УХВАЛА

Справа №: 22-ц/191/129/13Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"29" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосіі у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди в розмірі 6735 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 березня 2012 року близько 19 год. на консервному заводі біля с. Руч'ї Роздольненського району АР Крим відбулася суперечка, під час якої відповідачка сказала на адресу позивача «ОСОБА_6 - Ви жінка». Такі її образливі слова були сказані в присутності робітників міліції Роздольненського РВ ГУ МВС України та п'яти присутніх громадян.

Виходячи з усвідомлення своєї значимості в суспільстві та витрат, необхідних для відновлення порушеного свого особистого немайнового права, посилаючись на глибину моральних страждань, завданих зазначеними діями ОСОБА_7, позивач просить визнати дану йому оцінку образливою та такою, що принижує його честь і гідність та стягнути з відповідачки суму моральної шкоди в розмірі 6735 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 14 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення посилався на показання свідків відповідача, яких було допитано за дорученням Керченського міського суду Роздольненським районним судом, проте їх було допитано без повідомлення позивача.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дав необ'єктивну оцінку свідченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про образу ОСОБА_7: «ОСОБА_6 - ви жінка». Судом порушена гендерна рівність за статевою ознакою, коли чоловіка публічно обізвали жінкою, чим принижено його гідність.

Також апелянт посилається на те, що висновок суду про відсутність доказів щодо навмисних, винних дій з боку ОСОБА_7 на порушення честі та гідності позивача, не відповідає обставинам справи.

Справа розглянута колегією суддів за відсутності сторін по справі на підставі ч. 3 ст. 305 ЦПК України, оскільки сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи та їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що слово «жінка»є загальноприйнятим словом і ніяким чином не відноситься до непристойного вислову, вказане висловлення є оціночним судженням, його метою не було приниження честі та гідності позивача. Тому як немає доказів наявності винних дій з боку відповідача ОСОБА_7, направлених на порушення честі та гідності ОСОБА_6, то немає підстав для стягнення з неї моральної шкоди.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам законодавства.

Згідно з положеннями ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем ОСОБА_6 та родичами відповідача ОСОБА_7, у тому числі її братом ОСОБА_10, який є пайовиком консервного заводу, розташованого біля с. Руч'ї Роздолненського району АР Крим, існує тривалий спір з приводу майна заводу, у зв'язку з чим постійно виникають конфлікти, з приводу яких сторони звертаються до правоохоронних органів та судів ( а.с.23-41,45,72-75).

07 березня 2012 року на території консервного заводу виник конфлікт стосовно майна заводу.

Брат відповідачки ОСОБА_7 -ОСОБА_10 повідомив Роздольненський районний відділ ГУ МВС України в АР Крим, що громадяни ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 пошкодили ворота прохідної та зламали двері в складське приміщення на території заводу (а.с.33).

Співробітники міліції прибули на місце подій та провели перевірку, після чого 09.03.2012 року було винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи.

Статтями 32, 34 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

За змістом ст. 94, ч.ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пунктами 4, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз'яснено, що під гідністю слід розуміти визнання цінностей кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності; з честю пов'язується позитивна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про інформацію»оціночним судженням, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до ст. 227 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, способами, що встановлені ст. 16 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив правильні висновки про те, що висловлювання відповідачки носять характер оціночних суджень відносно ОСОБА_6, та не можуть визнаватись інформацією, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

На думку колегії суддів, такі висновки суду відповідають вимогам норм законодавства України, Європейської конвенції про захист основних прав та свобод людини, яка є частиною національного законодавства України, а також зроблені з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 11 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року № 4, критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, … не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У своїй практиці Європейський Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо наявність фактів може бути підтверджена, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є недійсною і порушує свободу висловлення думки.

Відповідно до п. 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи або юридичної особи.

Встановивши, що висловлювання відповідачки носили оціночний характер та не були направлені на приниження честі та гідності позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 листопада 2012 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314 і ст. 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 листопада 2012 року відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. СамойловаА.П. ПриходченкоТ.С. Авраміді