УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/70/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"05" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» в особі Керченського відділу збиту до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» в особі Керченського відділу збиту, третя особа - Комунальне підприємство «Аршинцево» про визнання незаконними дій по оформленню особового рахунку та пред'явлення вимог по оплаті послуг теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ТОВ «Кримтеплопостачання» в особі Керченського відділу збиту звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з липня 2009 р. по квітень 2012 р. в сумі 5435 грн. 05 коп., за прострочення грошового зобов'язання, стягнення інфляційного збільшення боргу в сумі 744, 64 грн. та 3 % річних в розмірі 193,61 грн., а всього - 6373,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є споживачем житлово-комунальних послуг з теплопостачання, які надає ТОВ «Кримтеплопостачання», оскільки зобов'язання по оплаті даної послуги відповідач належним чином не виконував, у нього утворилася заборгованість за період з липня 2009 року по квітень 2012 року в сумі 5435 грн. 05 коп.

Не погодившись із позовними вимогами, ОСОБА_6 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ «Кримтеплопостачання» про визнання незаконними дій по оформленню особового рахунку та пред'явлення вимог по оплаті послуг теплопостачання, мотивуючи вимоги тим, що на час купівлі ним квартири АДРЕСА_1 22.08.2006 року в ній були відсутні батареї опалення, він відмовився від підключення його квартири до централізованої системи теплопостачання, але відповідач з 2008 року надсилає йому квитанції з оплати цієї послуги. ОСОБА_6 важає такі дії ТОВ «Кримтеплопостачання» незаконними, оскільки договір між ними не укладався, а тому відсутні підстави для оплати послуг.

Ухвалою Керченського міського суду від 12 вересня 2012 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним позовом.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 08 листопада 2012 року позовні вимоги ТОВ «Кримтеплопостачання» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за надані послуги в сумі 6373,30 грн. та судові витрати в сумі 214,60 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження судом обставин, що мають значення для справи, просить його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

В якості доводів апелянт зазначає, що після купівлі у 2006 році квартири, він звернувся до міжвідомчої комісії і повідомив її про відсутність у вказаній квартирі батарей, тому висновок суду першої інстанції про те, що він, як власник житла, повинен нести відповідальність за утримання власності, є необґрунтованою, оскільки він батареї не демонтував та його провини у відсутності батарей централізованого опалення не має.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт також посилається на те, що позивачем не надано суду відомостей про наявність договірних правовідносин між сторонами стосовно надання послуг з теплопостачання, а оскільки між сторонами вони відсутні, послуг він не отримував, тому оплачувати рахунки, які направляються на його адресу він не повинен.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача за первісним позовом, посилаючись на неспроможність доводів апеляційної скарги, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Кримтеплопостачання», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучі споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються позивачем, належним чином не виконував зобов'язання по сплаті послуг з теплопостачання, в зв'язку з чим виникла заборгованість, сума якої підлягає стягненню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом в супереч вимог ст. 60 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів про те, що він свою відмову від отримання послуги з централізованого опалення оформив у встановленому законом порядку та що у нього відсутні зобов'язання перед позивачем у зв'язку з не укладенням письмового договору, відкриття особового рахунку на ім'я ОСОБА_6, нарахування йому заборгованості за несплату послуг з теплопостачання є законними діями ТОВ «Кримтеплопостачання».

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Як зазначено у частині 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване опалювання відноситься до комунальних послуг.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Споживачем визнається фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 серпня 2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованому в реєстрі за № 2581 (а.с. 39). ТОВ «Кримтеплопостачання» - суб'єкт господарювання, який є виконавцем послуг з теплопостачання у м. Керчі та надає послуги централізованого опалення у тому числі зазначеного будинку і квартири відповідача.

З розрахунку заборгованості (а.с. 5) слідує, що за період з липня 2009 року по квітень 2012 року у ОСОБА_6 виникла заборгованість за послуги теплопостачання у сумі 5435,05 грн. (а.с. 5).

Пункт 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у порушенні наведених норм та вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 року за № 630, ОСОБА_6 не виконує свої зобов'язання щодо сплати послуг централізованого опалення.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умові договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за надання послуги з централізованого опалення.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_6 суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми також є обґрунтованим і заснованим на нормах ст.ст. 610, 611, 629, 625 ЦК України. Крім того, указаний висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-68цс12.

Посилання апелянта на ті обставини, що у письмовій формі договір про надання послуг з централізованого опалення не укладався, між сторонами відсутні договірні відносини, не спростовують правильність вищенаведеного висновку суду першої інстанції, оскільки відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

ОСОБА_6, проживаючи у багатоквартирному будинку, фактично є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавались цьому будинку і дані правовідносини регулюються ЖК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача. Якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору, відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Постанова Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року ц справі № 6-110це12).

Отже, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не як право сторін.

Проте, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

За таких обставин, на думку колегії суддів, зазначене свідчить про існування між сторонами по справі договірних відносин.

Доводи апелянта про те, що в належній йому квартирі відсутні прилади опалювання, що балансоутримувач КП «Аршинцево» не заперечує проти його відмови від послуг теплопостачання і що він повідомив ТОВ «Кримтеплопостачання» про те, що не має наміру встановлювати батареї та оплачувати послуги, також не приймаються колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам закону. Так, з п.п.4, 5 Договору купівлі-продажу квартири від 22 серпня 2006 року (а.с. 39) слідує, що квартира, яка продається оглянута покупцем особисто до підписання цього договору. Істотних недоліків, які перешкоджали б її використанню за призначенням, під час огляду квартири покупцем не виявлено. Представник продавця свідчить, що не застережених недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеної в договорі квартири, немає; усі інженерні комунікації, котрі є в квартирі, в робочому стані і функціонують за призначенням. Одночасно, ОСОБА_6 не звертався до позивача із заявами чи скаргами про надання послуг неналежної якості, відповідних актів суду ним представлено не було. Також ОСОБА_6 не надані докази стосовно дотримання ним порядку відключення від мережі централізованого опалення. В судовому засіданні при розгляді справи в апеляційному порядку ОСОБА_6 не заперечував, що такі акти не складалися, до міжвідомчої комісії із заявою про відключення від системи централізованого опалення він не звертався.

Право споживача на одержання якісних житлово-комунальних послуг, усунення виявлених недоліків у наданні послуг, на зменшення розміру оплати за надані послуги в разі їх ненадання передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України ««Про житлово-комунальні послуги», п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року. При цьому, законом передбачений і спеціальний порядок вирішення питання в разі ненадання послуг або надання неякісних послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини, своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630 (далі - Правила), які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Згідно з п. 26 Правил № 630 відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно о Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до п. 25 Правил № 650 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Крім того, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі - Порядок № 4), затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, з урахуванням змін, що внесені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169 (далі - Наказ № 169), внесені зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Разом із тим згідно із ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних умов і правил експлуатації будинку.

Аналогічних правових висновків дійшли колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і погодилися з висновками судів першої інстанції про задоволення позовів ТОВ «ДОМ», Долинської міської ради, КП «Координаційний центр по обслуговуванню населення» до споживачів про зобов'язання привести систему централізованого опалення до попереднього стану, з тих підстав, що відповідачі відключили квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води з порушенням установленого порядку.

Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 16 травня 2011 року у справі № 6-9цс11, в постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням вищевикладеного і того, що ОСОБА_6 не дотримані умови відключення квартири від мережі централізованого опалення, посилання апелянта на порушення судом норм Закону Україну «Про захист прав споживачів» з приводу незаконності нав'язування послуг ТОВ «Кримтеплопостачання», є безпідставним і не приймаються до уваги колегією суддів.

Доказів, надання яких могло би вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду не надано.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно і об'єктивно досліджені судом з додержанням правил належності та допустимості доказів, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ТОВ «Кримтеплопостачання» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та про відсутність підстав для задоволення зустрічних вимог ОСОБА_6

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 листопада 2012 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно з ч. 1 ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314 і ст. 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 листопада 2012 року відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. СамойловаА.П. ПриходченкоТ.С. Авраміді