УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/8159/2012Головуючий суду першої інстанції:Шилова О.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

"12" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСокола В.С.,

СуддівБолотова Є.В., Пономаренко А.В.,

При секретаріЩегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_8 про поділ майна подружжя, визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Євпаторійського міського суду АРК від 23 жовтня 2012 року, апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Євпаторійського міського суду АРК від 04 жовтня 2012 року ,

В С Т А Н О В И Л А:

10 червня 2008 р. ОСОБА_10 (правонаступник померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 - ОСОБА_6) звернувся до суду із зазначеним вище позовом, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України просив визнати право власності на автомобіль НОМЕР_1. В обґрунтування позову послався на придбання даного автомобіля 11 червня 2007 р. за власні кошти в період шлюбу сторін - з 24 листопада 2006 р. по 17 березня 2008 р.

ОСОБА_7 подала зустрічний позов (т. 1 а.с. 41, т. 4 а.с. 217). В обґрунтування вимог вказала на придбання спірного майна у період шлюбу з ОСОБА_10 двох автомобілів («Шевролет Авео», державний номер НОМЕР_2, «Шевролет Каптіва», державний номер НОМЕР_3) та добудову за 3 750 000 грн. (тобто дане майно за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок її грошових затрат) двох придбаних ОСОБА_10 до шлюбу будинків, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 і буд. НОМЕР_4. Крім того зазначила, що ОСОБА_10 за усною угодою подарував їй кв. АДРЕСА_1 та земельну ділянку 300 кв.м. за цією ж адресою, зареєструвавши її у вищевказаній квартирі. Тому просить визнати незавершені будівництвом буд. АДРЕСА_3 та буд. АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя. Поділити майно, виділивши їй у власність незавершений будівництвом буд. НОМЕР_4, а буд. НОМЕР_5 - у власність правонаступнику ОСОБА_6, стягнувши з неї 83 375 грн.- компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля «Шевролет Каптіва», державний номер НОМЕР_3, визнати за нею право власності на кв. АДРЕСА_1 та на земельну ділянку розміром 300 кв.м. за цією ж адресою.

Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 04 жовтня 2012 року у задоволенні позовів сторонам відмовлено повністю.

Ухвалою Євпаторійського міського суду АРК від 23 жовтня 2012 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_8 про скасування заходів забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову. Вказує на неправильну оцінку судом наданих доказів (т. 3 а.с. 49-63, т. 4 а.с. 224-230, 231, 232-234, 191-192, т. 5 а.с. 54-59), неврахування висновків рішень Євпаторійського міського суду АРК від 26 листопада 2010 року (справа № 2-497/2010), від 01 листопада 2010 р. (справа № 2-1279/2010) та того, що кв. АДРЕСА_1 та земельна ділянка розміром 300 кв.м. за цією ж адресою належить іншій особі - ОСОБА_11 (т.4, а.с. 202). Також просить звернути увагу на те, що раніше представник померлого ОСОБА_10 ОСОБА_12 визнавав вимоги ОСОБА_7 в частині поділу спірного майна повністю, що саме і явилось підставою для скасування касаційним судом (ухвала від 27 липня 2011 р.).рішення Апеляційного суду АРК від 23 лютого 2011 р.

В апеляційній скарзі на ухвалу Євпаторійського міського суду АРК від 23 жовтня 2012 року ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права ( неправильне застосування ст. 153 ЦПК України), просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про скасування застосованих ухвалою того ж суду від 09 липня 2012 р. заходів забезпечення позову.

Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 04 жовтня 2012 року ОСОБА_6 не оскаржила.

В запереченнях представники ОСОБА_6 ОСОБА_8 і ОСОБА_13 просили апеляційну скаргу ОСОБА_14 відхилити за необґрунтованістю доводів.

В засіданні апеляційного суду представники позивачки ОСОБА_8 і ОСОБА_13, представники ОСОБА_14 ОСОБА_15 і ОСОБА_16 підтримали подані ними апеляційні скаргу за викладеними доводами і просили кожний апеляційну скаргу опонентів відхилити за необґрунтованістю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення і ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте до шлюбу та майно, набуте хоч і під час шлюбу, але за кошти, які належали кожному особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Статтями 60, 70 СК України встановлені презумпції правового статусу майна, яке набуте за час шлюбу, як об'єкту права спільної сумісної власності подружжя та рівності часток подружжя у разі поділу такого майна.

Встановлено, що ОСОБА_7 і померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 перебували у шлюбі з 24 листопада 2006 р. по 17 березня 2008 р.

Згідно укладеного 22 серпня 2002 р. ОСОБА_17 та ОСОБА_10 договору купівлі-продажу останній придбав у власність кв. АДРЕСА_1 та земельну ділянку 300 кв.м., яка розташована за тією ж адресою (т.1 а.с. 51, 52).

На підставі укладеного 20 липня 2005 р. ОСОБА_18 і ОСОБА_10 договорів купівлі-продажу останній придбав у власність незакінчені будівництвом житлові буд. НОМЕР_5 і АДРЕСА_3, які розташовані на земельних ділянках розміром по 600,0 кв.м. (т.1 а.с. 47, 49), тобто з підстав ст. 60 СК України право спільної сумісної власності подружжя на дані будинки не виникло.

Також ОСОБА_10 у серпні 2007 р. купив автомобіль «Шевролет Каптіва», державний номер НОМЕР_3.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 12 березня 2011 р. (том 5 а.с. 43, 45) власником зазначених вище буд. НОМЕР_5, НОМЕР_4 стала спадкоємниця померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 його сестра ОСОБА_6 і на час вирішення справи судами ОСОБА_7 не оспорювала право власності ОСОБА_6.

Вирішуючи спір в частині зустрічного позову ОСОБА_7 про визнання право власності на кв. АДРЕСА_1 та земельну ділянку 300 кв.м., яка розташована за тією ж адресою, колегія суддів зазначає про безпідставність вимог позову в цій частині. До такого висновку колегія дійшла з урахуванням викладених у скарзі ОСОБА_7 міркувань в частині констатації нею обставини належності даної квартири ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 120, 121) (і з чим сторони на час перегляду справи не спорять), однак вимог до належного власника квартири позивачка не заявляла, її реєстрація за адресою квартири не породжує право власності. Жодного належного доказу дарування спірної квартири померлим їй судам не надано.

При перегляді справи колегія суддів також вказує на відсутність жодних доводів скарги ОСОБА_7 в частині вирішення судом першої інстанції спору щодо автомобіля «Шевролет Каптіва», державний номер НОМЕР_3 та відсутність заперечень ОСОБА_7 проти скарги про скасування заходів забезпечення позову.

Переглядаючи справу у частині спору щодо незакінчених будівництвом буд. НОМЕР_5 і АДРЕСА_3, які розташовані на земельних ділянках розміром по 600,0 кв.м. (т.1 а.с. 47, 49) позивачка послалась на ст. 62 СК України. Згідно ч. 1 даної статті якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто з огляду на дані вимоги матеріального закону доказуванню підлягає істотне збільшення вартості спірного майна

внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя (а саме ОСОБА_7). В цій частині необхідно зазначити вирішення даного питання з урахуванням вимог ч. 2 ст. 61 СК України (об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя).

Але оскільки встановлено, що ніхто із сторін шлюбу у період з 24 листопада 2006 р. по 17 березня 2008 р. не працював, і сторони не надали жодних доказів тому, що вони (ОСОБА_10 за життя і ОСОБА_7) мали інші джерела доходів за час шлюбу і не намагались таке довести. Навпаки, сторони доводили, що вони за час шлюбу мали власні гроші, які були ними зароблені до шлюбу і які були використані за час шлюбу на добудову спірних будинків.

Так, померлий ОСОБА_10 з 1999 р. являвся пенсіонером (т. 5 а.с 11) і лише сума його пенсії за час шлюбу являлась об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, хоча ОСОБА_7 і не вимагала і не доводила цього. Але з урахуванням розміру пенсії (1300 євро), відсутності в цій частині заперечень ОСОБА_7 та доказів на підтвердження доведеності її вимог даних коштів явно недостатньо для того, щоб визнати на підставі ч. 1 ст. 62 СК України незакінчені будівництвом буд. НОМЕР_5 і АДРЕСА_3 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Навпаки, наявні письмові докази свідчать про те, що в період шлюбу ОСОБА_10 одержував із Італії грошові перекази на значні суми, що було достатнім для добудови спірних будинків (том 1 а.с. 24, 25, т. 5 а.с. 49-53, 120-123).

ОСОБА_7 на підтвердження доводів наявності у неї значних сум грошей, зароблених нею за 10 років праці в Італії(що саме доводили її представники судам), не надано жодного належного доказу, навіть письмових доказів перебування її в період 10 років до шлюбу в Італії та працевлаштування там. Навпаки, дані трудової книжки (том 3 а.с. 362) вказують на те, що ОСОБА_7 до 2001 р. була працевлаштована в Україні, останнім місцем роботи до червня 2001 р. була робота комерційним агентом ПП «Релакс-А».

Як було зазначено вище, скарга ОСОБА_7 не містить доводів щодо незаконності вирішення спору в частині вимог щодо автомобіля «Шевролет Каптіва», державний номер НОМЕР_3. В цій частині спору колегія суддів з урахуванням ч. 3 ст. 303 ЦПК України також перевірила застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Так, даний автомобіль був куплений ОСОБА_10 у серпні 2007 р., тобто під час шлюбу. Але з огляду на вище зазначене, ОСОБА_7 не надала доказів на підтвердження віднесення даного майна до майна, як об'єкту права спільної сумісної власності подружжя. Навпаки, надані сторонами, в тому числі і нею, письмові докази підтверджують у порядку ст. 57 СК України, що автомобіль був придбаний вже за час їх окремого проживання з липня 2007 р. у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Дане підтверджується матеріалами перевірок органом МВС за заявами як ОСОБА_10, так і ОСОБА_7 Так, згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 30 липня 2007 р. (т. 3 а.с. 66, 274) між сторонами 23 липня 2007 р. відбувся конфлікт, вбачаються дії сторін, формально передбачені ст. 125 КК України згідно актів СМД №№ 675 і 681 від 24 липня 2007 р., у зв'язку з вивозом ОСОБА_7 меблів (про що зазначав у заяві до органу МВС ОСОБА_10) і сварок, які вчиняються сторонами з весни 2007 р.

Також у поданій до суду 23 вересня 2008 року позовній заяві про розділ майна ОСОБА_7 фактично вказувала (том 1 а.с. 41) на припинення шлюбу з липня 2008 р.

З урахуванням вище встановлених судами даних про відсутність у сторін майна, яке може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, недоведеності ОСОБА_7 про наявність коштів, які зароблені нею до шлюбу, та доведеність ОСОБА_6 наявності таких коштів до шлюбу у ОСОБА_10, суд вважає автомобіль «Шевролет Каптіва», державний номер НОМЕР_3 майном, яке хоч і було придбане у період шлюбу, але за зароблені ОСОБА_10 гроші до шлюбу і в той період, коли сторони окремо проживали у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. В цій частині колегія суддів, враховуючи визнання сторонами фактичного припинення шлюбу з липня 2007 р., зазначає, що ОСОБА_7 не доводить тимчасове зупинення шлюбних відносин у порядку ст. 119 СК України, що не тотожне їх припиненню.

Доводи скарги ОСОБА_7 щодо визнання позову раніше представником ОСОБА_10 ОСОБА_12 не являються підставою для задоволення позову з огляду на розгляд справи після скасування попередніх рішень спочатку, та на час розгляду справи даний представник був замінений іншими, які наряду з позивачем не визнавали вимоги позову.

Доводи скарги про неправильну оцінку судом наданих письмових доказів також не являються такими, які в порядку ст. 309 ЦПК України являються достатніми для задоволення скарги. Так, товарні чеки, рахунки (т. 3 а.с. 51-63, т. 4 а.с. 232-234) не являються належними доказами на підтвердження істотного збільшення вартості спірного майна (буд. НОМЕР_5 і НОМЕР_4) внаслідок саме грошових затрат другого з подружжя (ОСОБА_7), оскільки частина даних письмових доказів містить дані про матеріали, які ще не могли бути використані у період шлюбу (з 24 листопада 2006 р. по 17 березня 2008 р.) та в той час, коли сторони вели спільне господарство і підтримували подружні стосунки, наприклад кахельна плитка, світильники. Частина даних письмових доказів не містить адреси, що в разі невизнання спору стороною відносить їх до неналежних доказів. Крім того, в цій частині за відсутності належних доказів (письмових - наприклад, відповідних експертиз, актів приймання будівельних робіт від установи, яка має спеціальний дозвіл на виконання таких робіт) щодо використання інших будівельних матеріалів дані товарні чеки, рахунки не підтверджують навіть сам факт участі ОСОБА_7 у добудові будинків до такого ступеню, який би міг визначатись як істотне збільшення вартості майна.

Надані два договору підряду (т. 3 а.с. 49, 50) також являються неналежними доказами, оскільки на підтвердження їх виконання відсутні жодні докази.

Лист ОСОБА_12 (т. 3 а.с. 64), як представника ОСОБА_10, іншій особі - не стороні по справі, також не являється доказом по справі, так як не містить жодних даних про предмет спору.

Договір оренди на померлого (т. 5 а.с. 59) і розписки ОСОБА_7 (т. 4 а.с. 191-192) про одержання від іншої особи 5000 доларів США за продажу недобудованого буд. АДРЕСА_4 відношення до спору також не мають, з чим погодились представники ОСОБА_7 в засіданні апеляційного суду АРК.

Доводи щодо неврахування висновків рішень Євпаторійського міського суду АРК від 26 листопада 2010 року (справа № 2-497/2010) (т. 5 а.с. 64), від 01 листопада 2010 р. (справа № 2-1279/2010) (т. 4 а.с. 202), являються безпідставними, оскільки мають інший предмет спору і вирішені за участю інших сторін.

При перегляді справи колегія суддів враховує також і те, що судову будівельно-технічну експертизу для вирішення питань, в тому числі і для визначення істотного збільшення вартості майна, які могли б бути використані для вирішення спору (ухвала суду від 09 липня 2012 року) не було проведено у зв'язку з неоплатою ОСОБА_7 ( т. 5 а.с. 90, 96-97, 132).

Також колегія судів звертає увагу і на те, що хоч ОСОБА_7 фактично і спорить про віднесення спірних будинків НОМЕР_5 і НОМЕР_4 до спільного сумісного майна подружжя, але не враховує і не оспорює свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 березня 2011 р. (том 5 а.с. 43, 45), згідно яких власником зазначених будинків стала ОСОБА_6.

Доводи скарги щодо залучення ОСОБА_8 до участі у справі третьою особою, тоді як ОСОБА_8 раніше оспорював право власності, та незалучення до участі у справі ОСОБА_11 не являються підставою для скасування оскаржуваного рішення у порядку ст. 309 ЦПК України. В цій частині сторони під час розгляду судами даної справи не оспорюють право власності ОСОБА_11 на кв. АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 300 кв.м. за цією ж адресою.

Однак, незважаючи на загальну правильну позицію суду щодо вирішення спору, суд помилився у застосуванні процесуального права при вирішенні заяви про скасування застосованих ухвалою суду від 09 липня 2012 р. заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні даної заяви суд першої інстанції послався на передчасність такої заяви, що явно суперечить положенням ч. 6 ст. 154 ЦПК України. Апеляційний суд АРК, враховуючи висновок за результатами перегляду справи, на підставі ч. 6 ст. 154 ЦПК України, у порядку п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України оскаржувану ухвалу скасовує, як незаконну, і постановляє з цього питання нову ухвалу про скасування застосованих ухвалою суду від 09 липня 2012 р. заходів забезпечення позову, для чого знімає з-під арешту автомобіль НОМЕР_1, незавершений будівництвом буд. АДРЕСА_2 незавершений будівництвом буд. АДРЕСА_3, кв. АДРЕСА_1, земельну ділянку розміром 300 кв.м., розташовану АДРЕСА_1, кадастровий № 0110900000:01:055:0379.

Таким чином, за зазначених вище обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержані, підстави для скасування рішення суду в порядку ст. 309 ЦПК України відсутні.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 312, 314, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 04 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвалу Євпаторійського міського суду АРК від 23 жовтня 2012 року скасувати. Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Євпаторійського міського суду АРК від 09 липня 2012 року, зняти з-під арешту автомобіль НОМЕР_1, незавершений будівництвом буд. АДРЕСА_2 незавершений будівництвом буд. АДРЕСА_3, кв. АДРЕСА_1, земельну ділянку розміром 300 кв.м., розташовану АДРЕСА_1, кадастровий № 0110900000:01:055:0379.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.