Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року справа №2а/1270/6370/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., секретар судового засідання: Куленко О.Д., за участю сторін: представників відповідача Свідовської І.І., Мягкого В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до Луганської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 40, -

В С Т А Н О В И В :

15.08.2012р. Публічне акціонерне товариство «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (далі ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат») звернувся до суду з позовом до Луганської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 40. В обґрунтуванні позовних вимого позивач зазначив, що не згоден з висновками та результатами митного органу, зроблений за наслідками проведеної перевірки, викладені в акті від 03.04.2012 № 0004/2/702000000/0001882551, про порушення позивачем положенням Митного кодексу України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2012р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час проведення перевірки та судового розгляду справи не надано належних доказів щодо спростування висновків митного органу, тому висновок відповідача щодо встановлених порушень позивачем норм Митного кодексу України під час проведення перевірки, є обґрунтованим та зроблений вірно, а акт є обґрунтованою підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, що вказує на відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 40, прийнятого Луганською митницею, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 302732,71грн., у тому числі 202250,78 грн. - за основним платежем, 100481,93 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що всі роботи та послуги, що є предметом договорів з ТОВ «Мосматик» (стосовно системи управління ІС-реактором) та фірмою «Маrtin» (стосовно установки ротаційної висічки) виконувались виключно на території України, тобто на митній території України. Самі по собі надані послуги є нічим іншим, як документацією по прив'язці обладнання до системи очистки стоків вже встановленої на підприємстві та по його встановленню на виробництві. Тобто ця документація не має ні чого пов'язаного з виробництвом обладнання і в жодному випадку не пов'язана з його вартістю. Використання придбаного обладнання без придбання вище зазначених послуг є можливим, тобто самі по собі послуги в жодному випадку не стосуються виготовлення, або розробки обладнання, тобто вартість отриманих послуг не може бути включено до вартості обладнання. Не відповідає дійсності висновки відповідача, що у ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» відсутні документи, які містять розбивку вартості послуг по складовим частинам, оскільки саме укладання окремих договорів, в яких чітко виділено вартість послуг, яку не може бути включено до митної вартості товарів фактично і є таким виділенням, у розумінні частини 3 ст. 267 МКУ. Стосовно включення вартості доставки подорожніх вагонів під завантаження по іноземній території щодо товарів, які були імпортовані на митну територію України на умовах поставки DAF апелянт зазначив, що під умовами постачання DAF, згідно з вимогами Инкотермс, розуміється постачання до кордону, при цьому вартість доставки товару до кордону включається до вартості імпортованого товару. Отже, ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» систематично здійснює операції з постачання на митну територію товарів та сировини, в тому числі і на умовах постачання DAF. Окрім порожніх вагонів до постачальників сировини також направляються і вагони з готовою продукцією підприємства, в які, рівно як і в порожні, в подальшому здійснюється навантаження макулатури. Стосовно висновків відповідача щодо «занижених витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України товарів, що були імпортовані на митну територію України на умовах поставки FСА апелянт зазначив, що за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» відсутні будь-які розбіжності між рівнем задекларованої та фактично оплаченої вартості транспортних послуг при постачання товару на умовах FСА. Крім того, апелянт пояснив, що ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» під час оприбуткування макулатури імпортованої на митну територію не використовує такий документ, як прямовисна квитанція. Оприбуткування здійснюється згідно з вимогами ДСТУ 3500:2009, шляхом проведення вибіркового звіряння даних про вагу, зазначених на кожному з пакувальних місць, з даними отриманими під час зважування таких кіп на складі РКТК на напільних вагах марки РП 2 Ш 13М.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місця слухання справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно плану проведення Луганською митницею у період з 20.02.2012 р. по 02.04.2012 р. проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.07.2009 по 31.01.2012.

За результатами перевірки складено акт від 03.04.2012 № 0004/2/7012000000/0001882551( т. 1 а.с. 10 - 39), у якому зроблено висновок про :

1) внаслідок незаявлення відомостей про вартість робіт по розробці оцінюванихтоварів та відомостей про вартість робіт по підготовці комплекту технічної документації, що стосуються оцінюваного товару, які є частиною його ціни(порушення вимог частини першої статті 81 Митного кодексу України), ПДВ у сумі - 65 345,49 грн.;

2) внаслідок недекларування вартості інженерних та дослідно-конструкторських робіт, безпосередньо необхідних для виробництва імпортованих товарів (порушення вимог підпункту «г» пункту 2 частини 2 статті 267 Митного кодексу України) - ПДВ в сумі 83 439,98 грн.;

3) внаслідок незаявлення вартості доставки порожніх вагонів під завантаження по іноземній території щодо товарів, які були імпортовані на митну територію України на умовах поставки DAF (порушення вимог частини першої статті 264 МКУ) - ПДВ в сумі 45 831,07 грн.;4) внаслідок заявлення занижених витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України товарів, що були імпортовані на митну територію України на умовах поставки FСА (порушення вимог частини першої статті 264 МКУ) - ПДВ в сумі 3 712,62 грн.;

5) внаслідок заявлення неточних відомості про вагу імпортованого на митнутериторію України товару (порушення вимог частини першої статті 81 МКУ)- ПДВ в сумі 3 921,62 грн.

На підставі акту перевірки 03.04.2012 № 0004/2/7012000000/0001882551 Луганською митницею згідно зі ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п.190.1 ст. 190, ст. 193, ст.. 194, п.10 підрозділу 2 Розділу ХХ , п.п. 54.33.2 п. 54.3 ст. 54, п.п. 123.1 ст. 123, п.7 підрозділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI винесено податкове повідомлення - рішення від 06.08.2012 № 41 грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість"на загальну суму 302732,71грн., у тому числі 202250,78 грн. - за основним платежем, 100481,93 грн. - за штрафними санкціями (т.1 а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» та фірмою «Martin», ТОВ «Мосматік» були укладені договори №199 від 24.02.2010 та №569 від 01.06.2009.

Згідно контракту №199 від 24.02.2010, укладеного між позивачем та фірмою «Martin», ПРОДАВЕЦЬ - фірма «Martin», а покупець - позивач по справі купує на умовах FCA, обладнання для виготовлення виробів з картону, яке специфіцировано в Додатку № 1 даного контракту, а також послуги по інжинірингу. Контрактом передбачено, що відповідно до п. 2 вказаного контракту загальна сума контракту 255.000,00 Евро, до якої входить пакування та навантаження обладнання в транспортний засіб покупця, а також монтаж та пусконаладну обладнання на підприємстві покупця. Датою поставки вважається дата, вказана в товарно-транспортній накладній, при передачі перевізнику. Відповідно п. 5 цього контракту обладнання розвантажується в експортній упаковці, належній характеру постачаємого товару. Супровідними документами є : оригінал рахунку, транспортна накладна, копія експортної декларації, пакувальний лист, сертифікат якості. Відповідно до п.п. 12.3 п. 12 вказаного контракту строк його дії встановлюється з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно договору №569 від 01.06.2009, укладеного між позивачем та ТОВ «Мосматік», ПРОДАВЕЦЬ - ТОВ «Мосматік» зобов'язується здійснити постачання одного комплекту обладнання для «Системи управління ІС- обладнання очисних споруд, у відповідності до специфікацій вказаного договору, виконати роботи по розробці, впровадження та пуськоналадні системи управління ІС- реактором очисних споруд, а ПОКУПЕЦЬ - позивач по справі зобов'язується поставити товар в об'ємі, згідно Додатку №1 до цього договору, протягом 21 календарних днів від дати складення даного контракту. Контрактом передбачено, що відповідно до п.п.3.1 п. 3 цього договору якість товару, який поставляється по даному контракту, повинна відповідати нормативно-технічній документації, стандартам, діючим на території України та підтверджується сертифікатом якості, виданим виробником товару. Продавець гарантує якість товару протягом 12 місяців з дня вводу системи до експлуатації, але не більше 18 місяців з дня поставки. Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного договору датою поставки вважається дата митної відмітки на накладній при передачі товару на склад тимчасового зберігання покупця. Приймання товару на підприємстві покупця оформлюється актом приймання-передачі товару. Разом з товаром продавець надає товаросупровідні документи: рахунок (інвойс), сертифікат якості на товар, товарно-транспортна накладна, пакувальний лист, експортна декларація. Продавець зобов'язується виконати роботи в повному обсязі протягом 35 календарних днів від дати складення цього договору. Датою виконання робіт по даному договору вважається дата підписання сторонами акту вводу «Системи управління» до повної експлуатації. Відповідно до п.п. 5.2 п. 5 вказаного договору до товару повинна бути надана транспортна накладна, в якій вказується у відповідності до специфікації маса Брутто та нетто. Відповідно до п.п.10.2 п. 10 цього договору строк дії контракту встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2009.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийнятого митним органом податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 40, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 302732,71грн., у тому числі 202250,78 грн. - за основним платежем, 100481,93 грн. - за штрафними санкціями.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції при вирішені справи вірно застосував положення Митного кодексу України у редакції від 11.07.2002, який був чинний на день виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст.40 Митного кодексу України (який був чинний на день виникнення спірних правовідносин) усі товари і транспортні засоби, що переміщувались через митний кордон України підлягали митному контролю.

Відповідно до ст.81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ч.1 статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення, повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 267 вказаного кодексу встановлює методи визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема п. 2 вказаної статті встановлює: належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

Інжиніринг це інженерно-консультативні послуги, пов'язані з підготовкою виробничого процесу, або послуги із забезпечення нормального перебігу процесу виробництва та реалізації продукції. Інжинірингові послуги зазвичай надають спеціалізовані інженерно-консультаційні (інжинірингові) фірми. Інколи їх надають будівельні та виробничі компанії. Через те, що інжиніринг передбачає велику кількість різноманітних послуг, які входять до категорії інжинірингових, інжинірингові фірми спеціалізуються за напрямками.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Статтею 3 вказаного закону визначено, що 1)метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; 2) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно матеріалів справи вбачається, що позивачем при митному оформленні товарів за ВМД № 704020004/9/002115 від 02.07.2009 заявлено неточні відомості про ціну товарів, а саме: не заявлено відомості про вартість робіт по розробці оцінюваних товарів, які є частиною їх ціни та про митну вартість товарів.

З контракту № 199 від 24.02.2010 та додатку № 1 до контракту № 199 від 24.02.2010 вбачається, що загальна вартість договору - 255,000,00 Евро та складається з : - секція ротаційного висікання для машини FFG Midline 924 Rotary die-cutting unst for mashine FFG Midline 924 у кількості 2 шт. на загальну вартість - 233.000,00 Евро; -інжиніриг, який включає у склад: підготовка комплексу технічної документації, креслення розташування рельсів, монтаж, пуско-налагоджувальні роботи на загальну вартість - 22.000,00 Евро. Отже, зі змісту вказаного договору та додатку до нього неможливо встановити точність відомостей про вартість інжинірингу у розмірі 22.000,00 Евро.

З договору № 569 від 01.06.2009 вбачається, що загальна вартість договору 15 856,78 Евро, вартість робіт, які виконуються по даному договору, встановлюється в сумі 8 356,30 Евро. Вказаний договір містить перелік послуг, які складаються з: розробки, упровадження, пуськоналадки. Отже, зі змісту вказаного договору неможливо встановити точність відомостей про вартість послуг по розробці, упровадженню та пуськоналадці у розмірі 8 356,30 Евро.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у підприємства відсутні документи, які містять розбивку загальної вартості послуг, отриманих за договором № 199 від 24.02.2010 по складовим частинам: підготовка комплекту технічної документації, креслення розташування рельсів, монтаж, пусько-налагоджувальні роботи, тому зазначені послуги, отримані за договором № 199 від 24.02.2010, підлягають включенню до митної вартості товарів у повному обсязі - 22 000,00 Евро. Аналогічно, що оскільки у підприємства ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» відсутні документи, які містять розбивку загальної вартості послуг, отриманих за контрактом № 569 від 01.06.2009 по складовим частинам:розробка, упровадження, пуско-наладка, тому зазначені вище послуги, отримані за договором № 569 від 01.06.2009, також підлягають включенню до митної вартості товарів у повному обсязі - 8 356,30 Евро.

Апелянт вказаний висновок суду першої інстанції не спростував.

Позивачем в якості доказів на виконання умов контракту №199 від 24.02.2010 надано акт введення обладнання в експлуатацію від 13.05.2010, акт виконаних робіт від 21.05.2010, платіжне доручення (т. 1 а.с. 92,93,96); в якості доказів на виконання умов договору №569 від 01.06.2009 надано специфікацію обладнання, пакувальний лист, акт приймання виконаних робіт від 01.06.2010, платіжне доручення (т.1 а.с. 104-106,110).

В підтвердження зазначених в акті приймання виконаних робіт від 01.06.2010, в акті введення обладнання в експлуатацію від 13.05.2010, акті виконаних робіт від 21.05.2010, позивачем не надано доказів та не зазначено які конкретно роботи були виконані щодо конкретної розробки, впровадженню та налагоджуванню системи управління.

Отже, колегія суддів погоджується, що позивач відповідачу під час проведення перевірки не надав документальні дані, які піддаються обчисленню. Цей висновок підтверджується змістом акту від 01.06.2010, в якому немає даних які б дозволили окремо обчислити види робіт, зазначених в акті.

Щодо наданих позивачем в якості доказів на виконання умов договору від 24.02.2010 № 199 креслень розташування рельсів, то згідно умов контракту, оплаті підлягають самі роботи щодо розробки, встановлення системи управління цим обладнанням, тобто, правильним є висновок суду першої інстанції, належна документація повинна містити інформацію не про саме обладнання, а про відповідні механізми щодо його управління, а таких доказів позивачем не було надано.

Судом першої інстанції, робочий проект анеробної установки, наданий як доказ на виконання умов договору від 24.02.2010 № 199, не містить необхідних даних, а саме робочий проект повинен містити в собі вичерпні дані щодо конструктивно-технічних та матеріальних параметрів об'єкту, про побудову форми його окремих документів та специфікацію, отже колегія суддів погоджується і з вказаним висновком суду першої інстанції.

В якості доказів на виконання умов договорів №569 від 01.06.2009, №199 від 24.02.2010 позивачем надано посвідчення про відрядження, метою відрядження вказано - вирішення технічних питань. Суд першої інстанції вірно зазначив, з наданих копій посвідчень про відрядження неможливо встановити, що вирішення технічних питань стосується саме виконання умов зазначених договорів. Позивачем не надано копій наказів про направлення у відрядження працівників ПАТ «РКТК», на підставі яких були виписані посвідчення про відрядження. Також у копіях посвідчень про відрядження працівників ПАТ «РКТК» відсутні ПІБ осіб із зазначенням посад, які робили відмітки про прибуття в пункти призначення та вибуття з них.

Надані позивачем платіжні доручення в іноземній валюті № 738 від 09.08.2010, № 522 від 02.08.2010, на підтвердження виконання умов договорів від 24.02.2010 № 199, від 01.06.2009 № 569, не можуть бути підтвердженням виконання умов вказаних договорів, оскільки зі змісту вказаних платіжних доручень вбачається, що мало місце оплата певних виконаних робіт, а в судовому засіданні було встановлено, що ці платіжні доручення не підтверджують виконання робіт, а саме тих робіт, які зазначає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про порушення позивачем вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, тобто умов укладених договорів, неналежним чином оформлював результати товарно-транспортних послуг та закупівлю товару, отже, податкове зобов'язання ПАТ «РКТК», визначене за результатами перевірки, внаслідок порушення підприємством вимог частини першої статті 81 МК України, у зв'язку з незаявленням відомостей про вартість робіт по розробці оцінюваних товарів та відомостей про вартість робіт по підготовці комплексу технічної документації, що стосуються оцінюваного товару, які є частиною його ціни, є обґрунтованим та підлягають включенню до митної вартості товарів у розмірі 79912,13 грн.

Зі змісту акту перевірки від 03.04.2012 підприємством оформлено у митному відношенні за ВМД № 702180002/1/007123 від 30.12.2011 товар: «Комплектна аераційна система ( на базі дискових дифузорів до 8-мі аеротенків) для очистки та фільтрації промислових сточних вод, в розібраному стані (для зручності транспортування), який ввезено на митну територію України на умовах поставки DAР згідно зовнішньоекономічного контракту № 581-11 від 05.07.2011, відповідно до якого продавець - «Stamford Scientific International Inc» USA, покупець - позивач у справі. Фактично в період з 01.07.2009 по 31.01.2012 позивачем у справі сплачено на користь «Stamford Scientific International Inc» USA за контрактом № 581-11 від 05.07.2011 суму 266 670,00 дол.США. Позивачем отримано від фірми « CF Ingenierie» Франція послуги з інжинірингу щодо проектування анаеробної системи очищення сточних вод ПАТ «РКТК» на загальну суму 40 512,50 Евро. А саме: 1) згідно контракту від 20.01.2009 № 107 ПАТ «РКТК» придбало у фіри «CF Ingenierie» Франція частину технологічного проектування (базовий інжинирінг) анаеробної системи очищення сточних вод ПАТ «РКТК», загальною вартістю 35 000,00 Евро; 2) згідно контракту від 15.12.2010 № 419 ПАТ «РКТК» та «CF Ingenierie» Франція домовилися про надання інжинирінгових робіт-послуг проектування, технічної підтримки і рекомендаціями, пов'язаними з будівництвом, випробуванням і запуском в експлуатацію об'єктів всього на суму 73 850,00 Евро, у тому числі позиція «Анаеробна установка Оптимізація аерації очищвальних споруд» на суму 7 350,00 Евро.

Позивач на підтвердження декларування вартості інженерних та дослідно-конструкторських робіт за договорами, укладеними між позивачем у справі та «Stamford Scientific International Inc» USA, фірма « CF Ingenierie» Франція, взагалі не надав ані вказаних договорів, ані належних доказів виконання умов цих договорів, внаслідок чого, колегія суддів вважає правильним є висновок суду першої інстанції, що, оскільки, позивач не надав суду ніяких доказів щодо декларування вартості інженерних та дослідно-конструкторських робіт, безпосередньо необхідних для виробництва імпортованих товарів, то висновок відповідача про нарахування податкового зобов'язання у розмірі 83439,98 грн. є обґрунтованим.

Згідно акту перевірки вбачається, що відповідно до наданих підприємством для перевірки документів, для здійснення деяких поставок на митну територію України товару «Макулатура» залізничним транспортом на умовах поставки DAF, позивачем були відправлені дорожні вагони за товаром за зовнішньоекономічними договорами: - № 439 від 14.04.2009, укладеного між ПАТ «РКТК» та фірмою «ДАБЛ-Ю ПИ ВЕЙСТ ПЕЙПЕР ТРЕЙДИНГ ЛИМИТЕД», Кипр (вантажовідправник товару «Макулатура» - російське підприємство ЗАТ ПЗП «Люблінське», м.Москва, вул. Южнопортова,25, стр.1); - № 10 від 23.09.2009, укладеного між ПАТ «РКТК» та ЗАТ «Ростоввторпереробка» (Росія, м.Ростов-на-Дону, пер. Елеваторний, буд.1А). Плату за використання залізних дорог Російської Федерації порожніми вагонами ПАТ «РКТК» здійснював через ВАТ «Интертранслогистик» згідно договору № 0110/Р від 24.12.2003 та Протоколів до нього на підставі актів виконаних робіт, калькуляцій до них та рахунків фактури. Вказані договори та первинні документи на підтвердження виконання умов цих договорів, позивачем в ході судового розгляду справи суду не надано.

Наданий в ході слухання справи документ - копія договору оренди № 19/07 ОР ЦВРУФЮ-У від 23.08.2007, укладеного між ДП «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень « Укррефтранс» (надалі «Орендодавець»), з однієї сторони, та позивачем у справі (надалі «Орендар»), з іншої сторони. Згідно п.1.1 цього договору орендар приймає, а орендодавець передає у строкове платне користування власний рухомий склад - криті вагони в кількості 10 шт., що знаходяться на балансі ДП «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень « Укррефтранс». Відповідно до п. 1.3 вагони ДП УДЦЗРП «Укррефтранс», які використовуються для перевезення товарів через митний кордон України, декларуються без заповнення вантажно митної декларації дя тимчасового вивезення на окремий вагон. Відомості про ці вагони зазначаються в графах 21,25 вантажної митної декларації оформленої для вивезення вказаного товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході судового розгляду не було надано зовнішньоекономічних договорів: № 439 від 14.04.2009, укладеного між ПАТ «РКТК» та фірмою «ДАБЛ-Ю ПИ ВЕЙСТ ПЕЙПЕР ТРЕЙДИНГ ЛИМИТЕД», Кипр (вантажовідправник товару «Макулатура» - російське підприємство ЗАТ ПЗП «Люблінське», м.Москва, вул. Южнопортова,25, стр.1); № 10 від 23.09.2009, укладеного між ПАТ «РКТК» та ЗАТ «Ростоввторпереробка» (Росія, м.Ростов-на-Дону, пер. Елеваторний, буд.1А); № 0110/Р від 24.12.2003, укладеного між ПАТ «РКТК» здійснював через ВАТ «Интертранслогистик» про визначення плати за використання залізних дорог Російської Федерації порожніми вагонами, з яких би суд міг визначити включення до вартості товару застосування порожніх залізничних вагонів за вказаними зовнішньоекономічними договорами.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо спростування висновку митного органу щодо недекларування вартості доставки порожніх вагонів під завантаження по іноземній території щодо товарів, які були імпортовані на митну територію України на умовах поставки DAF, тому правильним є висновок суду першої інстанції, щодо обґрунтованості висновку про податкове зобов'язання у сумі 45 831,07 грн.

Також колегія суддів погоджується з іншими висновком суду першої інстанції, що, оскільки під час розгляду справи встановлено, що підприємством при митному оформленні товарів за 45 ВМД, заявлено занижені витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України товарів, що були імпортовані на митну територію України на умовах поставки FCA, тому висновок митного органу про визначення податкового зобов'язання, внаслідок порушення вимог ч. 1 ст. 264 МК України у зв'язку з декларуванням занижених витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України у сумі 3 712,62 грн., є обґрунтованим. Позивачем повинно бути включено затрати на перевезення на територію України до митної вартості товару. позивач не довів та не спростував відомостей про витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України товарів, які підлягають включенню до митної вартості товару, встановлених перевіркою та підтвердженою документально під час перевірки.

Аналізуючи 9 ВМД щодо товарів, імпортованих на митну територію України морським транспортом на умовах поставки СІF та оформлені у митному відношенні, вбачається, що позивачем не заявлено дані про витрати на завантаження, розвантаження оцінюваних товарів, що пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Позивачем не було надано договору, укладеного між позивачем та продавцем, відповідно до якого рахунок, затрати та ризик повністю покладається на продавця. Під розгляду справи позивач не довів та не спростував відомостей про витрати на завантаження, розвантаження оцінюваних товарів, що пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, які підлягають включенню до митної вартості товару, встановлених перевіркою та підтвердженою документально під час перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки, підприємством при митному оформленні товарів за вказаними 9 ВМД, не заявлено даних витрат на завантаження, розвантаження оцінюваних товарів, що пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, що були імпортовані на митну територію України на умовах поставки СІF, тому висновок митного органу про визначення податкового зобов'язання, внаслідок порушення вимог ст. 267 МК України у сумі 49 077,21 грн. є обґрунтованим.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текст виготовлено 01.02.2013 року.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року без задоволення.

Постанову Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до Луганської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 40., залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон