Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 2-835/12

Провадження № 2/752/98/13

28.01.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Експерементальний завод залізобетонних шпал»до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Експерементальний завод залізобетонних шпал»(надалі -позивач) звернулося у Голосіївський районний суд міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 04.09.2006 року позивач та відповідач, який на той час перебував на посаді Голови спостережної ради відповідача уклали договір безвідсоткової позики грошових коштів на суму 15 549 889,89 гривень із строком повернення до 04.09.2011 року. Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 28.12.2006 року до даного договору сума безвідсоткової позики була збільшена до 16 049 889,89 гривень на тих же умовах. Протягом 2007 року відповідач частково повернув кошти у сумі 782 290 гривень, проте станом на день звернення до суду залишок заборгованості складає 14 857 600 гривень 07 коп., які позивач просить стягнути з відповідача, оскільки строк повернення коштів сплинув, а відповідач з 2007 року звільнився з роботи на підприємстві позивача.

В судовому засіданні представники позивача просили задовольнити позов з підстав викладених у ньому, а представник відповідача заперечував у задоволенні позову посилаючись на обставини того, що строк дії договору не сплинув, а позивач не набув права вимоги.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність відмовити позивачу у задоволенні позивних вимог за недоведеністю виходячи з наступного.

В судовому засіданні достовірно було встановлено, що між позивачем та відповідачем 04 вересня 2006 року було укладено договір безвідсоткової позики грошових коштів (Т1а.с.24). Відповідно до умов даного договору передбачених п.3 позичальник зобов'язаний позикодавцеві позику у строк до 04 вересня 2011 року.

В судовому засіданні від 31.10.2012 року представником відповідача було представлено примірник Договору безвідсоткової позики грошових коштів від 04 вересня 2006 року відповідно до п.3 якого сторони визначили, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк до 01 вересня 2016 року. В судовому засіданні 29.11.2012 року представником відповідача було представлено оригінал примірнику такого договору (Т.1 а.с.215, а.с.247). Представником позивача було заявлене клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні з метою підготовки клопотання про призначення експертизи такого документу (Т1 а.с.248), проте в наступному судовому засіданні від 28.01.2013 року представник позивача не скористалася своїм правом і не заявила клопотання про призначення судової експертизи у належний процесуальний спосіб (Т2 а.с.3-4).

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Принцип безпосередності судового розгляду закріплено у ст.159 ЦПК України відповідно до якої суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд бере до уваги також і ту обставину, що позивачем не було представлено в судове засідання оригіналу договору безвідсоткової позики грошових коштів із терміном повернення до 04 вересня 2011 року. В той час як представником відповідача було представлено оригінал договору безвідсоткової позики грошових коштів із строком повернення до 01 вересня 2016 року, чинність якого не було спростована позивачем належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 58-59 ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; а тому суд вважає посилання представника позивача на можливість доведення своїх вимог показаннями свідків безпідставними.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України обов'язок доказування покладаються на сторін, які посилаються на обставини, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає, що позивач представивши лише ті докази на які посилався реалізував своє диспозитивне право на представлення доказів і участь у дослідженні доказів у той спосіб, який він обрав самостійно.

Виходячи із принципу змагальності сторін закріпленому у ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а тому суд вважає, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Таким чином, суд виходить із неспростованого факту того, що відповідно до п.3 Договору безвідсоткової позики грошових коштів від 04 вересня 2006 року термін повернення коштів є до 01 вересня 2016 року, а відтак термін дії договору не сплинув, а позивач не набув права вимоги. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими, обставини, викладені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому, оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю.

На підставі ст.ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Експерементальний завод залізобетонних шпал»до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за договором позики -відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя