ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" січня 2013 р. Справа № 809/251/13-а
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Щербяк В.С.
за участю сторін:
представника позивача: Урядка Р.Я.,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Долинської об"єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 29413,42 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
21.01.2013 року Долинська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області Державної податкової служби (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі- відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 29413,42 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 29413,42 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив наступне.
23.11.2005 року відповідач зареєстрований виконавчим комітетом Болехівської міської ради Івано-Франківської області як суб'єкт підприємницької діяльності.
З 20.07.2012 року по 26.07.2012 року Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області Державної податкової служби проведена виїзна позапланова документальна перевірка ФОП - ОСОБА_2, за результатами якої відповідно до акту від 26.07.2012 року за № 1746/720-225/НОМЕР_1, встановлені порушення відповідачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (надалі - Закону), із змінами та доповненнями та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Зокрема, податковим органом встановлено, що валютна виручка в сумі 2944,20 євро на момент перевірки на рахунки позивача не поступила та станом на 30.06.2012 року вищевказану суму не задекларовано в Долинській об'єднаній державній податковій службі по рахунках з нерезидентом "WOODER Przedsiebiorstwo Handlowo-Uslugowe (Польща) 63-100 SREM, FREDERIKA CHOPIN STR 4/91 Poland.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, в якості продавця, уклав з фірмою "WODER Przedsiebiorstwo Handlowo-Uslugowe (Польща) договір поставки від 14.09.2009 року, пелети паливної на загальну суму 38000 євро.
У ході перевірки податковим органом виконання сторонами умов вищевказаного договору зовнішньоекономічної діяльності встановлено, що на адресу покупця - фірми ""WOODER Przedsiebiorstwo Handlowo-Uslugowe (Польща), експортовано згідно вантажних митних декларації № 354 від 26.01.2010 року та за № 2349 від 01.04.2010 року паливних гранул із деревної тирси (пелета паливна) в сумі 1470,0 євро та 1474,20 євро відповідно. Граничний термін поступлення валютної виручки по вказаному договору - 25.07.2010 року та 28.09.2010 року відповідно. Однак, валютна виручка за поставлений товар на рахунки позивача не поступила.
Перевіреними в судовому засіданні матеріалами даної адміністративної справи встановлено, що відповідачу не було повернуто валютну виручку по договору від 14.09.2009 року за товар на суму 38000 євро, поставлений фірмі-нерезиденту "WOODER Przedsiebiorstwo Handlowo-Uslugowe (Польща) за вантажними митними деклараціями № 354 від 26.01.2010 року та за № 2349 від 01.04.2010 року.
Відповідно до вимог статті 1 Закону, із змінами та доповненнями, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності -з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Згідно статті 4 цього ж Закону порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки.
У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недоотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1, 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1, 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Як зазначив безпосередньо відповідач в судовому засіданні, в жодну судову інстанцію не звертався з метою захисту порушених прав, свобод та інтересів.
Нормами частини 5 статті 4 Закону передбачено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати пеню, передбачену цією статтею.
Внаслідок чого, на підставі вказаного акту позивачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000440220 від 26.07.2012 року, яким відповідачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 30672,25 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, внаслідок чого заборгованість перед бюджетом становить 29413,42 гривень, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника станом на 31.12.2012 року.
Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.2011 року, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу, у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Окрім того, статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) врегульовано порядок та правові наслідки визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження.
Зокрема, відповідно до частин 1 та 3 КАС відповідачу надано право визнати адміністративний позов повністю або частково. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
З урахуванням викладеного суд констатує, що визнання адміністративного позову відповідачем - це одностороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення публічно-провового спору з позивачем. Визнання адміністративного позову відповідачем слід вважати як доказ з адміністративної справи, з відповідними для цього наслідками. Зокрема, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Пунктами 2 та 4 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, а суд може не прийняти визнання адміністративного позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Згідно частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.
З матеріалів справи (а саме поданої усної заяви відповідача) слідує, що відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному об"ємі.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до переконання, що визнання відповідачем позовних вимог не потребує подальшого доказування, не порушує жодних прав, свобод чи інтересів, окрім того, є підстави вважати, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 29413,42 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 29413,42 грн. (двадцять дев"ять тисяч чотириста тринадцять гривень сорок дві копійки) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 05.02.2013 року.