ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.13 р. Справа № 38/250

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сажневої М.В.,

суддів Риженко Т.М., Сгари Е.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

про стягнення

за участю представників:

від позивача Бібікова Т.І., Тихонова Т.М. - представники за довіреностями

від відповідача Удовенко К.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" інфляційних нарахувань у розмірі 7 081 200,86 грн. та 3% річних у розмірі 1 122 803,45 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої 07.05.2012).

Під час розгляду справи позивач неодноразово збільшував та уточнював позовні вимоги, то?му позовні вимоги розглядают?ься в редакції заяви про уточн?ення позовних вимог, поданої 07.05.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що станом на даний час відповідачем не виконано свого грошового зобов'язання зі сплати заборгованості за отриману у жовтні-грудні 2002 року електроенергію, яку було стягнуто рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2003 у справі 24/226. Також позивач зазначає про невиконання відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2005 у справі 24/221, яким стягнуто з відповідача 3% річних та інфляційні втрати нараховані на вищевказану суму заборгованості. У зв'язку з невиконанням вказаних грошових зобов'язань, позивачем донараховано 3% річних та інфляційні втрати на стягнуті рішеннями судів суми.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що позивач неправомірно повторно нараховує 3% річних та інфляційні втрати на суми 3% річних та інфляційних втрат, які стягнуті за прострочення сплати заборгованості рішенням суду від 14.10.2005 у справі №24/221. Крім того, відповідач посилається на те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом сплив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Дон?ецької області

В С Т А Н О В И В:

16.03.1999 між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (електропостачальна організація), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", та Державним підприємством селищних електричних мереж виробничого об'єднання "Донецьквугілля" (споживач) укладено договір № 17 на передачу електроенергії (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати передачу електроенергії відповідачеві, а останній - оплачувати фактично отримані об'єми електроенергії.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2003 у справі № 24/226 стягнуто з Державного підприємства селищних електричних мереж виробничого об'єднання "Донецьквугілля" на користь Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" заборгованість за отриману за вищевказаним договором електроенергію за період з жовтня по грудень 2002 року у розмірі 5 986 398,36 грн. та судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2004 відповідача у справі № 24/226 Державне підприємство селищних електричних мереж виробничого об'єднання "Донецьквугілля" замінено на правонаступника - Державне підприємство "Укренерговугілля", а рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2003 у справі № 24/226 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2004 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2004 у справі № 24/226 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.10.2009 у справі № 38/250 відповідача Відкрите акціонерне товариство "Укренерговугілля" замінено правонаступником - Державним підприємством "Регіональні електричні мережі".

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.10.2005 у справі № 24/221 з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних у розмірі 418 719,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 538 504,37 грн., нараховані за прострочення сплати заборгованості за отриману електроенергію за період з жовтня по грудень 2002 року у розмірі 5 986 398,36 грн., стягнутої рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2003 у справі №24/226. Вказані суми були нараховані за період з 01.02.2003 по 31.05.2005.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується сторонами зазначене судове рішення у справі № 24/221 набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначеними судовими рішеннями господарського суду встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості електроенергії отриманої за період з жовтня по грудень 2002 року у розмірі 5 986 398,36 грн.

Посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов'язання, позивачем донараховано 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, яка стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2003 у справі №24/226, а саме: 3% річних у розмірі 928 957,82 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 734 969,63 грн., а також у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2005 у справі № 24/221, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму, яка стягнута вказаним рішенням суду у справі № 24/221, які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідачем не надано суду доказів оплати стягнутої рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2003 у справі № 24/226 суми заборгованості за договором №17 від 16.03.1999.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема, за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як випливає з приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 №519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723 індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 та від 20.01.2011.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання і відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2010 у справі № 20/242.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд прийшов до висновку, що оскільки основна заборгованість за Договором № 17 від 16.03.1999, яку було стягнуто рішенням господарського суду у справі № 24/226 з відповідача, до цього часу не сплачена, то позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про донарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму заборгованості за період з 01.09.2006 по 01.11.2011 є обґрунтованими.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.05.2012 у справі № 38/250 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Волошиній Т.В.

Висновком судово-економічної експертизи № 164/24 у справі № 38/250, складеним 19.10.2012 встановлено, що внаслідок нарахування за період з 01.09.2006 по 01.11.2011 інфляційних втрат на суму заборгованості, яку було стягнуто за рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2003 у справі № 24/226, сума боргу збільшилась на суму 5 734 969,63 грн.; внаслідок нарахування 3% річних за період з 01.09.2006 по 01.11.2011 - на 928 957,82 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши висновок судово-економічної експертизи № 164/24 від 19.10.2012, зокрема з питань суду №№ 1 і 2, суд вважає його узгодженим між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи, узгодженим з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи та визнає його повним і обґрунтованим в частині питань про визначення на яку суму збільшився борг відповідача стягнутий за рішенням господарського суду Донецької області у справі № 24/226 від 13.10.2003 внаслідок нарахування інфляційних та 3% річних за період з 01.06.2006 по 01.11.2011, тому суд приймає такий висновок у якості доказу по справі.

Враховуючи викладене, оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати 5 986 398,36 грн. встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 734 969,63 грн. та 3% річних у розмірі 928 957,82 грн., нарахованих за період з 01.09.2006 по 01.11.2011 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом та підтвердженим висновком експерта.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

Позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.09.2006 по 01.11.2011.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Нарахування 3% річних та інфляційних є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваних ним грошовими коштами, належними до сплати.

Після прийняття судом рішення по справі № 24/226 про стягнення основного боргу за Договором грошове зобов'язання боржника (відповідача) не припинилось, оскільки кредитор (позивач) грошові кошти не отримав, а відтак він має право на нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України відсотків річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати виникають не одномоментно, а мають триваючий характер та нараховуються за весь час користування коштами і знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, тому сплив строку позовної давності на зазначені вимоги спливає пропорційно за кожний період нарахування окремо.

Позивачем нараховуються 3% річних та інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості, яку стягнуто за рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2003 у справі № 24/226, за період з 01.09.2006 по 01.11.2011. Позивач звернувся до суду з даним позовом 01.09.2009, а отже на момент звернення до суду строк позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період, починаючи з 01.09.2006 не сплив.

Щодо посилання відповідача на те, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені після спливу строку позовної давності по основному зобов'язанню суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Суд зазначає, що в даному випадку позивачем не було пропущено строк позовної давності за основною вимогою (стягнення заборгованості за отриману електричну енергію за період з жовтня по грудень 2002 року), оскільки позивач в межах строку позовної давності звернувся до суду з відповідним позовом та рішенням суду у справі № 24/226 стягнуто суму основної заборгованості за вказаний період.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, яка стягнута за рішенням суду у справі № 24/226, судом відхиляється.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 193 845,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 346 231,23 грн., нарахованих за невиконання рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2005 у справі № 24/221, суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не обмежують права кредитора звернутись до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Судом встановлено, що 3% річних у розмірі 193 845,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 346 231,23 грн. нараховано не на суму основного боргу за отриману електроенергію, а на інфляційні втрати та 3% річних, що стягнуті рішенням господарського суду Донецької області від 14.10.2005 у справі № 24/221.

Суд зазначає, що стягнуті за рішенням суду інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є санкціями, проте, виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верхового Суду України від 15.11.2010 № 4/720).

Враховуючи викладене, суд вважає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.

Отже, 3% річних та інфляційні втрати не є грошовим зобов'язанням в розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України і, тому, за умови їх несплати на них не може бути нараховано знов 3% річних та інфляційні втрати і іншого законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 193 845,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 346 231,23 грн., нарахованих за невиконання рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2005 у справі №24/221 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено факт недоведеності порушення відповідачем прав позивача в частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 193 845,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 346 231,23 грн., то строк позовної давності в цій частині застосовуватись не може.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати та витрати на проведення судової експертизи згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат судом враховано, що оплата вартості судово-економічної експертизи була здійснена позивачем у розмірі 12 000,00 грн. та відповідачем у розмірі 15 000,00 грн., а також, що позивачем при поданні позову було сплачено державне мито у розмірі 25 500,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., та при поданні 07.05.2012 заяви про уточнення позовних вимог доплачено судовий збір у розмірі 34 721,80 грн. - 2% від суми, на яку позивач збільшив позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (07300, Київська обл., м. Вишгород, ВАТ "Укргідроенерго", ідентифікаційний код 32402870) в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 87, ідентифікаційний код 26390719) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька область, м.Горлівка, проспект Леніна, 11, ідентифікаційний код 00131268) 3% річних у розмірі 928 957 (дев'ятсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 734 969 (п'ять мільйонів сімсот тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 63 коп., витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 6 932 (шість тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 10 коп., державне мито і судовий збір у розмірі 48 918 (сорок вісім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 17 коп. та 191 (сто дев'яносто одну) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 04.02.2013.

Головуючий суддя Сажнева М.В.

Суддя Риженко Т.М.

Суддя Сгара Е.В.