УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 2/0109/3053/2012 Головуючий суду першої інстанції:Кагітіна І.В.
№ провадження: 22-ц/0190/8458/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
"05" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Сокола В.С.,
Суддів:Белинчук Т.Г., Пономаренко А.В.,
При секретарі:Козловій К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 13 листопада 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
31 серпня 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним вище позовом, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі, яка складає один мінімальний прожитковий мінімум на кожну дитину, та додаткові витрати на оплату навчання ОСОБА_8 кожні шість місяців до досягнення дітьми повноліття з 31 серпня 2009 р. Вказала на розірвання шлюбу сторін, проживання дітей з нею і неутримання дітей відповідачем, який має нерегулярний, мінливий дохід, навчання дитини ОСОБА_8 на комерційній основі у КРВНЗ «Кримський медичний коледж» з оплатою 5 500 грн. за шість місяців.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 13 листопада 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 серпня 2012 року, до досягнення повноліття ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. В задоволенні іншої частини позову відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_7 у дохід держави судовий збір у розмірі 214, 60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення змінити та ухвалити нове рішення про задоволення вимог повністю. Вказує на не надання відповідачем належних доказів на підтвердження стабільного доходу, не застосування судом частини 1 статті 185 СК України та помилку у визначенні того, що оплата за навчання у коледжі не є додатковими витратами.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість доводів.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_10 підтримали апеляційну скаргу за викладеними у ній доводами, представник ОСОБА_7 ОСОБА_11 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала за її необґрунтованістю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до статті 180, частини 3 статті 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Встановлено, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.3) шлюб між сторонами, які мають на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4), ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5), розірвано, актовий запис № 690 від 11 грудня 2007 р.
Згідно з правилами статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Встановлено, що ОСОБА_7 працює генеральним директором ТОВ НВК «ОЛЕ НІКА», його дохід за останні 6 місяців становив по 4950 грн. у місяць (а.с. 49-51), на час вирішення судами справи робота відповідача не змінилась.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення аліментів відповідно до статті 183 СК України та не застосуванням норм статті 184 СК України з огляду на встановлення постійного заробітку відповідача.
Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Частина 1 вказаної статті закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи скарги щодо визнання оплати за навчання додатковими витратами, оскільки оплата за навчання ОСОБА_8 не є додатковими витратами у сенсі статті 185 СК України.
Доводи скарги щодо нерегулярного, мінливого доходу відповідача являються безпідставними, оскільки належних доказів нерегулярного і мінливого доходу відповідача позивачкою не надано, навпаки довідкою № 34-К ТОВ НВК «ОЛЕ НІКА» підтверджено його стабільний щомісячний дохід (а.с.47).
Щодо доводів скарги в частині одержання відповідачем доходів як фізичною особою-підприємцем, то дані письмові докази - звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку (а.с.42-46, 79-80) вказують на інше, а саме на одержання стабільного доходу, що виключає правову можливість застосування ст. 184 СК України.
Доводи скарги про стягнення додаткових витрат у зв'язку з навчанням ОСОБА_8 у коледжі являються безпідставними, оскільки стягнення додаткових витрат може бути викликане лише особливими обставинами згідно статті 185 СК України, що само по собі вказує на хибне розуміння даного питання з приводу віднесення грошей за навчання неповнолітньої дитини у коледжі до додаткових витрат.
Крім цього, в цій частині колегія суддів зазначає, що договір про надання освітніх послуг укладено КРВНЗ «Кримський медичний коледж» з відповідачем, надані копії платіжних документів за оплату навчання за час до подачі позову не вказують про оплату грошей позивачкою (з чим вона погодилась в засіданні апеляційному суді) і доводять лише те, що за час з 31 серпня 2009 р. і до часу подачі позову відносини сторін з приводу утримання дітей були урегульовані і про відсутність спору в цій частині, належних доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від оплати спірної суми за минулий час, неутримання дітей ним в цей період позивачка не надала, не спростувала заперечення в цій частині про утримання дітей одним відповідачем під час канікул та виконання інших обов'язків по їх утриманню. Показання свідка щодо цього суд першої інстанції правильно не взяв до уваги як неналежний доказ.
При перегляді справи апеляційним судом АРК також було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування із органу податкової інспекції даних про доходи відповідача за минулий час як з огляду на те, що такі письмові докази були досліджені судом першої інстанції і їм дана оцінка, так і тому, що апеляційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів за минулий час, а саме з 31 серпня 2009 р. і до часу подачі позову.
За зазначених обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержані, підстав для скасування рішення суду в порядку ст. 309 ЦПК України немає.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 13 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: