.
Епізоди 16,17 В середині березня 2011року засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з указаного дачного кооперативу, аналогічним способом, таємно викрали металевий контейнер вагою 5000 кг., вартістю 10000 грн. з майном яке знаходилося в ньому на загальну суму 200 грн., чим заподіяли потерпілому ОСОБА_27 матеріальної шкоди на загальну суму 10200 грн., а в кінці березня - таємно викрали металеву ємкість, належну ОСОБА_28 об'ємом 6 м.куб., вагою 800 кг., вартістю 5000 грн. та металевий контейнер, належний ОСОБА_29, вагою 3000 кг.. вартістю 10000 грн. з майном, яке знаходилося в ньому на загальну суму 11840 грн.
Епізод 18 21 березня 2011 року засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи на земельній ділянці, належній потерпілому ОСОБА_8 в с. Мачухи Полтавського району, попрохали ОСОБА_30 перевезти алюмінієву бочку, яка, як пояснив ОСОБА_4 належить йому та здати на пункт приймання металобрухту. Після цього ОСОБА_30, не усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, реалізував умисел ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на скоєння крадіжки металевої бочки об'ємом 8 м.куб., вагою 1000 кг., вартістю 4000 грн., вивіз її із території земельної ділянки ОСОБА_8 та здав на металобрухт.
Епізод 19 В кінці березня 2011 року засуджений ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, з земельної ділянки належній потерпілій ОСОБА_31 в с. Абазівка Полтавського району, таємно викрали металевий вагончик вагою 4 т. вартістю 10тис. грн., з майном, яке знаходилося в ньому, чим заподіяли їй матеріальну шкоду на загальну суму 13905 грн.
Епізод 20 12 квітня 2011 року о 22-00 год. засуджений ОСОБА_4 з земельної ділянки по АДРЕСА_4 яка належить потерпілому ОСОБА_32 шляхом демонтажу та подальшого вивезення на маніпуляторі, таємно викрав металевий контейнер вартістю 4500 грн..
Епізод 21 19 квітня 2011 року засуджений ОСОБА_4 з території дачної ділянки, належної потерпілій ОСОБА_33 в дачному кооперативі «Факел» в с. Мачухи Полтавського району, таємно викрав металеву бочку, ємкістю 5 м.куб. вартістю 8тис. грн.
Епізод 22 28 квітня 2011 року о 12-00 год. ОСОБА_4 з земельної ділянки, яка належить потерпілому ОСОБА_34 у с. Горбанівці Полтавського району, таємно викрав 8 залізобетонних блоків марки «БФ 40» по 400 грн. кожен, 5 штук блоків марки «БФ 30» по 300 грн. та залізобетонні перемички, вартістю 100 грн. кожна, а всього майна на загальну суму 4100 грн.
Епізод 23 10 лютого 2012 року близько 02-00 год. засуджений ОСОБА_6 поблизу нічного клубу «Робін Гуд» по АДРЕСА_5 перебуваючи в автомобілі «ВАЗ 2110» потерпілого ОСОБА_35, таємно викрав його мобільний телефон марки «Нокіа 2710» вартістю 480 грн. разом з сім-карткою мобільного оператора «Лайф» та картою пам'яті на 2 ГБ вартістю 200 грн., а всього заволодів чужим майном на загальну суму 680 грн.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- прокурор Полтавського району порушує питання про скасування вироку районного суду та постановлення нового вироку з обранням усім засудженим більш суворого покарання. На його думку, судом не дано належної оцінки особі ОСОБА_4, який вчинив 22 кримінально-караних діяння корисливої спрямованості, не враховано тяжкість вчинених злочинів та відсутність пом'якшуючих обставин. Також судом безпідставно визнано обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. У доповненнях до апеляції прокурор ставить також питання про виключення із вироку кваліфікуючої ознаки ч.2ст.289 КК України «значна матеріальна шкода», оскільки у зв'язку з поверненням бульдозера реальної шкоди не завдано, та про кваліфікацію цього злочину за іншою кваліфікуючою ознакою «повторності», яка у вироку зазначена не була.
-засуджений ОСОБА_4 визнаючи усі епізоди злочинів, просить пом'якшити йому покарання з урахуванням визнання вини та каяття, наміру чесно трудитися та відшкодовувати збитки. У той же час, за змістом апеляції, він не погоджується з правильністю юридичної кваліфікації його дій за ч.2ст.289 КК України, посилаючись на те, що угону бульдозера він не вчиняв і реальних збитків від його дій не настало. Стверджує, що у нього не було і змови на крадіжки з засудженими ОСОБА_5 та ОСОБА_6, тому просить виключити із вироку кваліфікуючу ознаку ч.2ст.185КК України «за попередньою змовою групою осіб».
Інші учасники судового розгляду апеляцій на вирок суду не принесли.
Заслухавши доповідача, прокурора Гринь А.С., що підтримувала апеляцію прокурора частково, вважаючи обране покарання засудженим справедливим та висловила думку про необхідність внесення змін до вироку в частині кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.2ст.289 КК України не за кваліфікуючою ознакою «спричинення значної шкоди», а за ознакою «повторність», вислухавши засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_1, які підтримували принесену апеляцію і просили перекваліфікувати дії засудженого з ч.2ст.289 КК України на шахрайство, вислухавши засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та їх захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що висловили свої заперечення проти апеляції прокурора, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення, а апеляція засудженого ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні шахрайських дій щодо майна ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_12, як і правильність кваліфікації його дій за ч.1та ч.2ст.190 КК України, ніким не оспорюються і є вірними.
У апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_4 також не ставить під сумнів об'єм і доведеність його вини по усім епізодам крадіжок чужого майна, визнаючи свою провину повністю.
У той же час він заявляє, що вчиняв ці крадіжки сам, без змови з іншими засудженими, яких використовував лише як таксистів, а тому просить виключить із вироку кваліфікуючу ознаку цих злочинів « за попередньою змовою групою осіб».
Із вироку суду видно, що під час судового розгляду місцевий суд давав оцінку аналогічним твердженням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказавши, що вони приймали безпосередню участь у викраденні металовиробів із дачних участків, посилаючись на зібрані по справі докази. В кінцевому рахунку це визнали і самі засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не оскаржили вирок, а в апеляційному суді повідомили, що то була їх захисна позиція та не заперечували свою співучасть у таємному викраденні чужого майна.
Як видно з матеріалів справи у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було підстав для обмови ОСОБА_4 на досудовому слідстві, їх показання взаємодоповнюючі, а тому обґрунтовано визнані судом достовірними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
По справі не встановлено даних, які б свідчили про одержання органами досудового слідства показань від засуджених, які суд визнав за достовірні, обманним або яким-небудь іншим протиправним способом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що, заслухавши справу, суд обгрунтовано визнав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 співвиконавцями по епізодах №8 -19 та №14-17, і підстав для зміни вироку в цій частині, про що ставиться питання у апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_4, немає.
У той же час, провівши часткове судове слідство по епізоду незаконного заволодіння бульдозером (епізод №2) колегія суддів знаходить, що висновки суду за цим обвинуваченням ОСОБА_4 про юридичну кваліфікацію його дій не узгоджуються з фактичним обставинами справи.
Районним судом указаний епізод кваліфікований за ч.2ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, що завдало значної шкоди потерпілому.
Даний злочин відноситься до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а його об'єктом є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації механічного транспортного засобу, а предметом - транспортні засоби, які згідно з чинним законодавством визнаються джерелом підвищеної небезпеки.
Порівняльний аналіз ознак кримінально караного угону та схожих за змістом злочинів, таких як самоправство, чи злочинів проти власності засвідчує, що їх відмежування повинно проводитися за об'єктом посягання та за характером небезпечності дій, які утворюють об'єктивну сторону вказаних злочинів.
За змістом ст.289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти протиправне вилучення його у власника і поїздка на ньому, тобто використання в режимі руху.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.
Як встановлено вироком суду та не оспорюється ніким із учасників судового розгляду, засуджений ОСОБА_4 шляхом шахрайства заволодів майном двох потерпілих та вчинив 19 крадіжок металовиробів, які здав на металобрухт для отримання корисливої вигоди.
В судовому засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_1 не оспорювали факт незаконного заволодіння бульдозером, але стверджуючи, що і цей предмет злочину цікавив засудженого лише як виріб з металу, не як транспортний засіб, угнати якого по суті неможливо, ставили під сумнів юридичну кваліфікацію цих дій ОСОБА_4 за ч.2ст.286 КК України.
Досудовим та судовим слідством установлено, що указаний важкий гусеничний бульдозер моделі Т-130М4г-1 знаходився на охоронюваній території ТОВ «Укртрейд», розташованого у міській місцевості.
За змістом показань засудженого ОСОБА_4, маючи потребу у великій сумі грошей він спланував як присвоїти бульдозер і для цього, через знайомого хлопця познайомився з керівником цього товариства ОСОБА_11. Під час розмови з ним, він ввів того в оману і під приводом виконання земельних робіт на участку, який насправді йому не належав, домовився про виділення йому великого землерийного бульдозера.
9 червня 2011року на той час коли він прибув територію указаного ТОВ на таксі разом з тралом, на нього вже чекав ОСОБА_11 та тракторист ОСОБА_36 На прохання останнього він їздив за соляркою, якою той заправив бульдозер та загнав його на трал. Після цього він дав команду водію тралу їхати на пункт здачі металолому у с.Супрунівку, а бульдозериста посадив у замовлене таксі та повіз до мікрорайону «Половки». Приїхавши на об'єкт, засуджений висадив ОСОБА_36 чекати господаря земельної ділянки та бульдозер, пояснюючи що його транспортують об'їзною дорогою, а сам, повідомивши йому немов би їде за соляркою, поїхав на площадку по прийому металобрухту та здав бульдозер за 15 тис.грн.
Такі свідчення засудженого є стабільними, нічим не спростовані і узгоджуються з показаннями начальника дільниці по заготівлі та переробці металобрухту компанії «Р-Стиль» ОСОБА_37, вантажника ОСОБА_38 в.о. директора ТОВ «Укртрейд» ОСОБА_11, бульдозериста ОСОБА_36 і його сина ОСОБА_39, свідка ОСОБА_40, даними протоколу огляду місця події про виявлення у той же день бульдозера на Супрунівському промвузлі з відрізаним відвалом на пункті здачі металобрухту, та іншими доказами.
Ці фактичні дані, що наведені як у процесуальних документах досудового слідства так і вироку суду, вказують на те, що засуджений ОСОБА_4, використовуючи довірливі відносини з керівником підприємства ОСОБА_11, заснованих на знайомстві з близькими родичами працівників та намірах укладання взаємовигідної цивільно-правової угоди, зловживаючи його довірою, домігся що той, будучи введеним в оману, зовні добровільно передав винному майно товариства.
Подальше фізичне переміщення бульдозера виконувалося не засудженим, а «чужими руками» - водієм вантажної машини, який будучи не обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_4, перевіз його на пункт збору металобрухту.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні об'єктивні дані про те, що в процесі вилучення та обернення чужого майна на свою користь дії засудженого ОСОБА_4 посягали на суспільні відносин, які забезпечують безпеку руху та експлуатації транспортних засобів.
На переконання суддів є очевидним, що такі дії ОСОБА_4 за своїм характером посягали виключно на відносини власності, а отже були шахрайськими.
Тому вирок суду щодо ОСОБА_4 в частині його засудження за ч.2ст.289 КК України підлягає зміні, а дії перекваліфікації на ч.2ст.190 КК України як шахрайство, вчинене повторно та завдало значної шкоди потерпілому.
З наведених мотивів у зв'язку перекваліфікацією дій засудженого ОСОБА_4 на менш тяжкий злочин, доводи апеляції прокурора про необхідність обрання йому більш суворого покарання не заслуговують на увагу.
Із мотивувальної частини вироку вбачається також, що призначаючи покарання іншим засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд першої інстанції у відповідності до положень ст.ст.65,70 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ними злочинів, конкретні обставини справи, дані про особи винних, їх молодий вік, кількість злочинних посягань на чуже майно та їх роль у цьому, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні ОСОБА_5 неповнолітньої дитини. Крім того під час апеляційного розгляду справи ними надані документи, про початок відшкодування потерпілим матеріальних збитків заподіяних злочинами.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання є справедливим, необхідним та достатнім, тому підстав для його посилення, про що йде мова у принесеній апеляції прокурора, не знаходить.
Керуючись ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора Полтавського району залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Полтавського районного суду від 14 вересня 2012року щодо ОСОБА_4 змінити.
Перекваліфікувати його дії з ч.2ст.289 КК України на ч.2ст.190 КК України та обрати покарання у виді 3 років позбавлення волі.
В порядку ч.1ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити йому до відбуття покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.
С У Д Д І :
Кожевніков О.В. Ландар О.В. Тараненко Ю.П.