ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" листопада 2006 р. Справа № 47/662-06
вх. № 14010/5-47
Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Немикіна О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків
до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1(позивач) звернувся до суду з позоною заявою в якій просить суд визнати за позивачем право власності на нежитлове приміщення - туалет, що розташований за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи судом було встановлено, що 28 липня 2004року між Харківською міською радою Харківської області в особі міського голови Шумілкіна В.А. (орендодавць) та позивачем по справі (орендар) було укладено договір оренди землі.
Як вбачається з матеріалів справи, орендодавцем на підставі рішення XXI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 28.04.2004 року № 54/04 „Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам” надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, землю житлової та громадської забудови (ділянка №8), площею 0,0075 га, яка знаходиться за адресою: м.АДРЕСА_1. На вищезазначеній земельній ділянці знаходилися об'єкти нерухомого майна -торгівельні павільйони літ. „В-1”, які належать СПДФО ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Вищезазначений договір було укладено строком до 01.03.2009р., крім того позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що дана земельна ділянка передавалася в оренду для експлуатації та обслуговування торгівельних павільйонів і серед інших умов вищезгаданого договору, а саме в п.19, зазначається заборона зміни цільового призначення земельної ділянки.
Але на засіданні Харківської міської ради Харківської області (XXVII сесії IV скликання) було прийнято рішення від 24.11.2004 р. за № 195/04 „Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на будівництво (реконструкцію) об'єктів”, яким було дозволено позивачу здійснити реконструкцію нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. АДРЕСА_1 під громадський туалет.
У відповідності до цього рішення Відділом координування та узгодження проектів Управління містобудування та архітектури було погоджено робочий проект за № НОМЕР_1 від 25 листопада 2005 року на реконструкцію нежитлового приміщення під громадський туалет. Даний проект був погоджений із архітектором Ленінського району м. Харкова ОСОБА_2
Таким чином, торгівельні павільйони були реконструйовані та переобладнані під громадський туалет, який зараз знаходиться у робочому стані і працює.
У відповідності з ч. 1 ст.144 Господарського кодексу України «майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати в результаті створення чи набуття майна на підставах незаборонених законом». Згідно ч.2 ст.144 Господарського кодексу України, «право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає зі дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом».
Зокрема, 18 листопада 1999 року був укладений договір НОМЕР_2про дольову участь у будівництві торгівельних павільйонів, (зареєстрований в реєстрі за №НОМЕР_3), що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, між державним комунальним підприємством Центром дозвілля „Культура”, в особі директора Александрової Лариси Андріївни (забудовник) та ОСОБА_4(дольщик). Предметом договору виступає будівництво забудовником торгівельних павільйонів, що знаходяться в АДРЕСА_1 із залученням коштів дольщика та наступна передача побудованих павільйонів згідно Акту прийому-передачі у власність дольщика. Угодою про внесення змін до договору НОМЕР_2(зареєстровано в реєстрі за №НОМЕР_4) і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського округу ОСОБА_3, дольщиком за вищезазначеним договором був визначений позивач.
У відповідності до цього був укладений договір доручення НОМЕР_2про дольову участь у будівництві торгівельних павільйонів від 28 березня 2001 року, сторонами в якому відповідно виступили СПДФО ОСОБА_1(поручитель) та державне комунальне підприємство центр дозвілля „Культура” (повірений). Згідно даного договору поручитель поручає, а повірений бере на себе обов'язок здійснити від імені та за рахунок поручителя проектування та будівництво торгівельного комплексу за адресою: м.АДРЕСА_1. Після закінчення будівництва вищезазначеного об'єкту 18 червня 2002 року був складений акт прийому-передачі цього об'єкту та підписаний СПДФО ОСОБА_1 та повіреним ОСОБА_5
Як свідчать матеріали справи 11.09.2006р. відповідачу по справі була направлена претензія з метою досудового врегулювання спору, але відповідь на зазначену претензію з КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" до теперішнього часу не надходило.
Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на об'єкт нерухомого майна виникає з моменту завершення будівництва, якщо договором або законом передбачено прийом до експлуатації нерухомого майна, то право власності виникає з моменту його прийому до експлуатації.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що фактичні обставини справи доводять наявність порушення відповідачем прав позивача.
Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Суб"єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1(АДРЕСА_2, код НОМЕР_6) право власності на нежитлове приміщення туалет, що розташований за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1
Суддя Светлічний Ю.В.