ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" листопада 2006 р. Справа № 11/435-06 (н.р. 15/486-05)
вх. номер 12802/4-11
Суддя Господарського суду Харківської області Черленяк М.І.
при секретарі Хорунжій Є.В.
участю представників сторін:
позивача- Головченко В.О., довіреність від 02.11.06 року;
відповідача-Мовчан О.О., довіреність № 01-62юр/4927 від 02.08.06 року;
розглянувши матеріали справи за позовом: ПВКФ "Лана" м. Х-в
до АК "Харківобленерго" м. Х-в
про визнання угоди недійсною та стягнення 51406,27 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсною додаткову угоду № 212 від 18.06.2003 року до договору про постачання електричної енергії № 5-2016С від 01.02.2000 року та стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 51406,27 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без наявності на то правових підстав здійснив нарахування за електроенергію 51406,27 грн. та під загрозою відключення постачення електроенергії підписав вказану додаткову угоду. Правовою підставою для визнання угоди недійсною, на думку позивача, є ст. 203 Цивільного кодексу УКраїни.
16 листопада 2006 року позивач до суду надав заяву про уточнення позоних вимог, в якій просить визнати недійсною додаткову угоду № 212 від 18.06.2003 року до договору постачання енергії № 5-2016С від 01.02.2000 року, як угоду, укладену внаслідок погрози, та стягнути з відповідача отримані ним кошти за спірною додатковою угодою у розмірі 51406,27 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову. На підставі вказаного, суд приймає заяву позивача до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням уточнень.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог та надав письмові заперечення через канцелярію суду. Зокрема відповідач посилається на те, що позивач підтвердив наявність боргу своєю заявою № 31/06 від 17.06.2003 року та на підставі цієї заяви була укладена додаткова угода про реструктуризацію заборгованості. Крім того, відповідач зазначає, що позивач виконав умови додаткової угоди перерахувавши грошові кошти у сумі 51406,27 грн.
У судовому засіданні 06.11.06 року була оголошена перерва до 20.11.06 року для надання стронами додаткових доказів по справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
01 липня 2000 року між АК "Харківобленерго" в особі заступника голови правління ДАЕК ""Харківобленерго" Кирика С.В., діючого на підставі Статуту (Енергопостачальна організація) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Лана", м. Харків, в особі директора Романь Я.Г., діючого на підставі Статуту (Споживач) був укладений договір без номера на користування електричною енергією.
Відповідно до п.1 договору від 01.07.2000 року, предметом договору є умови відпуску "Енергопостачальною організацією" електричної енергії "Споживачу", як різновид промислової продукції, в межах 230 кВт. і дозволеної для використання потужності.
Відповідно до п. 1.1. договору "Енергопостачальна організація" зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а "Споживач" своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови визначені договором.
У пункті 3 договору сторони обумовили, що при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не визначені договором сторони керуються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, іншими нормативними документами.
Згідно з п. 6 договору сторони встановили, що він укладається строком на три роки і набирає чинності з дня його підписання.
13 лютого 2003 року посадові особи відповідача перевірили правильність роботи та розрахунків за спожиту електроенергію по ВКФ" Лана" у його підрозділі за адресою: м. Харків, вул. П. Лебедєва, 59, у ході якої була виявлена помилка в значності показників електролічильника СТ ЕАО5 № 0000674, а також невірне підключення цього електролічильника. На момент перевірки цього електроприладу усі пломби, які було раніше встановлено працівниками ХЕМ згідно акту здавання пломб і приладів під схоронність від 18.06.2002 року, порушені не були. У зв"язку з цим працівниками відповідача був встановлений інший електролічильник СА4У-И672М № 865050, за показниками якого були зроблені контрольні знімання показників електроенергії за період з 24.02.2003 року по 24.04.2003 року, на підставі яких було зроблено перерахунок за спожиту електроенергію за період з 13.08.2002 року по 12.02.2003 року на суму 43304,01 грн.
27 травня 2003 року посадові особи відповідача перевірили правильність роботи та розрахунків за спожиту електроенергію по ВКФ "Лана" у іншому його підрозділі за адресою: пр. Ілліча, 118, у ході якої було складено акт технічного огляду електроприлада, та акт перевірки порушень "Правил користування енергією", згідно яких облік електроприлада було пломбовано пломбами держповірки, але струмова котушка заживлена зі зворотною полярністю і диск електролічильника обертається в зворотну сторону.
Відповідач в повідомленні від 05.06.2003 року № 278 повідомляє позивача про його заборгованість у розмірі 51769,82 грн. Позивач у листах від 06.06.2003 року № 26/06 та від 10.06.2003 року № 28/06 просить відповідача надати розрахунок та обгрунтування суми заборгованості, оскільки вважає, що заборгованості він не має.
13 червня 2003 року відповідач в листі № 26-е/21-1421(1) повідомляє, що внаслідок перерахунку за невраховану спожиту електроенергію її підрозділом за адресою: м. Харків, вул. П.Лебедєва, 59 позивачу донараховано неврахованої спожитої електроенергії на суму 43304,01 грн., а згідно з актом перевірки порушень "Правил користування енергією" від 27.05.2003 року за адресою : м. Харків, пр. Ілліча, 118 на ВКФ "Лана" відповідно до методики, затвердженої Постановою НКРЕ України № 1223 від 19.12.2001 року (про внесення змін до постанови НКРЕ № 1197 від 05.12.2001 року п. 9) зроблено донарахування неврахованої електроенергії за період з 27.11.2002 року по 27.05.2003 року на суму 12665,23 грн.
18 червня 2003 року між АК "Харківобленерго" "Постачальник" в особі директора Парієнко В.А., що діяв на підставі доручення, з одного боку та ПВКФ "Лана" "Споживач", в особі директора Ротань Я.Г., який діяв на підставі Статуту з іншого боку, укладено додаткову угоду № 212 до договору про постачання електричної енергії № 5-2016С від 01.07.2000 року (про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості). Додаткова угода укладена у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони і є невід'ємною частиною договору на постачання електричної енергії № 5-2016С від 01.07.2000 року. Один примірник Додаткової угоди, копія якого додана позивачем до позовної заяви не підписаний з боку «Постачальника» - АК «Харківобленерго», другий примірник наданий відповідачем до матеріалів справи підписаний зі сторони АК «Харківобленерго» директором «Харківенергозбут» Парієнко В.А., з посиланням на його повноваження, викладені у дорученні № 01-62/896 від 03.04.2003 року.
Дослідивши копії наданих сторонами додаткових угод, суд вважає, що станом на 18.06.2003 року додаткова угода № 212 до договору про постачання електричної енергії № 5-2016С від 01.07.2000 року була підписана сторонами.
Позивач у позовній заяві просить визнати додаткову угоду недійсною. В якості підстави визнання угоди недійсною позивач зазначає, що додаткова угода № 212 від 18.06.2003 року була підписана ним за відсутності заборгованості за спожиту електроенергію, внаслідок реальної погрози припинення подачі електроенергії. Припинення подачі електроенергії викликало б повний параліч у роботі підприємства на невизначений термін.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, які були перераховані відповідно до спірної додаткової угоди, вказуючи на те, що реального боргу позивача перед відповідачем не існувало. Відносно цього позивач у позовній заяві зазначає, що підключення електроприладів у структурних підрозділах позивача було здійснено посадовими особами відповідача. В подальшому, іншими посадовими особами відповідача, було встановлено порушення порядку підключення електроприводів за наявності не порушених пломб відповідача, які знаходились на зберіганні у позивача. За порушення допущені працівниками відповідача при виконанні своїх обов'язків, відповідач в односторонньому порядку визначив розмір неврахованої електроенергії, тим самим поклав відповідальність за непрофесійні дії своїх працівників на позивача, порушивши його законні права.
Заслухавши додаткові пояснення представників сторін та дослідивши надані суду документи, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.41 ЦК УРСР, яка діяла на час підписання сторонами додаткової угоди № 212 від 18.06.2003 року, угодами визнавалися дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків, тобто договором (угодою) є погоджена дія двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, в договорі воля двох сторін та волевиявлення сторін повинна збігатися і відповідати одне одному, а спільна дія сторін привести до встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Ціллю угоди є намір особи, досягти правового результату, за всіх обставин вона має бути законною і здійсненною, а правовим результатом - юридичні наслідки при вчиненні угоди.
Необхідними умовами чинності договору є також дотримання форми договору, повноважень сторін, які його уклали, наявність змісту угоди; при цьому волевиявлення учасників угоди має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі; угода повинна бути направлена на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.
Як вказано вище, між сторонами у справі 01.07.2000 року був укладений договір без номера на користування електричною енергією. У п.1 договору від 01.07.2000 року, сторони за договором визначили, який правовий результат вони мають досягти внаслідок укладання договору, а саме: - "Енергопостачальна організація" - відповідач у справі, зобов'язався постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а "Споживач" - позивач у справі, зобов'язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови визначені договором. Реальним правовим результатом по договору постачання електричної енергії є передача однією стороною у власність другої сторони електричної енергії та отримання другою стороною електричної енергії і у зв'язку з її отриманням, виникненням обов'язку по оплаті отриманого.
Правовим результатом додаткової угоди № 212 від 18.06.2003 року є не встановлення, зміна чи припинення цивільних прав або обов'язків, а як вказано у п. 1 додаткової угоди від 18.06.2003 року «споживачем в повному обсязі визнається заборгованість за спожиту енергію перед постачальником у сумі 51 406 грн. 27 коп., відповідно до акту звірки взаємних розрахунків № 5-2016С від 01.06.2003 року». Тобто підписання сторонами додаткової угоди не встановлювало, не змінювало та не припиняло цивільних прав і обов'язків, які виникли між сторонами за договором на користування електричною енергією від 01.07.2000 року, не було направлене на встановлення, зміну або припинення нових цивільних прав і обов'язків між сторонами, а лише ніби-то фіксувало волевиявлення однієї сторони, у даному випадку позивача (Споживача за додатковою угодою) про те, що споживач визнає наявність заборгованості у сумі 51 406 грн. 27 коп. і зобов'язується її сплатити протягом 12 місяців на рахунок Постачальника. Інші умови Додаткової угоди № 212 від 18.06.2003 року передбачають дату сплати заборгованості, рахунок Постачальника, на які сплачується пеня, інфляційні нарахування, річні, плата за користування реактивною енергією, з посиланням на Додаткову угоду № 212 та рахунок на який сплачується «заборгованість» за активну електроенергію, в т.ч. ПДВ, Вказана Додаткова угода передбачає також, що у разі несплати вказаної в угоді суми, Постачальник має право припинити подачу електричної енергії Споживачу. Будь-які інші права і обов'язки сторін в Угоді відсутні.
У якості доказу наявності у позивача - ПВКФ «Лана» заборгованості (боргу), тобто наявності обов'язку позивача сплатити у встановлений сторонами строк певну грошову суму, на виконання прийнятого на себе обов'язку по сплаті, відповідач надав суду Акти передачі пломб і приладів обліку на збереження позивачу та Акти огляду електрообладнання. У Актах передачі пломб і приладів обліку на збереження, позивач засвідчив своїм підписом, що він прийняв на збереження пломби, трансформатора струму та на лічильнику електроенергії. Будь-яких доказів порушення позивачем свого обов'язку по збереженню пломб, або доказів порушення пломб відповідач суду не надав. Надані суду, складені посадовими особами відповідача Акти технічного огляду електрообладнання, свідчать про цілісність пломб, переданих на зберігання позивачу, тобто про відсутність з боку позивача будь - яких порушень свого обов'язку по зберіганню.
Надані суду Акти технічного огляду електрообладнання, складені посадовими особами відповідача, свідчать про порушення допущені працівниками самого відповідача під час підключення позивача - Споживача за договором до мереж Постачальника - відповідача у справі. Акти технічного огляду електрообладнання складені посадовими особами відповідача, з Актами ознайомлений представник позивача, якому був вручений Акт. Акти технічного огляду, Акти передачі пломб і приладів обліку на збереження, Акт перевірки порушень «Правил користування енергією» не містять у собі ні розміру, ні порядку нарахування, будь-якої грошової суми та не містять даних про пред'явлення нарахованої, за згодою Споживача (позивача у справі) грошової суми до сплати, і у зв'язку з цим виникнення обов'язку сплатити грошову суму своєму кредитору.
Відповідно до п.1 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій..». Вище перелічені Акти не фіксують факти здійснення господарської операції, не породжують у підприємств будь - яких зобов'язань, не є і не можуть бути підставою для відображення у сторін зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму.
Як випливає з наданої позивачем довідки про стан його кредиторської заборгованості перед відповідачем, станом на час підписання Додаткової угоди № 212 від 18.06.2003 року, позивач не мав ніякої заборгованості перед відповідачем. Заперечуючи проти доводів позивача про відсутність на час підписання Додаткової угоди № 212 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості, відповідач не надав суду жодного документа, який є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції.
Щодо посилання відповідача на його право визначення в односторонньому порядку, тобто без згоди Споживача, сум його боргових зобов'язань, у зв'язку з допущеними порушеннями Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, самостійного обчислення обсягу електричної енергії енергопостачальною організацією внаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією, суд вважає за необхідне зазначити, що: -
По-перше - «Методика обчислення обсягу електричної енергії, недорахованої внаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією», затв. Постановою НКРУ № 1197 від 05.12.2001 року не застосовується « ...за відсутності явних ознак і доказів навмисного пошкодження споживачем приладу обліку..» ( п.З Методики), як вказано вище такі докази суду не були надані.
По друге - Правила користування електричною енергією дають таке визначення: - «недорахована електроенергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований приладами обліку або неправильно врахований внаслідок здійснення споживачем правопорушення в енергетиці, передбаченого чинним законодавством». Факт здійснення правопорушення в енергетиці на час укладання Додаткової угоди № 212, ні в судовому, ні в узгодженому сторонами порядку не був встановлений.
По третє: - Пункт 7.30 Правил користування електричною енергією має перелік, спричинених діями споживача виявлених порушень, за наявності яких, постачальник електричної енергії здійснює перерахунок за користування електричною енергією за період від дня останнього контрольного зняття представником постачальника показів розрахункового засобу обліку. Будь - яких доказів того, що споживач ПВКФ «Лана» своїми діями порушив п.7.30 Правил користування електричною енергією, відповідач суду не надав. Листами № 26\06 від 06.06.2003 року (том 1 арк. справи 24), № 27\05 від 06.06.2003 року (том 1 арк. справи 25), № 28\06 від 10.06.2003 року (том 1 арк. справи 26) позивач просив відповідача надати обґрунтований розрахунок і обґрунтування суми платежу пред'явленого йому до сплати, на що 12.06.2003 року відповідач направив позивачу Повідомлення про припинення подачі електроенергії від 12.06.2003 року за № 2175, у зв'язку з наявністю боргу у розмірі 52 275 грн. 02 коп. та Повідомлення про припинення подачі електроенергії від 16.06.2003 року про наявність заборгованості у розмірі 51404, 00 грн. Підстав виникнення боргу та його розрахунок вказані Повідомлення не мають. 13.06.2003 року відповідач направив на адресу позивача лист, в якому зазначив, що у зв'язку з виявленою помилкою у роботі приладу обліку була здійснена заміна приладу обліку, здійснені контрольні зняття показників лічильника та здійснений перерахунок за спожиту електроенергію. Підставою здійснення перерахунку була службова записка працівників відповідача та вищевказаний Акт перевірки порушень «Правил користування електроенергією».
Посилання відповідача у наданих до справи запереченнях, що нарахування заборгованості позивача було здійснено на підставі п. 7.14 "Правил користування електричною енергією", суд вважає не обгрунтованим, оскільки, вказаним пунктом "Правил" передбачено, що у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача розрахунок за електричну енергію здійснюється постачальником електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду. Період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання елекритчної енергії, визначається за згодою сторін.
Проте такий період, не був узгоджений між сторонами.
Таким чином, за відсутністю самого факту наявності заборгованості за спожиту електроенергію, за відсутності доведеного факту порушення з боку позивача Правил користування електроенергією, у порушення пункту 7.33 Правил користування електричною енергією, який встановлює виключно судовий порядок стягнення нарахованих постачальником сум у разі їх несплати споживачем, відповідач, зловживаючи своїм положенням, письмово в своїх Повідомленнях погрожує споживачу про примусове відключення його, за своєю волею від енергопостачання та попереджає, керівника позивача, що саме на нього покладається особиста відповідальність за наслідки пов'язані з повним припиненням постачання електроенергії та на нього покладається цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність за наслідки припинення електропостачання.
Загальні умови чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема це: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу.
Враховуючи, що додаткова угода № 212 від 18.06.2003 року до договору про постачання електричної енергії № 5-2016С від 01.07.2000 року не була спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. В угоді викладена лише нібито воля однієї сторони, яка полягає «у визнанні у повному обсязі заборгованості», воля другої сторони відсутня, волевиявлення сторін за угодою встановити не можливо і відповідно неможливо встановити, що воля та волевиявлення сторін збігаються і відповідають одне одному, спільна дія сторін відсутня і як наслідок вказана угода не встановлювала, не змінювала та не припиняла цивільні права та обов'язки, у тому числі за договором на постачання електроенергії. Одночасно, суд враховує, що з наданих як позивачем, так і відповідачем листів, повідомлень про припинення постачання електроенергії вбачається, що вказана угода була підписана з сторони ПВКФ «Лана» за відсутності «заборгованості», внаслідок психічного тиску з другої сторони, за наявності реального настання наслідків погрози, тобто волевиявлення учасника угоди не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
На підставі вказаного, суд вважає позовні вимоги, щодо визнання недійсною додаткової угоди обгрунтованими, підтвердженими матеріалами доданими до справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності п. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. Відповідачем були отримані відповідно до додаткової угоди № 212 грошові кошти у розмірі 51406,27 грн.
Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
На підставі того, що вказаний правочин є недійсний, перераховані кошти позивачем на рахунки відповідача підлягають поверненню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 216, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
Прийняти заяву про уточнення позовних вимог до провадження.
Позов задовольнити.
Визнати недійсною додаткову угоду № 212 від 18.06.2003 року, укладену між Виробничо-комерційною фірмою "Лана" та Акціонерною компанією "Харківобленерго" до договору постачання енергії № 5-2016С від 01.02.2000 року.
Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (м.Харків, вул. Кооперативна,12, п/р 26009107590000 в ХЦВ ПІБ ХФ АКІБ "УкрСіббанк" ХРУ м.Харкова, МФО 351642, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Виробничо-комерційної фірми "Лана" (м. Харків, вул. Червоножовтнева, 7-а, п/р 2600301147 у ХАК Зембанка, МФО 351652, код ЄДРПОУ 14081137) -51406, 27 грн. перерахованих коштів, 599, 06 витрат по сплаті держмита, 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписаний 22.11.06 року.
Суддя Черленяк М.І.
Справа 11/435-06