Справа 444/9516/12
УХВАЛА
28 січня 2013 року місто ОСОБА_1 Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Мазурчака В.М.,
при секретарі Марущак І.А.,
за участі:
представника скаржника - ОСОБА_2,
державного виконавця Мігільової Т.М.,
представника третьої особи - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті ОСОБА_1 скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Центрально-Міського відділу дежавної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції,
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_3 Маміконі звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 та просив визнати дії неправомірними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року, зобов’язати державного виконавця зняти арешт зі всього майна, що належить боржнику ОСОБА_3 за закрити виконавче провадження.
Скаргу мотивував тим, що всупереч п.2) ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкрив виконавче провадження за межами річного строку, наданого цією нормою для пред’явлення виконавчого листа до виконання. Зазначив, що виконавчий лист видано 16.11.2011 року, заява подана стягувачем 28.11.2012, а тому державний виконавець зобов’язаний був відповідно до ч.1 ст.24 та ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовити у прийнятті до провадження виконавчого документа (відмовити у відкритті виконавчого провадження).
Державний виконавець проти скарги заперечив, у тому числі надав письмові заперечення (т1. а.с.24-27), з підстав: виконавчий документ виданий Центрально-Міським районним судом міста ОСОБА_1 28.03.2012 року, а тому річний строк має обчислюватися з дати видачі виконавчого документу, а не з дати розгляду справи Апеляційним судом Дніпропетровської області 16.11.2011 року; арешт накладений відповідно до закону.
Ухвалою суду від 16.01.2013 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні державного виконавця стягувача за виконавчим листом – публічне акціонерне товариство «ОСОБА_5 Аваль». Представник третьої особи в судове засідання 28.01.2013 року не з’явився, суду надіслав письмові заперечення на скаргу, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні скарги з підстав: стягувач 16.11.2012 року рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення на адресу Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції направив заяву про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист №2-951 від 28.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзенбанк Аваль» суми боргу, що підтверджується чеком та повідомленням про вручення. Відповідно до ч.2 ст.255 ЦК України письмові заяви та повідомлення0, здані до установи зв’язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Аналізуючи доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, в їх сукупності, перевіривши їх поданими доказами, суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити повністю з таких підстав:
Судом встановлено такі фактичні обставини:
Рішення Центрально-Міського районного суду міста кривого ОСОБА_1 відповідно до ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.11.2011 року набрало чинності 16.11.2011 року.
28.03.2012 року було виготовлено фізично виконавчий лист за підписом судді Філатова К.Б.( т.1 а.с.11).
21.03.2012 року представник АТ «ОСОБА_5 Аваль» ОСОБА_6 отримав виконавчий лист на руки (т.1 а.с. 47).
16.11.2012 року шляхом відправлення рекомендованого листа № 4900002135642, що підтверджується чеком від 16.11.2012 (т.1 а.с.41) та повідомленням про вручення (т.1 а.с.41) була надіслана заява про відкриття виконавчого провадження разом із виконавчим листом.
23.11.2012 року заява про відкриття виконавчого провадження із виконавчим листом доставлена Відділу ДВС Криворізького МУЮ, що підтверджується повідомленням про вручення (т.1 а.с.41).
27.11.2012 року заява про відкриття виконавчого проваджена зареєстрована у відділу ДВС Криворізького МУЮ за вхідним номером 15180, що підтверджується штемпелем (т.1 а.с.12).
28.11.2012 року – дата постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 35442512) (т.1 а.с.15).
28.11.2012 року – дата постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (т.1 а.с.18).
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам в розрізі предмету скарги, суд виходить з такого:
Відповідно до п.2) ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки: 2) інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п.1) – 3) ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Представник скаржника в обґрунтування своїх доводів посилається на необхідність застосовувати саме п.1) ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження, оскільки виконавчий лист видано на виконання судового рішення Центрально-Міського районного суду міста ОСОБА_1. Дане рішення набуло чинності 16.11.2011 року, а тому строк минув.
Суд не погоджується з даними доводами представника скаржника, оскільки
Пунктами 1), 2) та 3) ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) охоплюються всі існуючі види виконавчих документів, вичерпний перелік яких встановлено у ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження». Усі три пункти ч.2 ст.22 містять переліки виконавчих документів. Таке тлумачення виходить із слів «інші виконавчі документи», які вказані у пункті 3) ч.2 ст.22. Наявність таких слів в кінці простого переліку свідчить, що весь перелік є переліком виконавчих документів.
Таким чином, п.1) ч.2 ст.22 стосується виконання такого виду виконавчих документів як «судові рішення».
Аналізуючи ч.2 ст.17 Закону на предмет виявлення такого виду виконавчих документів як «судове рішення» в розмінні п.1) ч.2 ст.22 суд вважає, що:
1. У буд-якому випадку п.1) ч.2 ст.22 не підлягає застосуванню до такого виконавчого документу як виконавчий лист (п.1 ч.2 ст.17 Закону). До виконавчих листів слід застосовувати п.3) ч.2 ст.22 Закону.
2. Пункт 1) ч.2 ст.22 Закону підлягає застосуванню, у тому числі, але не виключно, до ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Такі випадки, на думку суду є випадками, коли власне судове рішення є виконавчим документом та не потребує виконавчого документу для його виконання, а безпосередньо подається до виконавчої служби. Наприклад, такими документами є ухвали суду про забезпечення позову, прийняті в порядку ст.153 ЦПК України.
Відповідно до ч.9 ст.153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідно до ч.1 ст.208 ЦПК України (види судових рішень) судові рішення викладаються у таких формах: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови. Відповідно до ч.3 ст.201 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених
Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, ухвала суду про забезпечення позову (п.2) ч.2 ст.17) в силу ч.1 ст.208 ЦПК України є видом судового рішення. На таке судове рішення поширюється норма п.1) ч.2 ст.22 Закону.
Вирішуючи спір, суд вважає, що виконавчий лист Центрально-Міського районного суду міста ОСОБА_1 від 28.03.2012 року за підписом судді Філатова К.Б. набрав юридичної сили в день його фізичного оформлення, підписання суддею та проставлення печатки суду, тобто 28.03.2012 року, оскільки норми ЦПК України та норми Закону України «Про виконавче провадження» не регулюють момент набрання юридичної сили (набрання чинності, вступу у законну силу) виконавчих документів, що видаються в порядку ЦПК України.
Отже, 28.03.2013 року на підставі п.1) ч.2 ст.17 та п.3) ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» має закінчитися строк пред’явлення виконавчого листа у спірних правовідносинах до виконання. Цей строк ще не минув.
Виходячи з встановлених судом фактичних обставин та наданої судом їх правової оцінки, оскаржувана постанова державного виконавця прийнята відповідно до закону та в межах його повноважень. Скарга та доводи представника скаржника не містять положень незаконності накладення арешту на все майно. Оскільки в обов’язок доказування згідно ст.60 ЦПК України покладено на скаржника, суд вважає, що в цій частині скарги слід також відмовити за недоведеністю. Крім незаконності відкриття провадження у справі, інших доводів, що стосуються накладення арешту на майно, не має.
На основі викладеного, керуючись ч.3 ст.387 ЦПК України,
УХВАЛИВ :
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року ВП №35442512, зобов’язання зняти арешт та закрити виконавче провадження повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 29.01.2013 року.
Суддя В.М. Мазурчак