ВИРОК

Іменем України

5 лютого 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Черкашина М.В., Парфенюка С.Г.

з участю

прокурора Андрєєвої Ж.М.

засудженого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 3 липня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця міста Макіївки Донецької області, раніше судимого: 1) 03.04.1997 року за ст.ст.142 ч.2, 222 ч.3, 42 КК України 1960 року на 9 років позбавлення волі; 2) 31.10.1997 року за ст.ст.81 ч.3, 43 КК України 1960 року на 9 років позбавлення волі; 3) 27.06.2002 року за ст.391 КК України 2001 року на 3 роки 8 місяців позбавлення волі; 4) 18.09.2007 року за ст.ст.185 ч.3, 395, 70 КК України 2001 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання 23.02.2010 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 3 дні

засуджено за ст.263 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, якщо протягом іспитового строку 2 роки він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, з'являтися для реєстрації у вказану інспекцію.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він в листопаді 2011 року у дворі будинку АДРЕСА_1 від свого знайомого ОСОБА_2 отримав амоніт промислового вироблення у кількості 276 г, який є вибуховою речовиною, а також електродетонатор типу ЄД-КЗ-ПМ, який є вибуховим пристроєм, придатним до вибуху. Незаконно придбавши таким чином вказані вибухову речовину і вибуховий пристрій, ОСОБА_1 незаконно переніс їх на територію колишнього піонерського табору «Барвінок» в селищі Нижня Кринка Совєтського району міста Макіївки, де без відповідного дозволу, незаконно зберігав їх до 27 квітня 2012 року коли зазначені вибухова речовина і вибуховий пристрій під час його огляду були виявлені та вилучені в нього.

В апеляції прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції і постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст.263 ч.1 КК України у виді 3 років позбавлення волі, посилаючись на неврахування судом першої інстанції даних про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, і безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Андрєєву, яка підтримала апеляцію прокурора, що її подав, засудженого ОСОБА_1, який не заперечував проти задоволення апеляції прокурора, однак в останньому слові просив призначити йому мінімальне покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд

встановив:

Фактичні обставини вчинення злочину, доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікація його дій в апеляції не оспорюються і відповідно до вимог ст.365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Призначивши покарання ОСОБА_1 у виді 3 років позбавлення волі із звільненням від відбування цього покарання з випробуванням відповідно до вимог ст.75 КК України, суд першої інстанції своє рішення в цій частині обґрунтував тим, що ОСОБА_1 визнав свою вину і розкаявся у вчиненому, має хворих дружину та доньку.

Разом з тим, згідно вимог ст.75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи є підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування ним покарання.

Однак, як встановлено вироком суду, ОСОБА_1 ніде не працює, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких злочинів. Злочин, за який його засуджено оскаржуваним вироком, він вчинив через незначний проміжок часу після закінчення строку умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком. Після постановлення оскаржуваного вироку, яким його було звільнено від відбування покарання з випробуванням і покладенням на нього певних обов'язків, направлених на здійснення контролю за його поведінкою, ОСОБА_1 до розгляду апеляції прокурора апеляційним судом порушив підписку про невиїзд, залишив місце свого постійного проживання, не з'являвся за викликами в апеляційний суд, що стало підставою для прийняття рішень апеляційним судом про привід ОСОБА_1, а у зв'язку з неможливістю виконання приводу, і про об'явлення його в розшук та зміни йому запобіжного заходу на взяття під варту.

Наведені обставини та дані про особу засудженого свідчать про обґрунтованість апеляції прокурора про відсутність підстав для висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування ним покарання і безпідставність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на відповідно до ст.75 КК України.

Тому вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання засудженому підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом свого вироку. При цьому, апеляційний суд враховує конкретні обставини вчинення злочину, відсутність шкідливих наслідків від його дій, а в якості обставин, що пом'якшують покарання - повне визнання своє вини засудженим, сприяння ним розкриттю злочину і вважає за необхідне призначити йому мінімальне покарання у виді 2 років позбавлення волі відповідно до санкції ст.263 ч.1 КК України в редакції цієї норми закону від 15 квітня 2008 року, яка була чинною на час вчинення злочину ОСОБА_1.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366, 378 КПК України 1960 року, апеляційний суд

засудив:

Апеляцією прокурора задовольнити частково. Вирок Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 3 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ст.263 ч.1 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити без зміни у виді тримання його під вартою у слідчому ізоляторі №5 міста Донецька.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з 10 січня 2013 року.

В решті вищевказаний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

На цей вирок можуть бути подані касаційні скарги до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим ОСОБА_1 - в цей же строк з моменту вручення йому копії цього вироку через апеляційний суд Донецької області.

Судді: