Україна -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року Справа № 811/183/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирошниченка В.С.

за участю секретаря судового засідання - Озерної М.О.

за участю представника позивача - Дьяченка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позов товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтрансбуд" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, в якому просить: 1) визнати протиправним наказ від 22.10.12р. №1927 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; 2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012р. №0000940222 та №0000950222.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, оскільки не існувало передумов проведення перевірки, а саме передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України. Позивачем надано пояснення з документальним підтвердженням на обов'язковий письмовий запит органу ДПС, в строки визначені законом.

В акті перевірки відповідачем протиправно не бралися до уваги первинні документи, хоча були використані при перевірці. Крім того, дії відповідача щодо самостійного визначення нікчемності угод є незаконними, оскільки нікчемність правочинів може бути доведено тільки рішенням суду.

Позивач вказує, що контрагент ТОВ "Компанія Вайліс" під час вчинення правочинів було зареєстроване в органах ДПС України як платник ПДВ, володіло правоздатністю та дієздатністю.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги належить задовільнити з наступних підстав.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУкраїни документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Судом встановлено, що Кіровоградською ОДПІ на адресу позивача надсилався письмовий запит № 235/10/1520 від 10.05.12р. щодо надання інформації та її документального підтвердження про взаємовідносини з ТОВ "Компанія Вайліс" за вересень 2010р. (а. с. 13)

На даний запит позивачем надіслано письмове пояснення від 22.05.12р. №19 з додатками (15 п.), в якому позивач відповів на всі поставлені питання щодо взаємовідносин із вищевказаним контрагентом з наданням в повному обсязі бухгалтерських та первинних документів на підтвердження господарських операцій з контрагентом (а. с. 14-15).

22.10.2012р. начальником відповідача винесено наказ №1927 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України та доповідної записки заступника начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС Холоденко О.А. від 22.10.2012рю №433/22-2, про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Спецтрансбуд" з питань дотримання податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та првомірності декларування валовх доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Коміпанія Вайліс" за період з 01.09.10р. по 30.09.10р. (а. с. 16)

У даному випадку, юридичною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків і здійснення перевірки, як зазначено в наказі №1927 від 22.10.2012р. "пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України" -не надання цим платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Однак, суд на підставі встановлених обставин, зазначає, що видання відповідачем наказу про проведення перевірки здійснювалося без достатніх на то законних підстав, визначених ст.78 Податкового кодексу України, є безумовною підставою для визнання такого акту суб'єкта владних повноважень протиправним та скасування його згідно положень ч.2 ст.162 КАС України, адже такі дії керівника органу ДПС України не відповідають положенням ч.2 ст.19 Конституції України.

Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складено акт №163/22-2/32892736 від 30.10.2012р., в якому встановлені порушення ТОВ "Спецтрансбуд":

- п.1.32 та п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 138026 грн. у т.ч. : за 4 квартал 2010 року на суму 138026 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Компанія Вайліс";

-п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження ПДВ по податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 року на суму 220000 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Компанія Вайліс"; завищення податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 36791 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Компанія Вайліс"; та завищення рядка 18.2 декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 72789 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Компанія Вайліс".

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення -рішення від 12.11.2012р.:

- №0000940222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 165630 грн., в т.ч. за основним платежем - 110420 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -55210 грн. (а.с.44)

- №0000950222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 207039 грн., в т.ч. за основним платежем - 138026 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69013 грн. (а.с.45)

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР, Закону № 334/94-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що 27.09.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія "Вайліс" (постачальник) укладено договір № 18 на поставку дорожнього огородження 11 ДО-2, гарячої оцинковки (а.с.84). Термін дії договору до 31.12.2010р.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано копії податкової накладної № 300902 від 30.09.2010р., накладна № 300902 від 30.09.2010р.на загальну суму з ПДВ 1320000,00 грн., пдв -220000 грн.(а.с.85,86)

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар позивачем суду надано копію платіжного доручення № 163 від 04.10.2010р. на загальну суму з ПДВ 490000,00 грн.(а.с.93)

На підтвердження транспортування товару надано копії товарно-транспортних накладних (а.с.87-92).

В листопаді 2010 року позивачем реалізовано елементи та складові частини дорожнього огородження, горяче оцинкування ДП "Кіровоградський ОАД" філії "Новоархангельське ДЕД" на загальну суму 220744,86 грн. у т.ч. ПДВ 36790,81 грн.

В грудні 2010 року реалізовано товар ДП "Кіровоградський ОАД" філії "Знам'янський райавтодор", ДП "Кіровоградський ОАД" філії "Канатовська ДЕД", ДП "Кіровоградський ОАД" філії "Кіровоградський ДЕД" на загальну суму 171443,89 грн у т.ч. ПДВ 28573,98 грн.

Крім того, в грудні 2010 р. позивачем виконувались роботи по будівництві автодороги на замовлення ДП "Кіровоградський ОАД" філії "Знам'янський райавтодор" на загальну суму 299750,40 грн у т.ч. ПДВ 49958,40 грн.

На підтвердження реалізації товару та виконаних робіт по будівництву автодороги позивачем надано суду копії договорів про поставку, специфікацій, накланих, податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, довіреності, товарно-транспортні накладні (а.с.94-128).

Виходячи з матеріалів перевірки, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток за перевірений період стали висновки відповідача, які полягають у тому, що ТОВ "Компанія "Вайліс" здійснює господарську діяльність поза межами правового поля, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ "Компанія Вайліс" з контрагентами, включаючи і позивача, є фіктивними правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Якщо податковим органом встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача або постачальників останніх, негативні наслідки у вигляді визначення ДПС податкових зобов'язань повинні наставати саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, сплативши ПДВ в ціні товарів. Невиконання контрагентом свого обов'язку щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 22.10.12р. №1927 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Спецтрансбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Вайліс"(36445186) за період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 12.11.2012р. №0000940222 та №0000950222.

Присудити ТОВ „Спецтрансбуд" судові витрати, зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 2328,41 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 08.02.2013 р.

Суддя В.С. Мирошниченко