УХВАЛА
Іменем України
5 лютого 2013 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленка А.І.
суддів Черкашина М.В., Парфенюка С.Г.
з участю
прокурора Тахтарова М.П.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_1 на вирок Петровського районного суду міста Донецька від 9 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, не судимого
засуджено за ст.119 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з установленням іспитового строку 2 роки і покладенням на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Прийнято рішення про часткове задоволення позову потерпілої ОСОБА_3 і постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 8497 гривень 57 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди і 9000 гривень, витрачених на оплату юридичної допомоги під час досудового і судового слідства, а в решті позовних вимог потерпілій ОСОБА_3 відмовлено.
ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 13 листопада 2009 року приблизно о 23-й годині 30 хвилин на ділянці автодороги на вулиці 30 років Перемоги в районі кафе «50?50» в місті Вугледар, будучи в стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту на грунті неприязних стосунків, які раптово виникли з ОСОБА_4, діючи необережно, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити,, наніс удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_4, завдавши останньому припухлість м'яких тканин, крововилив вік лівого ока з переходом на спинку носа, садна лоба в центрі і справа в надбрівній області, спинки носа, які є легкими тілесними ушкодженнями. Від отриманого удару із значною силою ОСОБА_4, втративши рівновагу, впав на асфальтове покриття дороги, вдарившись потиличною частиною голови, внаслідок чого отримав тупу травму голови з переломом кісток основи черепа, крововиливів під тверду та м'які оболонки мозку, розтрощенням сірої речовини мозку, що ускладнилося набряком головного мозку і від цієї травми голови ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер.
В апеляціях:
Прокурор просить змінити вирок суду і встановити, що контроль за виконанням засудженим ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків має здійснювати кримінально виконавча інспекція, а не орган кримінально виконавчої системи, посилаючись на невідповідність вироку в цій частині положенням ст.76 КК України. В доповненнях до апеляції прокурор просить скасувати зазначений вирок, а справу повернути на додаткове розслідування, посилаючись на те, що орган досудового розслідування і суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.22, 64, 334 КПК України !960 року не встановили з належною повнотою та об'єктивністю мотив вчинення злочину і зазначені порушення мають бути усунуті під час додаткового розслідування;
Захисник ОСОБА_1 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_2, а справу повернути на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю вироку фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляції посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.119 КК України, оскільки наявні у справі докази свідчать про те, що ОСОБА_2 діяв в стані необхідної оборони, захищаючись від протиправного насильницького посягання на нього з боку ОСОБА_4, через що в його діях відсутній склад злочину. Крім цього, посилається на наявність доказів того, що ОСОБА_4 міг отримати травму голови, яка стала причиною його смерті, не тільки внаслідок удару ОСОБА_2 і наступного падіння, а й внаслідок падіння і удару головою з інших причин, зокрема, при перенесенні ОСОБА_4 в карету швидкої медичної допомоги.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Тахтарова, який підтримав свою апеляцію і доповнення до неї, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали апеляцію захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція захисника - частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.ст.64, 334 КПК України 1960 року при провадженні досудового слідства і розгляду кримінальної справи в суді підлягає доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а при постановленні обвинувального вироку його мотивувальна частина повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням вищезазначених обставин та докази, на яких ґрунтуються висновок суду з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Орган досудового слідства, пред'явивши обвинувачення ОСОБА_2 за ст.119 ч.1 КК України і суд першої інстанції, визнавши винним ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину, визнали встановленим, що ОСОБА_2 вчинив необережне вбивство ОСОБА_4 під час конфлікту на грунті неприязних стосунків, які раптово виникли між ними.
В обґрунтування своїх висновків щодо такого мотиву дій ОСОБА_2 орган досудового слідства і суд послалися на показання самого ОСОБА_2, а також на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Однак, засуджений ОСОБА_2 як під час досудового слідства, так і при розгляді справи судом стверджував, що ОСОБА_4 він знав лише як мешканця міста Вугледара, ніяких стосунків, в тому числі неприязних, з останнім не мав. У встановлений вироком час і у вказаному місці до нього, тобто до ОСОБА_2, підійшов ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, і став безпричинно приставати до нього, схопив його за одежу, намагався нанести удари кулаком, від якого він ухилився, не зважав на його прохання припинити свої дії. Не бажаючи конфлікту, він намагався піти з місця події, однак ОСОБА_4 протягом декількох хвилин переслідував його, погрожуючи убивством і побиттям. В процесі переслідування, коли ОСОБА_4 намагався вдарити його руками, він, захищаючись, відбив своєю рукою удар ОСОБА_4, а іншою рукою наніс один удар в обличчя останньому, внаслідок чого ОСОБА_4 впав, вдарившись головою об асфальтове покриття дороги, і втратив свідомість. Він став надавати допомогу ОСОБА_4, а також викликав швидку медичну допомогу, якою ОСОБА_4 був доставлений в лікарню.
Таким чином, в своїх показаннях ОСОБА_2 стверджував, що удар кулаком ОСОБА_4 він наніс захищаючись від протиправних, насильницьких дій з боку останнього.
Вищевказані свідки давали показання, які або узгоджувалися з показаннями ОСОБА_2 або не суперечили їм.
Навівши вищезазначені показання в якості доказів вини ОСОБА_2 в необережному вбивстві ОСОБА_4, ні орган досудового слідства, ні суд першої інстанції не аргументували своїх висновків відносно того, які саме обставини в цих показаннях або в інших доказах свідчать, що мотивом дій ОСОБА_2 були неприязні стосунки між останнім та потерпілим ОСОБА_4, а не необхідна оборона, як про це стверджував ОСОБА_2.
Наведене свідчить про те, що висновки органу досудового слідства і суду про мотив дій ОСОБА_2 не відповідають змісту тих доказів, на які вони послалися в обвинуваченні ОСОБА_2 та у вироку в обгрунтування вини останнього, що в свою чергу дає підстави для висновку про невстановлення з належною повнотою та об'єктивністю події злочину.
Тому доводи апеляцій прокурора та захисника про невстановлення з належною повнотою та об'єктивністю органом досудового слідства і судом події злочину, тобто, про порушення вимог ст.ст.22, 64, 334 КПК України, є обгрунтованими, у зв'язку з чим вирок суду щодо ОСОБА_2 не може бути визнаний законним та обґрунтованим і відповідно до вимог ст.374 КПК України підлягає скасуванню з поверненням справи на додаткове розслідування.
Під час додаткового розслідування необхідно здійснити необхідні заходи для встановлення того, за яких обставин потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесне ушкодження, від якого він помер, які дії вчинив ОСОБА_2 і з яких мотивів, перевірити твердження останнього про перебування його в стані необхідної оборони під час нанесення удару ОСОБА_4, отриманим доказам дати необхідну оцінку і прийняти рішення у відповідності з чинним кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366, 374 КПК України 1960 року, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляцією прокурора задовольнити, а апеляцію захисника задовольнити частково. Вирок Петровського районного суду міста Донецька від 9 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування Мар'їнському міжрайонному прокурору.
Судді: