ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" січня 2013 р. Справа № 809/199/13-а
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника позивача - Савчук М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Івано-Франківської області до Комунального підприємства "Рожнятівводгосп" про стягнення заборгованості в сумі 87951,89 грн., -
ВСТАНОВИВ:
14.01.2013 року Державна податкова інспекція у Рожнятівському районі Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Рожнятівводгосп" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 87951,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість. Крім того, відповідачем не погашено в повному обсязі зобов'язання по штрафних санкціях з податку на додану вартість, застосованих згідно податкових повідомлень-рішень від 13.08.2012 року та 10.12.2012 року. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 87951,89 грн. (в тому числі пеня в сумі 44016,14 грн.), яка ним не сплачена.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, та просила суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість по сплаті податкового боргу із його розрахункових рахунків і за рахунок наявної готівки.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомив (а.с. 44). Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до нього позову відповідач не скористався.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.01.2001 року проведено державну реєстрацію комунального підприємства «Рожнятівводгосп» як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 11.06.2012 року (а.с. 10). Як вбачається з довідки від 13.03.2003 року № 863/33, відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією у Рожнятівському районі Івано-Франківської області як платник податків і зборів (а.с. 12).
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податок на додану вартість, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем подано декларації з податку на додану вартість за червень-жовтень 2012 року, де самостійно розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 16044,00 грн. (а.с. 16-25). Даних грошових зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив.
За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16044,00 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом Комунального підприємства «Рожнятівводгосп»
З приводу застосованих позивачем до відповідача штрафних санкції з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
В судовому засіданні встановлено, що 13.08.2012 року та 10.12.2012 року позивачем за наслідками проведених камеральних перевірок з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість, складено акти № 456/150/31044383 та № 896/150/31044383, якими встановлено порушення відповідачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних строків сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, за наслідками яких прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000631600 від 13.08.2012 року, № 0001261600 та № 0001271600 від 10.12.2012 року про нарахування йому штрафних санкцій на суму 20 грн., 30537,05 грн. та 334,7 грн. відповідно (а.с. 26-31).
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Оскільки відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 13.08.2012 року та від 10.12.2012 року, вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались в судовому порядку, суд приходить до переконання, що визначені позивачем суми грошових зобов'язань та застосовані штрафні санкції з податку на додану вартість є узгодженими і є податковим боргом відповідача. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
З довідки-розрахунку податкового боргу та облікової картки відповідача станом на 27.12.2012 року, вбачається, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 44016,14 грн. (а.с. 9, 32-40).
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися податкові вимоги форми «Ю1» №1/108 від 29.10.2001 року, форми «Ю2» №2/272 від 03.12.2001 року, які отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги та копія рекомендованого повідомлення про вручення (а.с. 13-15), а, отже, в силу п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого були чинними на день отримання вказаних податкових вимог, податкові зобов'язання є узгодженими. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, вищевказана друга податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.
Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями № 0000631600 від 13.08.2012 року, № 0001261600 та № 0001271600 від 10.12.2012 року, зворотнім боком облікової картки платника податків станом на 27.12.2012 року, корінцями податкової вимоги форми «Ю1» №1/108 від 29.10.2001 року, форми «Ю2» №2/272 від 03.12.2001 року та довідкою-розрахунком податкового боргу станом на 28.12.2012 року, наявних у матеріалах справи (а.с. 9, 13-14, 26-28, 29-31, 32-40).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 87951,89 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Івано-Франківської області до Комунального підприємства "Рожнятівводгосп" про стягнення заборгованості в сумі 87951,89 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Комунального підприємства "Рожнятівводгосп" (ідентифікаційний код 31044383, що знаходиться за адресою: 77600, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, селище міського типу Рожнятів, вулиця Рильського, будинок 1) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету податковий борг в сумі 87951 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) гривню 89 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 04.02.2013 року.