Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 -1796--2008 Головуючий у 1 інстанції - Годованець І.А.
Категорія 19,20 Доповідач - Суровицька Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» вересня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Авраменко Т.М.
суддів - Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.,
при секретарі - Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2008 року у справі за позовом Ради сільськогосподарських підприємств Устинівського району до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на квартиру.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2008 року Рада сільськогосподарських підприємств Устинівського району звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру.
В обґрунтування позову посилалась на те, що на виконання рішення про придбання квартири для молодих спеціалістів, 12 листопада 2004 року Радою та відповідачем була укладена усна угода купівлі-продажу, згідно якої ОСОБА_1 продала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, а Рада купила її. На виконання умов договору в цей же день Рада перерахувала відповідачці 5 450 грн. на оплату вартості квартири, а відповідач передала квартиру та правовстановлюючі документи на неї, покупцеві.
Однак обов'язок щодо нотаріального посвідчення договору відповідач не виконала і ухиляється від його виконання.
Позивач просив суд на підставі ч.2 ст.220 ЦК України визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири від 12 листопада 2004 року, укладений з ОСОБА_1, визнати право власності Ради сільськогосподарських підприємств на вказану квартиру та стягнути з відповідачки судові витрати.
Рішенням Устинівського районного суду від 17 липня 2008 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти них.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за Радою права власності на квартиру суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач на виконання договору купівлі-продажу оплатив вартість квартири, прийняв її у власність, а відповідачка підтвердила вчинення правочину шляхом прийняття грошової суми і передала квартиру позивачу, то відповідно до ч.2 ст.218 ЦК України, правочин купівлі-продажу між сторонами визнається дійсним.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що у письмовій формі договір купівлі-продажу вони не укладали і нотаріально його не посвідчували.
Як пояснила відповідач, з травня по жовтень 2004 року головний лікар Устинівської районної лікарні умовляв її продати спірну квартиру для двох молодих спеціалістів-лікарів, на що вона погодилась за умови сплати їй одразу коштів у сумі еквівалентній 1 000 доларів США. Ніякої домовленості з Радою сільгосппідприємств щодо купівлі-продажу квартири у неї не було. Лише у листопаді 2004 року, коли на її особовий рахунок у банку надійшли кошти в сумі 5 450 грн., вона дізналась, що ці кошти перераховані позивачем.
На той час, як пояснила відповідач, вона вже не бажала продавати квартиру, про що неодноразово повідомляла головного лікаря Устинівської райлікарні, а мала намір здати її в оренду лікарям. Вона дійсно надала дозвіл на проживання в її квартирі і вважає, що кошти отримала в оплату оренди житла. Письмовий договір оренди (найму) житла не укладала.
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що кошти на оплату квартири були перераховані на прохання районної лікарні 12 листопада 2004 року, документи - оригінал договору купівлі-продажу квартири від 17 грудня 1992 року та технічний паспорт на квартиру, довідка-характеристика Олександрійського міжміського бюро технічної інвентаризації від 11 жовтня 2004 року надійшли з Устинівської районної лікарні.
Вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав, до правовідносин щодо укладення договору купівлі-продажу, які склались між сторонами, неправильно застосував норми матеріального права , а саме положення ч.2 ст.218 ЦК України, яка поширюється на односторонні правочини та договори, які мають вчинятися в простій письмовій формі, у випадках передбачених ст. 208 ЦК та на правочини, щодо яких сторони обрали обов'язковою письмову форму (ч.1 ст.205 ЦК).
Правовідносини, які склались між сторонами, регулюються ч.2 ст.220 ЦК України, яка передбачає, що якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Вимоги про визнання на підставі ч.2 ст.220 ЦК дійсним договору купівлі-продажу, укладеного без нотаріального оформлення, можуть бути задоволені судом лише у тому разі, коли сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, ця домовленість підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, однак одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення.
Позивачем не надано письмових доказів про те, що з відповідачкою було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири, а тому за таких обставин позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно, не можуть бути задоволені, так як вони є недоведеними.
Оскільки при розгляді справи суд першої інстанції прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та допустив порушення норм матеріального права, відповідно до п.3 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України це є підставами для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, є безпідставними.
З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що з питанням оформлення договору купівлі-продажу і його нотаріального посвідчення до відповідачки представник Ради звернувся у 2008 році і після того, як вона відмовилась, вимушені були звернутись в суд.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, так як перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права. .
На підставі ч.2 ст.220, ч.1 ст.638 ст.657 ЦК України, керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2008 року скасувати.
В задоволенні позову Ради сільськогосподарських підприємств Устинівського району до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя:
Судді: