Справа № 1-165/11 Провадження №11/773/71/13 Головуючий в 1 інстанції Корецька В.В.

Категорія: ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України Доповідач : Міліщук С. Л.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Міліщука С.Л.,

суддів - Хлапук Л.І., Денісова В.П.,

при секретарі - Бубало О.О.,

з участю прокурора - Кухтей-Хилюк Л.В.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засуджених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Ківерцівського районного суду від 27 червня 2012 року, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, з вищою освітою, одружений, маючий на утримані неповнолітню дитину, працюючий, раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2010 року за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки, і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням - іспитовим строком 3 роки;

засуджений за:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності йому майна;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності строком на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 364 КК України на 3 роки 5 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності терміном на 3 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України основне покарання за цим вироком та за вироком Луцького міськрайонного суду від 13.10.2010 року визначено виконувати самостійно.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого додаткового покарання більш суворим призначеного вироком Луцького міськрайонного суду від 13.10.2010 та даним вироком, остаточно визначено додаткове покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності строком на 3 роки.

Цим же вироком ОСОБА_4 виправданий за ч. 2 ст. 209 КК України, а кримінальну справу щодо нього закрито згідно п. 2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4, постановлено рахувати з 15.06.2012 року.

Даним вироком засуджений також і ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364 КК України щодо якого колегією суддів постановляється ухвала.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що, будучи службовою особою - директором ТзОВ «BSM Косметікс» своїми умисними діями, що виразились у наданні порад, засобів, усуненні перешкод та іншими діями сприяв ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном шляхом обману вчиненому в особливо великих розмірах за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3, будучи службовою особою - директором ПП «Фірма «Гамбіт» протягом серпня-вересня 2008 року, з метою заволодіння кредитними коштами ВАТ «Державний ощадний банк України» в смт. Ратне в сумі 1 700 000 грн., шляхом укладення кредитного договору, використовуючи документи та печатку ПП «Фірма «Гамбіт», виготовив за допомогою комп'ютерної техніки за місцем проживання в АДРЕСА_2, та надав до банку завідомо неправдиві документи: кредитну заявку від 10.09.2008; виписку з протоколу № 14 від 04.09.2008 зборів засновників ПП «Фірма «Гамбіт»; договір № 11-08 купівлі-продажу від 11.08.2008 між ПП «Фірма «Гамбіт» і ТзОВ «ЗапРос», специфікацію № 1 до цього правочину від 02.09.2008 та видаткову накладну № 49 від 03.09.2008; складську довідку про наявність сільськогосподарської техніки, що перебуває в заставі станом на 01.07.2008, внісши до вказаних документів завідомо неправдиву інформацію про перебування у власності ПП «Фірма «Гамбіт» екскаватора «KATERPILLAR-432D», трактора колісного «МТЗ-82,1», колісного трактора «МТЗ 1021», колісного трактора «John Deere-8430», колісного трактора «МТЗ-1121», навантажувача «AHLMANN-628», навантажувача «DAEWOO», сівалки «AMAZONE ED602-K», що не відповідало дійсності.

Виконуючи свій злочинний намір ОСОБА_3, у вересні 2008 року домовився з директором ТзОВ «BSM Косметікс» ОСОБА_4 про надання йому допомоги у зборі завідомо неправдивих документів, необхідних для пред'явлення в Ратнівське ТВБВ ВАТ «Державний ощадний банк України».

Виконуючи домовленість, ОСОБА_4, будучи службовою особою - директором ТзОВ «ВSМ Косметікс», у вересні 2008 року, з метою сприяння ОСОБА_3 у заволодінні коштами ВАТ «Державний ощадний банк України» шляхом надання засобів та усунення перешкод, виготовив та надав ОСОБА_3 документи: рахунок-фактуру № СФ-007 від 01.10.2008, видаткову накладну № РН-047 від 06.10.2008, договір № 11-08 купівлі-продажу від 02.09.2008 та специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу № 11-08 від 02.09.2008, де було вказано завідомо неправдиві дані про факт придбання ПП «Фірма «Гамбіт» у ТзОВ «BSM Косметікс» трактора колісного «John Deere-8430» та навантажувача «Daewoo» загальною вартістю 1 700 000 грн. Крім того, з тією ж метою він замовив і отримав протягом вересня 2008 року у невстановленої слідством особи в м. Луцьку та передав ОСОБА_3 завідомо неправдиві документи: свідоцтва про реєстрацію за ПП «Фірма «Гамбіт» екскаватора «KATERPILLAR-432D, трактора колісного «МТЗ-82,1», колісного трактора «МТЗ 1021», колісного трактора «John Deere-8430», колісного трактора «МТЗ-1121», навантажувача «AHLMANN-628», навантажувача «DAEWOO», якими засвідчувався завідомо недостовірний факт перебування у власності ПП «Фірма «Гамбіт» зазначених транспортних засобів.

Також, ОСОБА_4, сприяючи ОСОБА_3 у зборі пакету документів, що були потрібними для укладення кредитного договору в ТВБВ № 10002/070 Філії - Волинське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», у вересні 2008 року надав директору ПП «Фірма «Гамбіт» інформацію щодо місцезнаходження екскаватора «KATERPILLAR-432D, трактора колісного «МТЗ-82,1», колісного трактора «МТЗ 1021», колісного трактора «John Deere-8430», колісного трактора «МТЗ-1121», навантажувача «AHLMANN-628», навантажувача «DAEWOO», сівалки «AMAZONE ED602-K», тобто колісної техніки, яка повинна була виступати предметом застави, усвідомлюючи факт перебування її у власності інших підприємств та фізичних осіб. Так, ОСОБА_4 було забезпечено безперешкодний доступ для фотографування вищеперерахованої техніки з метою проведення експертної грошової оцінки і пред'явлення в банк під виглядом заставного майна.

У вересні 2008 року ОСОБА_3 подав до ТВБВ № 10007/020 ВАТ «Ощадбанк», що знаходиться в смт. Ратне по вул. Каштанова, 16, Волинської області, наведені вище завідомо неправдиві документи, на підставі яких 01.10.2008 між Ратнівським ТВБВ Волинської філії ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філії ОСОБА_5 (Банк) та ПП «Фірма «Гамбіт» в особі директора ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 1065 на отримання кредиту в сумі 1 700 000 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 1065, 01.10.2008 між ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі Ратнівського ТВБВ (Заставодержатель) та ПП „Фірма „Гамбіт" (Заставодавець) був укладений договір застави майна, яким передбачено, що Заставодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності: екскаватор «KATERPILLAR-432D», трактор колісний «МТЗ-82,1», колісний трактор «МТЗ 1021», колісний трактор «John Deere-8430», колісний трактор «МТЗ-1121», навантажувач «TIM BERJACK-1110», навантажувач «AHLMANN-628», навантажувач «DAEWOO», сівалка «AMAZONE ED602-K», хоча фактично зазначена техніка, окрім навантажувача «TIM BERJACK-1110», у власності ПП «Фірма «Гамбіт» не перебувала.

На виконання кредитного договору № 1065 від 01.10.2008 року, цього дня на позичковий рахунок ПП «Фірма «Гамбіт» було перераховано кредитні кошти в сумі 1 700 000 грн.

Цього ж дня, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з директором ТзОВ «BSM Косметікс» ОСОБА_4, з метою виведення кошти з безготівкового обігу та отримання їх у готівковій формі для подальшого використання в інтересах ПП «Фірма «Гамбіт», зловживаючи службовим повноваженням щодо підписання банківських документів (п. 6.6. Статуту), ініціював видачу платіжного доручення № 1 від 01.10.2008 року, де шляхом обману свідомо ствердив власним підписом та відтиском печатки ПП «Фірма «Гамбіт» завідомо неправдиву інформацію про підставу перерахування кредитних коштів у сумі 1 700 000 грн. на рахунок ТзОВ «BSM Косметікс» - «за придбану сільськогосподарську техніку, згідно рахунка-фактури № СФ-007 від 01.10.2008 року», що не відповідало дійсності, оскільки фактично таких фінансово-господарських операцій між суб'єктами господарювання не відбувалось. На підставі зазначеного платіжного доручення, що містило завідомо для ОСОБА_3 неправдиву інформацію, з позичкового рахунку ПП «Фірма «Гамбіт» на рахунок ТзОВ «ВSМ Косметікс» було перераховано 01.10.2008 року кредитні кошти в сумі 1 700 000 грн., які того ж дня були за попередньою змовою між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зняті готівкою останнім та використані в інтересах підприємницької діяльності ПП «Фірма «Гамбіт».

В результаті цих дій ОСОБА_3 за пособництвом ОСОБА_4 заволодів чужим майном шляхом обману у особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_4, будучи службовою особою - директором ТзОВ «BSM Косметікс», протягом вересня 2008 року, умисно використовуючи всупереч своїх службових обов'язків права і можливості, пов'язані з виконанням обов'язків директора ТзОВ «BSM Косметікс» щодо користування печаткою підприємства, укладення угод, видачі довідок, здійснення дій по управлінню справами підприємства, діючи всупереч службових повноважень на користь інтересам ПП «Фірма «Гамбіт» і, водночас, на шкоду інтересам державного банку, усвідомлюючи, що у власності ПП «Фірма «Гамбіт» відсутнє рухоме майно для забезпечення зобов'язань за кредитним договором, виготовив за допомогою комп'ютерної техніки в офісі очолюваного підприємства по вул. Ковельській у м. Луцьку завідомо неправдиві документи: рахунок-фактуру № СФ-007 від 01.10.2008 року; видаткову накладну № РН-047 від 06.10.2008 року; договір № 11-08 купівлі-продажу від 02.09.2008 року та специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу № 11-08 від 02.09.2008 року та видав ці документи ОСОБА_3 для пред'явлення в ТВБВ № 10002/070 ВАТ «Державний ощадний банк України» для отримання кредитних коштів.

Він же, маючи на меті допомогти ОСОБА_3 вивести кредитні кошти, що були перераховані 01.10.2008 року на позичковий рахунок ПП «Фірма «Гамбіт» у ВАТ «Державний ощадний банк України», з безготівкового обігу та отримати їх у готівковій формі для подальшого використання в інтересах ПП «Фірма «Гамбіт», зловживаючи службовими повноваженнями, а саме, діючи від імені очолюваного ним підприємства та підписуючи банківські документи, за попередньою змовою з ОСОБА_3, зняв готівкою кошти в сумі 1 700 000 грн. та використав їх цього ж дня в інтересах підприємницької діяльності ПП «Фірма «Гамбіт».

Внаслідок зловживання ОСОБА_4 службовими повноваженнями директора очолюваного ним підприємства, ОСОБА_3 заволодів коштами ВАТ „Державний ощадний банк України" в сумі 1 700 000 грн., що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить тяжкі наслідки.

Цим же вироком ОСОБА_4 виправданий за ч. 2 ст. 209 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КК України - за відсутністю в його діях складу злочину.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, в той же час, посилається на неправильне застосування судом кримінального закону, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок його м'якості. Окрім цього вказує на неправильне застосування судом ч. 4 ст. 70 КК України при визначенні ОСОБА_4 покарання за даним вироком та вироком Луцького міськрайонного суду від 13.10.2010 року, та безпідставне скасування арешту на майно останнього, а саме: автомобіль «KYRON M 200», 2008 року випуску та квартира по АДРЕСА_3.

Також в доповненнях, до апеляції, які подавались до суду, починаючи з 23 серпня 2012 року, прокурор зазначає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 209 КК України, у зв'язку з чим просить скасувати вирок та постановити новий, яким визнати ОСОБА_4 винним в інкримінованих органами досудового слідства злочинах, призначивши йому покарання: за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна; за ч. 2 ст. 366 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 364 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 209 КК України - 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності строком на 3 роки, з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією всього належного на праві власності майна; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_4 покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності строком на 3 роки, з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією всього належного на праві власності майна.

Покарання призначені ОСОБА_4 за даним вироком та вироком Луцького міськрайонного суду від 13.10.2010 року виконувати самостійно.

В запереченні на апеляцію засуджений ОСОБА_4 посилається на безпідставність останньої та просить вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора, який підтримав останню та в судових дебатах просив її задовольнити, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисників, які заперечили апеляцію та в судових дебатах, а засуджені і в останньому слові, просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та провівши частково судове слідство, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин вказаних у вироку, стверджуються зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, які ніким не оспорюються і яким суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Апеляцію ж прокурора в частині його посилання на те, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 209 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 355 КПК України, не розглядає, оскільки доповнення до апеляції з цього приводу були подані державним обвинувачем за межами строку на апеляційне оскарження вироку, і є такими, що тягнуть за собою погіршення становища засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд при призначенні покарання повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Твердження прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається із вироку, при призначенні ОСОБА_4 покарання судом першої інстанції враховано, що останній згідно ч. 2 ст. 12 КК України вчинив особливо тяжкий злочин, тяжкий злочини та злочин середньої тяжкості, та його роль у їх вчиненні, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, з моменту вчинення інкримінованих йому дій пройшов значний проміжок часу.

В якості ж обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4, судом обґрунтовано визнано його щире каяття та активне сприяння органам досудового слідства у розкритті злочину.

Будь-яких обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 по справі не встановлено.

З урахуванням всіх обставин справи, тяжкості вчинених злочинів, особи винного та наявності у нього наведених вище обставин, які були підставно визнані такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, а за ч. 4 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України в межах санкцій даних статей.

Покарання, яке призначене ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 70 КК України відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до п. 23 Постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Однак, як вбачається із вироку суд першої інстанції проігнорував дані вимоги та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України постановив основні покарання за даним вироком та вироком Луцького міськрайонного суду від 13.10.2010 року виконувати самостійно, а додаткове покарання за даними вироками визначив шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, що є недопустимим.

Окрім цього суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому на праві приватної власності майна, в той же час безпідставно зняв арешт з майна засудженого, а саме автомобіля «KYRON M 200», 2008 року випуску та квартири по АДРЕСА_3, залишивши поза увагою, що у відповідності до ст. 126 КПК України арешт на майно накладається також і з метою забезпечення виконання покарання у виді можливої конфіскації майна.

Приймаючи до уваги ці обставини, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону

при застосуванні ч. 4 ст. 70 КК України та знятті арешту на майно ОСОБА_4, а саме автомобіля «KYRON M 200», 2008 року випуску та квартири по АДРЕСА_3. Тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 371 КПК України вирок суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 вчинив злочини, за які засуджується до постановлення попереднього вироку, яким він звільнений від відбування призначеного покарання, та відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003р. № 7, даний вирок апеляційного суду та вирок Луцького міськрайонного суду від 13.10.2010 року належить виконувати самостійно.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати,

З А С У Д И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Ківерцівського районного суду від 27 червня 2012 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України ( в редакції від 15.04.2008 року), із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді на 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна;

- за ч. 2 ст. 366 КК України ( в редакції від 05.04.2001 року) у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності строком на 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 364 КК України ( в редакції від 15.04.2008 року) у виді 3 (трьох) років 5 (п'яти) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності строком на 3 (три) роки;

- за ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна, та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в сфері підприємницької діяльності строком на 3 (три) роки - залишити без зміни.

Цей же вирок в частині призначення ОСОБА_4 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та зняття арешту на майно останнього, а саме автомобіля «KYRON M 200», 2008 року випуску та квартири по АДРЕСА_3, - скасувати, та постановити новий, яким призначити відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, що покарання за даним вироком та вирок Луцького міськрайонного суду від 13.10.2010 року виконувати самостійно.

Майно ОСОБА_4 на яке було накладено арешт, а саме автомобіль «KYRON M 200», 2008 року випуску та квартири по АДРЕСА_3, звернути в рахунок конфіскації майна.

У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Даний вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги через апеляційний суд Волинської області протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді