Справа № 2-2072/11

Провадження № 2/161/495/13

Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року                                                                                місто ОСОБА_1

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Пахолюка А.М.

при секретарі – Шандерик В.В.,

з участю:

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивує тим, що 17.07.20120 року померла її троюрідна тітка ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1 та пенсію у розмір 869,36 грн.

Згідно заповіту від 18.06.2010 року, який посвідчений посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, спадкодавець ОСОБА_6 все належне їй майно заповіла відповідачу ОСОБА_5

Вважає, що даний заповіт є недійсним оскільки, при його підписанні ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій.

Просить суд, визнати заповіт ОСОБА_6 складений 18.06.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7

Ухвалою суду від 01.07.2011 року відповідача ОСОБА_5 замінено на належного відповідача – ОСОБА_4 (а.с.76).

Позивач ОСОБА_3 в дане судове засідання не з?явилася, подала на адресу суду підписану представником позивача ОСОБА_2 заяву про відкладення розгляду справи у зв?язку з перебуванням на лікуванні та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та отримання відповідних копій. Однак, суд вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки, ОСОБА_3 не надала суду будь-яких доказів перебування на лікуванні і була завчасно 03.01.2013 року повідомлена про час та місце слухання справи, а тому мала змогу ознайомитися із матеріалами справи та отримати із них копії. Крім того, ОСОБА_3 бере участь у справі через свого представника ОСОБА_2, яка 10.01.2013 року та 22.01.2013 року ознайомлювалася із матеріалами справи та робила з них копії, в тому числі і акту судової експертизи, про що остання підтвердила в даному судовому засіданні. В минулих судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримала.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити. Клопотання представника позивача ОСОБА_2 про необхідність відкладення розгляду справи у зв’язку із необхідністю додатково ознайомитися із матеріалами справи та зробити із них копії, суд розцінює як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи. Зокрема, ОСОБА_2 після надходження до суду справи від експертної установи, 10.01.2013 року та 22.01.2013 року належним чином була ознайомлена з матеріалами справи та зробила копії усіх необхідних документів (а.с.213, 214, додатковий лист до справи), в тому числі й акту судової експертизи, про що остання підтвердила в даному судовому засіданні. Крім того, судом в даному судовому засіданні додатково була оголошена перерва для надання представнику позивача ОСОБА_2 можливості повторно ознайомитися із актом судової експертизи.

Відповідач ОСОБА_4 в дане судове засідання не з’явилася, подала суду заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою. В минулому судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову.

Суд вважає за можливим слухати справу у відсутності позивача та відповідача по наявним у справі доказам.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

           Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Статтею 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, яка померла 17.07.20120 року, на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 та недоотримана пенсія у розмір 869,36 грн. (а.с. 30, 39, 47, 48).

ОСОБА_6 18.06.2010 року склала заповіт, згідно якого все належне їй майно заповіла відповідачу ОСОБА_4 (а.с.44). Даний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 вдома у ОСОБА_8 у зв?язку із хворобою останньої.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на вищезазначене майно та грошові кошти.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, як спадкоємець п’ятої черги за законом, вказавши, що вона являється троюрідною сестрою спадкодавця, та відповідач ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом, у визначений законом строк відповідно до ст.1269 ЦК України подали заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (а.с. 21, 31).

В обґрунтування позовних вимог, позивач та її представник посилалися на те, що ОСОБА_6 при підписанні заповіту не усвідомлювала своїх дій та не розуміла юридичних наслідків укладення даного правочину.

Однак, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного заповіту від 18.06.2010 року, оскільки, заповіт складений дієздатною особою, з дотриманням вимог щодо форми та посвідчення, відповідно ст.ст. 207, 1247, 1248 Цивільного кодексу України. Волевиявлення ОСОБА_6 було вільним і відповідало його волі, позивач усвідомлювала умови договору і дані обставини не спростовані позивачем та її представником в судовому засіданні.

Безпідставними є також твердження позивача та її представника про те, що ОСОБА_6 внаслідок перенесених хвороб не розуміла значення своїх дій при підписанні заповіту.

Зокрема, згідно акту №590 стаціонарної, амбулаторної, посмертної судово-психіатричної експертизи від 14.12.2012 року, ОСОБА_6 з 90-х років виявляла ознаки органічного ураження головного мозку складного ґенезу (судинно-церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба, наслідки цукрового діабету), які мали тенденцію до прогресування, однак, експертною комісією не встановлено даних, які б свідчили про її нездатність усвідомлювати значення свої дій та керувати ними 18.06.2010 року на час складання заповіту на ім’я ОСОБА_4 (а.с. 202-209).

Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_6 перед смертю у зв?язку з погіршенням стану фізичного здоров?я перебувала в неадекватному стані, постійно забувала, що робить, суд не приймає до уваги за безпідставністю, оскільки, їхні показання є припущеннями та не підтверджують факт відсутності усвідомлення спадкодавцем своїх дій в момент укладення оспорюваного заповіту. При цьому суд враховує і ту обставину, що, показання зазначених свідків також бралися до уваги експертною комісією при проведенні судової експертизи та відображені у акті №590 від 14.12.2012 року (а.с. 202-209).

Крім того, свідок ОСОБА_13, яка являлася лікуючим сімейним лікарем ОСОБА_6, суду показала, що хоч у останньої був тяжкий фізичний стан, зниження пам?яті, проте, ОСОБА_6 під час відвідувань її постійно впізнавала та не виявляла ознак психічного захворювання чи розладу.

          Звертаючись до суду з даним позовом, позивач за час розгляду справи також не надала суду будь-яких доказів, що підтверджують її родинні стосунки з ОСОБА_6, як троюрідних сестер, а тому суд вважає, що права та інтереси ОСОБА_3 внаслідок укладення спадкодавцем заповіту жодним чином не порушені, оскільки позивач не є спадкоємцем п?ятої черги за законом, а отже, не може оскаржувати й спірний заповіт.

          Суд критично оцінює і не бере до уваги надані позивачем копії фотографій (а.с. 171, 172), оскільки зазначені докази належним чином не підтверджують факт родинних стосунків між позивачем та спадкодавцем ОСОБА_6

           Таким чином, позивач, всупереч ст. 60 ЦПК України, не довела та не підтвердила жодними належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому суд приходить до висновку що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203 – 210, 215, 216, 225, 1233, 1234, 1247, 1257 Цивільного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

           В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним – в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                      А.М. Пахолюк