Справа №2-251/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2007 року Межівський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої судді               Літвінової Л.Ф.

при секретарі                                    Москвіті Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення будівель і споруд,

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення будівель і споруд.

В обгрунтування позову останній зазначив, у нього на праві приватної власності є житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1та земельна ділянка 0,13 га.

Його сусідка ОСОБА_2 в 1995 році сумісно з померлим батьком ОСОБА_3 самовільно зайняла частку його земельної ділянки розміром 5 м х 0,4 м та побудували у себе на ділянці хлів для корови та вугільний сарай, частково на його ділянці.

Його город в затінку, у нього немає доступу для оброблення городу.

Він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням повернути самовільно зайняту земельну ділянку, але це було марно.

Звертався також до Межівської селищної ради з проханням вирішити спір, але комісія подивилася і не надала йому ніякого акту.

Прошу суд зобов'язати ОСОБА_2 повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку та знести будівлю і споруди на його земельній ділянці, які вона збудувала.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав повністю.

Відповідачка проти позову заперечує.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку.

Судом встановлено і дані обставини підтверджуються наявними у справі доказами і не заперечуються сторонами, що позивачу ОСОБА_1. на підставі державного акта на право приватної власності на землю згідно рішення виконкому Межівської селищної ради від 20 грудня 1995 року № 138 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,13 га. Земельна ділянка розташована вАДРЕСА_1. Землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку. Позивач ОСОБА_1 на той час погодився з прийнятим рішенням, про що свідчить його особистий підпис та підписи представників суміжних землекористувачів (землевласників) в акті встановлення меж земельної ділянки, що відводиться (передається) у власність, складеним інженером-землевпорядником 13.12.1995 року на виконання рішення виконкому Межівської селищної ради від 20.12.1995 року. Аналогічний документ було складено інженером-землевпорядником і у відношенні суміжної земельної ділянки ОСОБА_2, розташованої по АДРЕСА_1, яка межує з позивачем, котру остання отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом згідно рішення виконкому Межівської селищної ради від 27.06.2002 року № 1656.

Додатком до державного акту послужив акт встановлення меж земельної ділянки, складеним на ім'я ОСОБА_2, де мається власноручний підпис ОСОБА_1., який на час складання акту не заперечував проти встановлення даних меж, а після спливу років вирішив звернутися до суду з позовною заявою за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не дав чіткого пояснення своїм діям на момент видачі йому державного акту в 1995 році, 1997 році ОСОБА_3. і після оформлення спадщини в 2002 році ОСОБА_2, протягом більш як десятирічного терміну позивач не звертався за захистом своїх прав і в позові не ставить питання про його подовження у відповідності з розділом 5 ЦК України.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У відповідність ст. 257 даного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд, розглядаючи дану позовну заяву в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись ст. ст.  10, 11, 209, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 256, 257 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесенні будівель і споруд на його земельній ділянці, які там побудовано, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.