УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 2-394/2011Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

"31" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіДралла І.Г.,

СуддівБілоусової В.В., Іващенко В.В.,

При секретаріГранковській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 правонаступником якої є ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, Бахчисарайська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 7 листопада 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 правонаступником якої є ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, Бахчисарайська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на земельну ділянку.

Вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 лютого 2002 року позивачі стали власниками 3/10 часток будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, придбавши цю частку у ОСОБА_11 В указаному договорі не вирішено питання щодо відчуження земельної ділянки належної ОСОБА_11, але зазначено, що будинок розташований на земельній ділянці площею 719 кв.м. Ніяких застережень стосовно окремого відчуження земельної ділянки, на якій розташований будинок, вказаний договір не містить. Просять визнати за ними право власності на 3/10 частки земельної ділянки в домоволодінні АДРЕСА_1, яка необхідна їм для обслуговування 3/10 частини будинку, співвласниками якого вони є. Також просять припинити право власності ОСОБА_11 на 3\10 частки земельної ділянки за вищевказаною адресою, у зв'язку з тим, що ОСОБА_11 продав свою частку будинку їм, оскільки ціна за частку будинку була сплачена подвійна з врахуванням вартості земельної ділянки. Також просять визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/10 частки земельної ділянки від 14 липня 2006 року, видане державним нотаріусом Бахчисарайської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_8 після смерті її чоловіка ОСОБА_11, оскільки спадкодавець втратив право власності на цю земельну ділянку, яку успадкувала ОСОБА_8

Після смерті відповідачки ОСОБА_8 до участі у справі було залучено її правонаступника ОСОБА_9 як відповідача.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 7 листопада 2012 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на 3/4 частки від 3/10 часток земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 165 кв.м. без зміни її цільового призначення для обслуговування 3/10 часток житлового будинку та господарських споруд.

Припинено право власності на 165 кв.м. земельної ділянки, що становить 3/4 частки від 3/10 часток земельної ділянки в домоволодінні АДРЕСА_1, переданої для обслуговування житлового будинку і господарських будівель ОСОБА_11 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії 1-КМ №037341 від 14 серпня 2000 року.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВСХ 205294 від 14 липня 2006 року, видане державним нотаріусом Бахчисарайської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 на ім'я ОСОБА_8 в частині визначення 3/10 частки земельної ділянки.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянти посилаються на те, що вони фактично купили 3/10 частки домоволодіння і земельної ділянки, на яку згідно із законом за ними повинно бути визнано право власності.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянт посилається на те, що договору купівлі-продажу землі не укладалося і право власності на землю позивачі не набули і немає підстав для визнання за ними такого права в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 серпня 2012 року площа земельної ділянки необхідної для обслуговування 3/10 часток домоволодіння АДРЕСА_1 та під часткою житлового будинку літер «А» і господарчими спорудами, які належать на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 має складати не менш 165,0 кв.м. Було визначено, що на 3/10 частки земельної ділянки припадає 220,2 кв.м. від загальної площі всієї земельної ділянки, а на час проведення експертизи позивачі фактично користуються земельною ділянкою площею 255,6 кв.м. Отже площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування частки житлового будинку, яка належить позивачам становить 3/4 частки від 3/10 часток на яку й необхідно визнати за ними право власності, припинивши таким чином право власності на ці 165 кв.м. земельної ділянки за ОСОБА_11 Оскільки після смерті ОСОБА_11 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я його дружини ОСОБА_8 на 3/10 частки спірної земельної ділянки, суд вважав що й видане свідоцтво має бути визнане частково недійсним в частині його видачі на 165 кв.м. земельної ділянки відповідно до вимог ст. 1301 ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, доводи апеляційних скарг щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки ці доводи є необґрунтованими. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини справи і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині 3/4 часток від 3/10 часток спірної земельної ділянки, що становить 165 кв.м.

Позивачі придбали за договором купівлі-продажу від 15 лютого 2002 року укладеному між ними та ОСОБА_11 3/10 частки житлового будинку АДРЕСА_1 В указаному договорі не вирішено питання щодо відчуження земельної ділянки належної ОСОБА_11 Не вирішено питання щодо земельної ділянки і укладанням окремого договору.

За таких обставин підлягають застосуванню положення статті 120 Земельного кодексу України та відповідні їм роз'яснення.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або на її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання за позивачами права власності на земельну ділянку, зайняту будівлями та необхідну для їх обслуговування. Розмір земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування 3/10 часток будинку та господарських будівель, що належать позивачам, визначено у 165 кв.м. експертним висновком від 17.08.2012 року судової будівельно-технічної експертизи і становить 3/4 частки від 3/10 часток земельної ділянки в домоволодінні АДРЕСА_1

За таких обставин суд правильно та обґрунтовано припинив право власності на зазначену частку земельної ділянки за ОСОБА_11 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.08.2000 року серії 1-КМ №037341 та визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВСХ №205294 від 14.07.2006 року на ім'я ОСОБА_8

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_7 на те, що вони мають право на 3/10 частки земельної ділянки відповідно до частки у домоволодінні, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід не ґрунтується на законі та укладеному договорі купівлі-продажу частки домоволодіння з якого не вбачається, що позивачі придбали й відповідну частку земельної ділянки.

Посилання ОСОБА_9 на те, що оскільки позивачі не купили частку земельної ділянки їх позовні вимоги не можуть бути задоволені, суд апеляційної інстанції також до уваги не бере, оскільки цей довід суперечить правилам статті 120 Земельного кодексу України.

Доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 120 ЗК України, ст. 1301 ЦК України.

Доводи апеляційних скарг щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційні скарги не містять.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИ Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 7 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.