Справа № 1026/2063/2012 Головуючий у І інстанції Архангельський
Провадження № 11/780/105/13 Доповідач у 2 інстанції Костенко І.В.
Категорія 81 04.02.2013
??????????????????????????????
УХВАЛА
Іменем України
31 січня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Авраменка М.Г.
суддів Костенко І.В., Говорухи В.І.
за участю захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 20 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Степове Тетіївського району та жительку АДРЕСА_1, громадянку України, з середньою освітою, не одружену, яка працює перукарем в МВС України, раніше не судиму
виправдано за ч.1 ст.125 КК України за недоведеністю її участі в його вчиненні,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернулась до суду із скаргою приватного обвинувачення, в якій просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за те, що остання 23 серпня 2010 року близько 15 год. 30 хв. зайшовши до її будинку в АДРЕСА_2 та користуючись своєю фізичною перевагою, супроводжуючи свої дії грубою нецензурною лайкою та образами, в присутності інших громадян напала на неї, шарпала за одяг та навмисно завдала їй удар рукою по голові, спричинивши легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді гематоми округлої форми розміром 3,5х4 см в області тім'яної ділянки справа.
При розгляді справи просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь 5 000 грн. моральної шкоди.
Виправдовуючи ОСОБА_4, суд першої інстанції зазначив, що вина останньої в нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень не доведена.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що підсудна ОСОБА_4 та очевидці конфлікту між останньою та потерпілою: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 факт нанесення удару підсудною потерпілій заперечують, а відповідно до показань експерта ОСОБА_7 отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 в побуті не виключається.
В апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, а справу повернути на новий судовий розгляд до іншого суду.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції, ігноруючи в черговий раз вказівки апеляційної інстанції, не зазначив у вироку чому він надає перевагу одним доказам над іншими.
Так, постановляючи вирок суд взяв до уваги показання виправданої, яка користуючись відсутністю неупереджених очевидців вибрала дану форму захисту і не взяв до уваги її пряму вказівку на ОСОБА_4, як на особу, яка нанесла їй тілесне ушкодження.
Суд взяв до уваги показання заступників головного лікаря Тетіївської ЦРЛ ОСОБА_8 та ОСОБА_9, не придавши тому значення, що дані медики її не оглядали і не були присутні при її огляді лікарями та не дав належної оцінки висновку судово-медичної експертизи та показанням експерта, який її проводив щодо механізму утворення у неї тілесного ушкодження (удар нанесено зверху вниз, виявлена гематома не містить осаджених слідів шкіри) та періоду нанесення тілесного ушкодження (саме в той період часу, який вона зазначає та за вказаних нею обставин).
Знаходить, що суд не мав підстав вважати про наявність у неї тілесних ушкоджень до нападу ОСОБА_4 і нанесення його після сварки.
- В запереченні захисник ОСОБА_2 в інтересах виправданої просить вирок залишити без змін, а апеляцію без задоволення, так як розгляд справи проведено згідно вимог чинного законодавства, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи.
Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_3, яка просила задовольнити її апеляцію та стягнути з ОСОБА_4 5 000 грн. моральної шкоди, захисника ОСОБА_2, який просив вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення, виправдану ОСОБА_4, яка не погодилась з апеляцією, так як потерпілої вона не била, вирок просить залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Згідно з ч.4 ст.334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як видно з постановленого вироку, суд належним чином проаналізував усі надані сторонами докази, і дотримуючись вимог ст.334 КПК України вказав у вироку, що з підстав недоведеності участі ОСОБА_4, у вчиненні злочину прийшов до висновку про необхідність її виправдання за ч.1 ст.125 КК України.
За матеріалами справи ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала заподіяння нею тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3, що є її колишньою свекрухою. При цьому, зазначає, що 23.08.2010 року вона дійсно разом з дочками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заходила в будинок свекрухи, щоб з'ясувати, де чоловік подів автомобіль, який є їхнім спільним майном. У них виник конфлікт, але вона її не била, після чого пішла з будинку.
Пізніше до неї приходили працівники міліції і запитували чому вона з свекрухою «кричали».
Такі показання ОСОБА_4 підтверджені оголошеними в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Щодо показань свідка ОСОБА_12, то остання показала, що конфлікт між потерпілою та ОСОБА_4 був із-за машини. Однак безпосереднім очевидцем подальших подій між ними не була, оскільки пішла додому.
Сама потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні ствердила, що 23.08.2010 року близько 15 год. 30 хв. до її будинку зайшла її невістка ОСОБА_4 зі своїми дочками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та запитувала про її сина та машину. Потім ОСОБА_4 почала сваритися, ображати її, схопила її за груди і вона відчула удар в голову, як і чим був нанесений удар вона не пам'ятає.
До Тетіївської ЦРЛ за допомогою звернулася 25.08.2010 року.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 63 від 03.12.2010 року (а.с.36) під час судово-медичного обстеження ОСОБА_3 25.08.2010 року у неї було виявлено гематому світло-фіолетового кольору округлої форми розміром 3,5 х 4 см, болючу при пальпації в області тім'яної ділянки голови справа. Дане тілесне ушкодження відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості без короткочасного розладу здоров'я, виникає при дії тупих предметів. По часу утворення можуть відповідати даті, вказаній в направленій постанові, якою є 23.08.2010 рік.
В області грудної клітки тілесних ушкоджень не виявлено.
Разом з тим, як вбачається із телефонного повідомлення та заяви потерпілої, написаної власноруч, з якими вона звернулася до Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області, що знаходяться у відмовному матеріалі № 1260 від 23.08.2010 року, її пояснень, які ж були дані нею 23.08.2010 року після поданої заяви, то вони не містять інформації про нанесення тілесних ушкоджень чи побиття потерпілої, але є однакового змісту, де «до будинку забігли невістка та онуки, які всі втрьох почали до неї кричати. Її невістка кричала, ображала її нецензурними словами, кулаками стукала по столу, хватала її руками за верхній одяг, намагалася вдарити, але її доньки не дали їй цього зробити. Конфлікт тривав до 15-20 хв. Вийшовши з хати, невістка стукнула дверима».
За результатами розгляду поданої ОСОБА_3 заяви до Тетіївського РВ 28.08.2010 р. була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст.296 КК України.
А тому, наявність тілесних ушкоджень у потерпілої, які були виявлені під час медосвідування 25.08.2010 року не спростовує змісту вищезазначених матеріалів, які не містять даних про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, до того ж дані матеріали передували поданій заяві до суду.
За показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_7, які були оголошені в судовому засіданні (а.с.36-37, 44-45, 87, 121, 122), то останній не може ствердно дати відповідь про механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілої, припускає, що найбільш ймовірно удар наносився кулаком зверху до низу, судячи із зовнішнього вигляду підсудної виключає нанесення нею професійного удару.
Не виключає можливість отримання потерпілою ушкоджень в побуті (а.с.44-45, 87, 121-122).
За змістом ст.62 Конституції України та ст.327 КПК України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вирок постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Враховуючи дані вимоги закону та враховуючи вищенаведене та те, що заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 заперечує, безпосередні очевидці нанесення тілесних ушкоджень потерпілій відсутні, будь-яких додаткових доказів, які б стверджували вину ОСОБА_4 за час розгляду справи стороною обвинувачення суду надано не було, суд правильно проаналізувавши зібрані по справі докази, в т.ч. і ті, про які зазначає в апеляції ОСОБА_3 в їх сукупності і обґрунтовано постановив у справі вирок, яким виправдав ОСОБА_4 за ч.1 ст.125 КК України за недоведеністю її участі у вчиненні вказаного злочину, а тому доводи апеляції є необгрунтованими.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 -залишити без задоволення.
Вирок Тетіївського районного суду Київської області від 20 листопада 2012 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.
Судді: _________________ _____________________ _______________