Справа № 0909/5607/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Чернової О.А.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» про захист прав споживачів шляхом відшкодування майнової та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду з названим позовом.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 18.06.2012 року між нею та ТзОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» в особі приватного підприємця ОСОБА_4 був укладений договір на туристичне обслуговування. Відповідно до даного договору позивачка, її чоловік ОСОБА_5 та двоє синів – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 20 по 30 червня 2012 року придбали подорож та відпочинок в м.Хургаді (Єгипет). Виліт до вказаного міста мав відбутися з міжнародного аеропорту «Бориспіль» 20.06.2012 року о 15 год. 10 хв. з урахуванням, що реєстрація пасажирів на авіарейс припиняється за 30 хв. до вильоту.

Оскільки позивачка та її сім’я проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, то з метою прибуття до м.Києва нею було придбано для себе та вказаних членів її сім’ї квитки на поїзд №059 сполученням «Софія-Москва». Згідно вказаних квитків даний поїзд повинен був прибути до м.Києва 20.06.2012 року о 09 год. 18 хв. Однак, вказаний поїзд значно запізнився та прибув до м.Києва на 5 годин 40 хвилин пізніше, ніж вказано в придбаних квитках. В зв’язку з цим позивачка та члени її сім’ї не змогли вчасно прибути в аеропорт та не встигли на літак, яким мали летіти на відпочинок в м.Хургаду.

В зв’язку із вказаними обставинами позивачка була змушена нести додаткові витрати. Так, в зв’язку із запізненням на літак позивачка та її сім’я, чекаючи наступного вильоту до Єгипту, змушені були проживати 4 доби в одному з готелів м.Києва, за що було оплачено 1080 грн. Крім того, позивачкою було придбано квитки на авіапереліт з м.Києва до м.Шарм-ель-Шейха (Єгипет), за що було оплачено 7 500 грн. Однак, в зв’язку з тим, що згідно договору на туристичне обслуговування місцем відпочинку було м.Хургада, то позивачка та її сім’я були змушені також придбати квитки на авіапереліт з м.Шарм-ель-Шейху до м.Хургади, за що позивачкою додатково витрачено 1787 грн.

Таким чином, в зв’язку із неналежним наданням відповідачем послуг з перевезення позивачці завдано збитків, загальна сума яких з урахуванням зменшення позовних вимог становить 19 974, 61 коп. та складається із зазначених витрат в зв’язку з проживанням в готелі, додатковим придбанням авіаквитків, а також вартості невідбутих днів в Єгипті в розмірі 9 277 грн. та вартості придбаних квитків на поїзд з м.Коломиї до м.Києва в розмірі 330, 61 грн.

Крім того, позивачка вказує, що неналежним наданням відповідачем послуг щодо своєчасного перевезення залізничним транспортом їй завдано моральної шкоди, оскільки заздалегідь заплановані подорож та відпочинок в Єгипті були частково втрачені, зокрема, втрачено половину часу відпочинку, подорож відбулася не так як мала відбутися,. Крім того, позивачка зазнала моральних страждань в зв’язку із вищевказаними додатковими витратами, безрезультатним намаганням врегулювати спір з відповідачем в позасудовому порядку, так як відповідач відповідав їй лише відписками про безпідставність її вимог. Тому вона вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 20 000 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних в позовній заяві. Позивачка також пояснила, що поїзд «Софія-Москва», на який вона з сім’єю взяли квитки, прибув до м.Києва о 15 год, а мав прибути о 09 год. 18 хв. Тому вони ніяк не могли встигнути на літак, який вилітав о 15 год. 10 хв. Позивачка зазначила, що підприємець ОСОБА_4 повернула їй 2008 грн. як жест доброї волі. Тому позивачка зменшує на цю суму позовні вимоги і просить стягнути з відповідача на її користь 19 974,61 грн. відшкодування майнової та 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Представник позивачки також зазначила, що відповідач безпідставно давав позивачці письмові відповіді про те, що його вини в завданні їй вказаних збитків немає через запізнення поїзда не з вини відповідача. Однак, відносини між сторонами виникли на підставі договору з надання послуг перевезення, який укладався позивачкою саме з відповідачем. Проте вказані послуги були надані неналежно. Посилаючись на нормативні акти, вказані в позовній заяві, а також в письмових додаткових поясненнях до неї, представник позивачки просить позов задовольнити в повному обсязі із вищезазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що вини відповідача та працівників ДТГО «Львівська залізниця» у тому, що позивачка з сім’єю не змогли належно відпочити в Єгипті немає. А тому, на думку представника відповідача, відсутній причинний зв'язок між винними діями відповідача чи його працівників та завданою позивачці шкодою. Не заперечуючи факту, що 19.06.2012 року поїзд сполученням «ОСОБА_3 – Москва» надійшов на територію Львівської залізниці із значним запізненням, представник відповідача також вказав, що в цьому відсутня вина відповідача, адже поїзд запізнився через проходження митного контролю та повільним пропуском по території Румунії. Зокрема, вказаний поїзд 19.06.2012 року надійшов на територію ДТГО «Львівська залізниця» з території Румунії вже із запізненням на 4 години 40 хвилин, що стверджується відповідним актом. Час запізнення даного поїзда суто по території ДТГО «Львівська залізниця» становив лише 17 хв. і зумовлений грозою, що також стверджується відповідним документом.

Тому послуги з перевезення позивачки та її сім’ї відповідачем були надані належним чином, що також виключає підстави для стягнення з відповідача вартості придбаних позивачкою проїзних документів.

Представник відповідача також пояснив, що частина наданих позивачкою документів на підтвердження завдання їй майнової шкоди не стосується договору на туристичне обслуговування від 18.06.2012 року і не може бути взята судом до уваги. Зокрема, позивачкою безпідставно долучено до матеріалів справи копію прибуткового касового ордеру від 06.06.2012 року на суму 20 570 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 08.06.2012 року на суму 1 000 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.05.2012 року на суму 1 000 грн., хоча договір на туристичне обслуговування, згідно якого нібито сплачувалися вказані кошти, було укладено лише 18.06.2012 року. Крім того, в копії квитанції від 29.05.2012 року на 1000 грн. платником вказано ОСОБА_5, а не позивачку. Також в долученій до позовної заяви копії квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.06.2012 року на суму 7 500 грн. платником вказано ОСОБА_8.

Щодо вимог щодо відшкодування моральної шкоди представник відповідача зазначив, що вказана шкода теж не підлягає відшкодуванню, оскільки між сторонами склалися зобов’язальні правовідносини, при яких відшкодування моральної шкоди можливе лише в тих випадках, коли відшкодування такої шкоди передбачене в договорі або законі.

Тому представник відповідача в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, та оцінюючи досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

18.06.2012 року між підприємцем ОСОБА_4 (далі- Турагент), що діє від імені туроператора на підставі субагентського договору від 01.09.2010 р., укладеного між турагентом та «ТзОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури», та позивачкою ОСОБА_1 (надалі- Турист) укладено договір на туристичне обслуговування.

Згідно положень даного договору туроператор відповідно до заявки, поданої Туристом Турагенту за плату зобов’язався надати Туристу комплекс туристичних послуг.

Згідно розділу 2 вказаного договору місцем подорожі та надання туристичних послуг (далі - Турпродукт) вказано м.Хургада (Єгипет), кількість чоловік, які подорожують разом з туристом – 3, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Строк перебування Туриста у місці надання туристичних послуг – з 20.06.2012 р. до 30.06.2012 р.

Згідно п.2.4.1 цього договору авіаперевезення час вильоту позивачки та її сім’ї вказано «20.06.2012 р. о 15 год. 10 хв. з аеропорту «Бориспіль» (м.Київ)», а дата повернення - «30.06.2012 р.». Вказані транспортні послуги входять до Турпродукту.

Відповідно до пункту 2.14 зазначеного договору вартість туристичних послуг становить 22 570 грн. (а.с.13-15).

В судовому засіданні встановлено, що на підставі зазначеного договору на туристичне обслуговування подорож позивачки, її чоловіка та двох синів в Єгипет, а саме в м.Хургаду, відбулася. Вказаний факт не заперечив в судовому засіданні і представник відповідача.

На підставі цього суд приходить до висновку про повне виконання позивачкою умов цього договору щодо оплати вартості цієї подорожі в розмірі 22 570 грн., оскільки в іншому випадку ця подорож була б неможливою.

Вказана загальна вартість зазначеної подорожі відповідає сумам, які вказані в копії прибуткового касового від 06.06.2012 року на суму 20 570 грн., в копії квитанції до прибуткового касового ордеру від 08.06.2012 року на суму 1 000 грн. та в копії квитанції до прибуткового касового від 29.05.2012 року на суму 1 000 грн. Вказані документи видані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, яка є стороною вищевказаного договору на туристичне обслуговування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вартість подорожі в м.Хургаду була повністю оплачена позивачкою, хоча й до документального укладення зазначеного вище договору на туристичне обслуговування. Той факт, що згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.05.2012 року 1000 грн. була оплачена не особисто позивачкою, а її чоловіком ОСОБА_5 підтверджено в судовому засіданні, однак, це не може бути підставою для сумніву суду в тому, що дана сума та інші вказані в попередньому абзаці суми були оплачені не на виконання даного договору, а факт перебування позивачки у шлюбі з ОСОБА_5 стверджується свідоцтвом про їх одруження (а.с.27).

Відповідно до положень ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Однак, представником відповідача жодним чином не спростовано, що зазначені кошти на загальну вартість подорожі були сплачені не на виконання договору на туристичне обслуговування, а на щось інше.

Із наданих позивачкою копій 4-х проїзних документів УЦ за номерами №026117, 1026118, 026119 та 026120 вбачається, що ці документи було придбано на поїзд №059*ЛФ для поїздки 19.06.2012 року зі станції Коломия до станції Київ-пасажирський, за що сплачено 330, 61 грн. Час прибуття на станцію Київ-пасажирський в даних документах вказано «20.06. о 09.18 » (а.с.7,8).

Представник відповідача не заперечив факт укладення договору перевезення сполученням та в час, вказаних в зазначених проїзних документах, між позивачкою, членами її сім’ї та відповідачем, яким є ДТГО «Львівська залізниця», шляхом придбання вказаних проїзних документів. Тому суд вважає даний факт встановленим.

Із акту загальної форми причин запізнень пасажирських поїздів від 19.06.2012 року вбачається, що поїзд сполученням «Софія-Москва» прибув на станцію Вадул-Сирет о 20 год. 20 хв. із запізненням на 4 години 40 хвилин. Причини затримки: 3 години 30 хвилин по станції Руссе – митний контроль, 1 година 10 хвилин - повільний пропуск по території Румунії (а.с.91).

Згідно повідомлення Івано-Франківського обласного центру з гідрометеорології за даними метеорологічної станції АМСЦ Івано-Франківськ на території с.Дубівці Галицького району, сіл Єзупіль, Марківці та Хриплин Тисменицького району Івано-Франківської області в ніч з 19 на 20 червня 2012 року відмічалася гроза з 19:52 до 00:03 год. (а.с.92).

Згідно листа служби статистики ДТГО «Львівська залізниця» від 27.11.2012 року відхилення поїзда сполученням «Софія-Москва» між поступленням та Львівську залізницю та здачею на Південно-західну залізницю складав 17 хвилин по причині хибної зайнятості на перегоні Єзупіль-Дубівці через грозу (а.с.90).

Таким чином, як дослідженими документами, так і поясненнями всіх осіб, які беруть участь у справі, судом встановлено, що загальний час запізнення зазначеного поїзда до його здачі на Південно-західну залізницю становив 4 години 57 хвилин.

Крім того, як вбачається із копії довідки від 21.06.2012 року, виданої станцією Київ-пасажирський, поїзд №59 20.06.2012 року запізнився з прибуттям на дану станцію на 05 годин 40 хвилин (а.с.8).

Вказаний документ відповідає поясненням позивачки та дає підстави встановити, що даний поїзд прибув на станцію Київ-пасажирський 20.06.2012 року близько 15 год., тобто пізніше, ніж за 30 хвилин до відправлення літака до м.Хургади, який згідно п.2.4.1 договору на туристичне обслуговування відправився о 15 год. 10 хв.

Судом також встановлено, що в зв’язку із запізненням прибуття поїзда на станцію Київ-пасажирський позивачка та її сім’я не змогли 20.06.2012 року вилетіти з міжнародного аеропорту «Бориспіль» в м.Хургаду.

Дані обставини також жодним чином не спростовано представником відповідача.

Судом встановлено, що в м.Хургаду позивачка та її сім’я прилетіли 24.06.2012 року ввечері о 18 год 40 хв. В зв’язку з цим ними фактично було втрачено 5 днів відпочинку (з 20 по 24 червня 2012 року включно), вартість відпочинку за які становить 9277 грн., тобто половину вартості подорожі з урахуванням повернутих позивачці 2008 грн. (22 570 грн. / 2 та мінус 2008 грн. ).

Заперечуючи факт наявності вини відповідача у частковому зриві подорожі позивачки та членів її сім’ї, представник відповідача не заперечував в судових засіданнях щодо вказаної вартості невідбутих днів в м.Хургаді.

Крім того, на придбання квитків для авіаперельоту з м.Києва до м.Шарм-ель-Шейха позивачкою оплачено 7 500 грн., що стверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.06.2012 року (а.с.17). Поясненнями позивачки та її представника встановлено, що вказані кошти позивачка оплачувала за місцем знаходження контрагента вказаного договору, тобто в м.Коломиї, через ОСОБА_8, оскільки фізично не могла це зробити самостійно, перебуваючи на той час в м.Києві. Тому суд вважає даний доказ про вказану оплату належним.

Також одним із родичів позивачки із зазначенням її імені в квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.06.2012 року оплачено 1 787 грн. за придбання авіаквитків для перельоту з м.Шарм-ель-Шейха до м.Хургади (а.с.17). Із копії документа про час відправлення з м.Шарм-ель-Шейха та прибуття до м.Хургади вбачається, що він датується 24.06.2012 року (а.с.18), що також підтверджує факт очікування позивачкою та членами її сім’ї зазначених перельотів з 20 до 24 червня 2012 року та відповідно проживання в цей період в апартаментах класу «Стандарт» м.Києві, за що було оплачено 1080 грн., що стверджується копією товарного чеку №78 від 20.06.2012 року (а.с.24).

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що саме через запізнення поїзда на станцію Київ-пасажирський позивачка та її сім’я понесли додаткові витрати, загальний розмір яких становить 10 367 грн., а також витрати, пов’язані із невідбуттям оплачених днів в розмірі 9 277 грн.

Відповідно до п.100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. №457, організація перевезень пасажирів, багажу та вантажобагажу встановлюється Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом, який затверджується Кабінетом Міністрів України, а умови перевезень - Правилами перевезень пасажирів, а відповідно до п.131 вказаного Статуту претензії, що виникли з приводу перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу можуть бути заявлені залізниці відправлення або призначення (на бажання заявника претензії).

Судом встановлено, що позивачка зверталася із претензіями як до залізниці відправлення, так і до залізниці призначення, що стверджується копією претензії (а.с.25), а також копіями письмових відповідей ДТГО «Львівська залізниця» від 11.10.2012 року та ДТГО «Південно-західна залізниця» від 17.10.2012 року про відсутність підстав для задоволення претензій позивачки та відшкодування завданої шкоди (а.с.32,33).

Відповідно до п.2.1.1 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.04.1998 № 297, перевезення пасажирів здійснюється між всіма залізничними станціями та зупинковими пунктами, відкритими для посадки, висадки пасажирів, за розкладом руху пасажирських поїздів, затвердженим у встановленому порядку, а пункт 2.1.3 цих Правил вказує . що начальник станції відправлення поїзда та адміністрація пункту продажу проїзних документів зобов’язані завчасно, але не пізніше моменту оформлення проїзду поінформувати пасажирів про всі заплановані зміни в розкладі руху пасажирських поїздів.

Також в пункті 2.6.1 зазначених Правил вказано, що у випадку запізнення пасажира у пункт пересадки з вини залізниці (запізнення або відміна погодженого поїзда) і за бажання продовжити поїздку, залізниця повинна відправити пасажира без стягнення плати наступним поїздом, щоб пасажир прибув на станцію призначення з найменшим запізненням.

Пунктом 10.2.2. вказаних Правил встановлено, що залізниця не несе відповідальність за запізнення пасажира в пункт пересадки, якщо поїзд, узгоджений при видачі проїзного документа у пункті придбання, прибув на станцію пересадки пасажира не пізніше як за 30 хвилин до відправлення поїзда, яким мав виїхати пасажир, а пунктом 10.5.1 визначено, що перевізники та надавачі послуг несуть матеріальну відповідальність у випадках невиконання або неналежного виконання зобов'язань у порядку, передбаченому законодавством та договором.

Також згідно п.11.1 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти пасажир має право на безпечне і своєчасне доставлення до місця призначення, вказаного у проїзному документі, обслуговування під час перевезення згідно зі встановленими нормами; поставлення вимог до перевізника щодо виконання ним умов проїзду згідно з договором про перевезення, а перевізник ( пункт 11.3) зобов'язаний перевезти пасажира від пункту виїзду до пункту призначення, вказаного у проїзному документі, надавши місце згідно з придбаним проїзним документом.

Крім того, відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України « Про Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом» №252 від 19.03.1997 року суб'єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити, окрім іншого, перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу за розкладом руху поїздів між усіма станціями, відкритими для цих операцій, а згідно п.74 цієї Постанови за незбереження, втрату, псування, пошкодження, несвоєчасну доставку багажу та вантажобагажу перевізники несуть відповідальність перед одержувачем згідно із Законом України "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) та Статутом залізниць. Інша відповідальність суб'єктів господарської діяльності перед пасажирами та надавачів послуг перед користувачами встановлюється чинним законодавством України.

Відповідно до правил, встановлених частинами 4,5 ст. 22 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники зобов'язані забезпечувати: своєчасне якісне перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти, розвиток інфраструктури залізничного транспорту загального користування, транспортних послуг. Відшкодування збитків користувачам послуг залізничного транспорту загального користування у разі порушення договірних зобов'язань здійснюється в порядку, що встановлюється Статутом залізниць України і контролюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Крім того відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,, а згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідно до положень ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно положень ст.919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Частина 3 статті 922 ЦК України вказує на те, що якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що договір перевезення було укладено позивачкою з ДТГО «Львівська залізниця», а тому останнє є перевізником - виконавцем договору щодо надання послуг перевезення і повинно нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання цього договору .

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що саме через запізнення поїзда на станцію Київ-пасажирський позивачка та її сім’я понесли додаткові витрати, загальний розмір яких становить 19 644 грн. і які як відшкодування завданої майнової шкоди слід стягнути з відповідача.

В звзяку з тим, що поїзд прибув на станцію Київ-пасажирський пізніше, ніж за 30 хв до вильоту ліката в м.Хургаду, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності на підставі п.10.2.2 вказаних Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Поряд з цим суд вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості проїзних документів на загальну суму 330,61 грн., оскільки послуги з перевезення були фактично надані, хоча й несвоєчасно.

Також суд вважає безпідставними позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди, оскілки між сторонами мали місце зобов’язальні правовідносини, які виникли на підставі договору перевезення, а даним договором не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Тому позовні вимоги в цих частинах задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до положень ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

В зв’язку з цим з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 214,60 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який був встановлений в 2012 році, в якому і подавалася дана позовна заява.

На підставі наведеного, ст.ст.526, 618, 910, 922 ЦК України, ст.ст.1,5,22 Закону України «Про захист прав споживачів» та, керуючись ст.ст.213-215, 88 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки та жительки м.Коломиї, вул.Валова, 14/3, Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, 19 644 (дев’ятнадцять тисяч шістсот сорок чотири) гривні відшкодування майнової шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» в дохід держави 214 (двісті чотирнадцять) 60 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі виготовлене 01 лютого 2013 року

Суддя:

ОСОБА_9