УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0603/2796/12 Головуючий у 1-й інст. Зайцев А.В.
Категорія 37 Доповідач Широкова Л. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Ходаківській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2012 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, орган опіки та піклування комітету Бердичівської міської ради про визнання заповіту подружжя недійсним,-
в с т а н о в и л а :
У квітні 2012 року представник позивача - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання заповіту подружжя недійсним.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що 15.12.2004 року приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідчено заповіт подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6, згідно якого на випадок їх смерті вони заповідають належну їм квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7. Вважаючи, що даний заповіт вчинено не у формі, встановленій законом, з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позивач просив визнати його недійсним.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним заповіт подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6 посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 15.12.2004 року і зареєстрований в реєстрі за №4256.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю та спливу строку позовної давності.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим. Судом першої інстанції неповно та однобічно досліджено матеріали справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.1 ЦПК України, основними завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Виконання цих завдань залежить від ефективності процесуальної діяльності, спрямованої на встановлення об'єктивної істини у цивільній справі, тобто від процесу доказування. Як передбачено п. п. 156, 157, 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції №40/5 від 24.05.2004 року та №33/3 від 07.04.2005 року, нотаріус посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними у пункті 16 цієї Інструкції. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Відповідно до ст.45 Закону України „Про нотаріат" (чинному на момент посвідчення заповіту) якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший документ, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, угоду, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Угоду не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.
Згідно ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем ласноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Згідно ст.1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
По справі встановлено, що 15 грудня 2004 року у своїй квартирі подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було складено спільний заповіт, за яким на випадок смерті вони заповідали належну їм на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7 ( а.с.5).
Згаданий заповіт посвідчено приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_4 та зареєстровано у реєстрі за № 4256.
Відповідно до тексту цього заповіту нотаріусом заповіт був прочитаний вголос та встановлено дієздатність заповідачів після підписання самого заповіту. Крім того, в заповіті не зазначено місце його складання.
Відповідно до ст.229 ч.1 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Згідно ст.1243 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складання спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.
Зокрема, як встановлено в судовому засіданні до складу спадщини увійшла квартира АДРЕСА_1. Із свідоцтва про смерть серія ТП № НОМЕР_1 від 21.01.2005 року встановлено, що ОСОБА_6 помер (а.с.4).
Після смерті ОСОБА_6 позивачка звернулася до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, де дізналася, що у зв'язку з укладенням заповіту подружжя, вона не має можливості будь-яким чином розпорядитися своєю часткою у праві спільної сумісної власності та оформити спадщину, бо на неї накладається заборона відчуження.
Зі змісту ст.1243 ЦК України вбачається, що після смерті одного з подружжя відносини спадкування не виникають. На все майно, яке зазначено в заповіті подружжя, у разі смерті одного з подружжя, нотаріус накладає заборону відчуження. Тому вдова (вдовець) не стають власниками частки у праві спільної сумісної власності померлого з подружжя. Вони не мають права розпоряджатися не лише часткою померлого з подружжя, але після його смерті й своєю часткою у такому майні.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст.203 цього кодексу.
Згідно до вимог ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Встановлені судом обставини справи вказують, що подружжю не було належним чином роз'яснено прав та обов'язків, які виникають та мають істотне значення у разі укладення заповіту подружжям. Чоловік позивачки помер, тому на час коли стало відомо про правові наслідки укладення заповіту подружжя, самостійно внести зміни до заповіту вона не мала змоги, оскільки лише за життя обох з подружжя такі зміни можливі, у зв'язку з чим інакшим шляхом ніж за рішенням суду не можливо визнати заповіт подружжя недійсним.
За наведених підстав, оскільки позивачу не було в повній мірі роз'яснено правові наслідки укладення заповіту подружжя, то її волевиявлення було не досить вільним та не відповідало її волі. Вимоги позивачки грунтуються на ст.1257 ЦК України, де вказано, що суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Враховуючи правовий статус заповіту подружжя, а також ту обставину, що чоловік позивачки помер, позивачка,ІНФОРМАЦІЯ_1, тяжко хворіє, та з огляду на вимоги ст.1243 ЦК України, такий заповіт може бути визнаний недійсним у повному обсязі за позовом одного з подружжя, що залишився живим, а не частково.
Судом першої інстанції при розгляді справи, обставини, на які містяться посилання в апеляційній скарзі, перевірялись. Висновки суду щодо задоволення заявлених вимог грунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає. До правовідносин, які склалися між сторонами у зв'язку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: