АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Cправа № 2/2020/265/2012

Провадження №22ц/790/268/13 Головуючий1 інстанції: Грігор’єв Б.П.

Категорія: про стягнення суми Доповідач: Гуцал Л.В

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Івах А.П.,

за участю секретаря - Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виплату компенсації за прострочення грошового зобов'язання та стягнення неустойки, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про виплату компенсації за прострочення виконання грошового зобов'язання, звернення стягнення на частку в майні.

Посилався на те, що вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова від 7 серпня 2003 року ОСОБА_2 був зобов'язаний сплатити борг по аліментам за період з 1996 по жовтень 2002 року в сумі 4543 грн. 67 коп. До 2008 року це зобов'язання боржником не виконувалось. 22 квітня 2008 року виконавчий документ про стягнення зазначеної суми було направлено до Пенсійного Фонду Комінтернівського району і лише в червні 2010 року борг було погашено відповідачем.

В уточнених позовних вимогах просив стягнути з ОСОБА_2 інфляційну суму 6 437 грн.; три проценти річних - 1602 грн. 73 коп. на підставі ст.625 ЦК України; 92 689 грн.83 коп. неустойку за несвоєчасну виплату аліментів у відповідності до ст.196 СК України; 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 102 729 грн. 66 коп.(а.с.114).

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2012 року позов задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_2 інфляційну суму у розмірі 6437 грн. 10 коп., три проценти річних у розмірі 1602 грн. 73 коп., пеню за несвоєчасну виплату аліментів у розмірі 92689 грн. 83 коп., судові витрати по сплаті держмита у розмірі 947 грн., а всього - 101676 грн. 66 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_4 рішення суду не оскаржував.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача виникла заборгованість по аліментам за період з 1996 року по жовтень 2002 року в сумі 4543 грн. 67 коп., яка була стягнута з ОСОБА_2 за вироком суду від 7 серпня 2003 року та була ним сплачена лише у 2010 році. Суд, з посиланням на ч.4 ст.194 та ст.196 СК України стягнув з відповідача 92 689 грн. 83 коп. та з посиланням на ст.625 ЦК України стягнув 6437 грнн. 10 коп. інфляційної суми і 1602 грн. 73 коп. три проценти річних.

З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без всебічного, повного, об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 лютого 1990 року з ОСОБА_2 стянуті аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16 лютого 1990 року і до повнолітя дитини. Вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова від 7 серпня 2003 року (а.с.6) ОСОБА_2 був засуджений за ч.1 ст.164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів та з нього на користь ОСОБА_5 (матері позивача ОСОБА_4.) стягнуто заборгованість по аліментам в сумі 4543 грн. 67 коп., що утворилась за період з 1996 року по жовтень 2002 року. 25 серпня 2003 року Комінтернівським районним судом м.Харкова на підставі вироку суду був виданий виконавчий лист №1-293/2003 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованості по аліментам в сумі 4543 грн. 67 коп. (а.с.8).

В позовних вимогах ОСОБА_2 просить стягнути неустойку із розрахунку заборгованості по аліментам, яка виникла за період до жовтня 2002 року в сумі 4543 грн. 67 коп.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена в СК України вперше. Закон регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Якщо відносини виникли раніше і регулювалися законом, який втратив чинність, новий закон застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. СК України набрав чинності 1 січня 2004 року. Тому неустойка не може вираховуватися від суми заборгованості, яка виникла за період до 1 січня 2004 року.

Про таке було зазначено і в правових позиціях, що висловлені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при перегляді цивільних справ у касаційному порядку і у зв'язку з винятковими обставинами у 2009 році: «..п. 4. За змістом положень ст. ст. 195, 196 СК України при визначенні розміру неустойки (пені) слід виходити із того, що пеня може нараховуватися тільки на ту суму заборгованості, яка виникла після 1 січня 2004 року, дати прийняття діючого СК України».

Вирішуючи спір, суд зазначених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував, неправильно застосував норми матеріального права, та безпідставно стягнув неустойку (пеню) 92 689 грн.83 коп., оскільки заборгованість по аліментам яка стягнута за вироком суду утворилась за період з 1996 року по жовтень 2002 року.

Стягуючи з ОСОБА_2 компенсацію на суму боргу по аліментам з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних, суд першої інстанції також допустився помилки, неправильно застосував норму матеріального права, а саме ст.625 ЦК України, яка спірні правовідносини не регулює.

Виходячи з наведеного, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені), компенсації на суму боргу по аліментам з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних на суму боргу по аліментах і судових витрат підлягає скасуванню. У задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди рішення не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Керуючись ст. 303, ст. 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2012 року в частині

задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 інфляційної суми у розмірі 6437, 10 гривень, трьох процентів річних у розмірі 1602,73 гривень, пені за несвоєчасну виплату аліментів у розмірі 92689,83 гривень, судових витрат по сплаті держмита у розмірі 947 гривень, а всього - 101676,66 гривень - скасувати і у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Судді