УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 0124/6478/2012 Головуючий суду першої інстанції:Чорна О.В.

№ провадження: 22-ц/190/291/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Новіков Р. В.

"28" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Новікова Р.В.

Суддів:Берещанської І.І., Кузнєцової О.О.

При секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Першої Ялтинської нотаріальної контори, третя особа - ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права на спадкове майно з поновленням строку на подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2012 р., -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального законів. Зокрема, апелянт посилається на незаконне відчуження спірного майна, зазначаючи, що спірна квартира продана відповідачкою 14.03.2007 р. за довіреністю, виданою після смерті довірителя (ОСОБА_10) та неврахування судом прав позивачки як спадкоємиці після смерті її батька - ОСОБА_10, про яку їй стало відомо лише у 2008 р.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивачки та третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В той же час, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто існує презумпція правомірності правочину до визнання його судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка заперечує довіреність на підставі її видачі вже після смерті спадкодавця - її батька. Проте, як зазначалося, статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину, яка може бути спростована лише за позовом про визнання його судом недійсним з підстав, установлених законом.

Але з таким позовом, як пояснив у суді апеляційної інстанції представник позивачки, вона не зверталася взагалі. В той же час, зважаючи на положення статті 61 ЦПК України, інші належні докази недійсності правочину в матеріалах справи також відсутні.

При цьому колегія суддів враховує і загальний принцип цивільного судочинства: диспозитивність, тобто право особи, яка бере участь у справі, розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, та можливість перевірки законності і обгрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина 2 статті 11, частина 1 статті 303 ЦПК України).

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивачка сама не скористалася наданими законом можливостями.

Виходячи з викладеного, підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги відсутні у зв?язку з відсутністю порушень суду першої інстанції, які мали б призвести до неправильного вирішення справи (частина 3 статті 303 ЦПК України).

Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути враховані судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є донькою ОСОБА_10 - колишнього власника квартири за адресою: АДРЕСА_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (л.с. 6, 7).

Відповідно до положень частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Проте, позивачка із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька до нотаріальної контори в строк, визначений статтею 1270 ЦК України не зверталась, як не подавала до суду і позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, до того ж, всупереч положенням частини 3 статті 1272 ЦК України, вказуючи у позовній заяві про поновлення строку на подання заяви про прийняття спадщини, що взагалі чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи наведене, з доводами апелянта, якою не обрано належних способів захисту права цивільного, - на цей час погодитися неможливо.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.

.