30.01.2013

          Провадження 2а522\604\13

Справа № 1522\11966\12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Івченка В.Б.

при секретарі Січінава М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання розпорядження та ордеру на житлове приміщення нечинними, протиправними та зобов’язання постановити нове розпорядження з видачею нового ордера на зайняття житлового приміщення, суд-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання розпорядження та ордеру на житлове приміщення нечинними, протиправними, зобов’язання постановити нове розпорядження з видачею нового ордера на зайняття житлового приміщення та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради «Про прийняття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам» за №2920 від 08.09.2004 року є незаконним та таким, що порушує його законні права та інтереси. Оскільки даним розпорядженням було вирішено видати ОСОБА_2 ордер на житлове приміщення – двокімнатну квартиру №6, загальною площею 47, 08 кв.м., розташовану по вул.. Топольова, 14/1 на дві особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в той час як відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2002 року №519 «Про внесення доповнень до списків сімей, які потребують позачергового надання жилих приміщень у зв’язку із виселенням з квартир та споруд, що загрожують обвалом, затверджених п. 1 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.06.2000р. за №329», сім’ю ОСОБА_2 у складі 3 осіб включено до таких списків. Таким чином, позивач вважає, що вказаним розпорядження ПРА ОМР були порушені його житлові права.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що Приморська райадміністрація надала житло відповідно до наданого списку громадян Приморського району взятих на облік по місцю роботи для отримання житлової площі(додаток №4 до Положення про порядок надання житлової площі в Україні), відповідно до якого Управлінням капітального будівництва було затверджено видати житло на склад сім’ї 2 особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Крім того, згідно заяви ОСОБА_2 від 26.08.2004 р., заявниця просить надати їй житлову площу для постійного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 та до складу сім’ї просить включити сина – ОСОБА_3, а за адресою: АДРЕСА_1 залишити проживати сина - ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 19 червня 2012 року заяву ОСОБА_3 про поновлення строку для подання адміністративного позову задоволено та поновлено пропущений строк для подання адміністративного позову до суду.

Ухвалою суду від 21 серпня 2012 року замінено третю особу-Одеська міська рада у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання розпорядження та ордеру на житлове приміщення нечинними, протиправними та зобов’язання постановити нове розпорядження з видачею нового ордера на зайняття житлового приміщення на належну третю особу - Виконавчий комітет Одеської міської ради.

В ході розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник ПРА ОМР заперечувала проти позову з наведених вище підстав.

Треті особи: виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не повідомили причину своєї неявки, про дату і місце розгляду справи була повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2002 року №519 «Про внесення доповнень до списків сімей, які потребують позачергового надання жилих приміщень у зв’язку із виселенням з квартир та споруд, що загрожують обвалом, затверджених п. 1 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.06.2000р. за №329», сім’ю ОСОБА_2 (склад сім’ї 3 чол.), що прописані у квартирі АДРЕСА_2, включено до таких списків.

Відповідно до довідок(виписки з домової книги про склад сім’ї та прописку) від червня 2003р. та 2004р. в квартирі АДРЕСА_3 3 людини: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради була виділена Приморській районній адміністрації двокімнатна квартира №6, загальною площею 90, 64 кв.м., у жилому будинку по вул. Тополевій, будівельний №4, для відселення гр. ОСОБА_2 згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2002 року №519(доповнення до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.06.2000 року №329), відповідно до якого гр. ОСОБА_2 сім’єю з 3 осіб підлягає відселенню з аварійного житлового будинку по вул. Різовській, 25, що підтверджується листом №03-02/8 від 29.04.2004р..

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 08.09.2004 року №2920 «Про прийняття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам» було вирішено видати ОСОБА_2 ордер №6740 серії ПР на жиле приміщення: двокімнатну квартиру №6, житловою площею 47,08 кв. м., яка розташована по вул. Тополевій, 14/1(будівельний №4) у м. Одесі на дві особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідач - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, зобов’язана надати докази правомірності свого рішення. Обов’язок щодо доказування – покладений на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Як вказано в запереченні відповідача на адміністративний позов, житлова площа для розподілу виділяється Одеською міською радою згідно цільового наряду від Управління капітального будівництва районним адміністраціям, тільки для сімей, які перебувають на квартирному обліку в порядку черговості.

Однак, відповідно до наряду №37 від 13 травня 2004 року Приморській районній адміністрації виділена житлова площа по вул. Топольова, 14/1, будівельний №4, для відселення з аварійного будинку №25 по вул. Різовській відповідно до рішення міськвиконкому № 519 від 20.12.2002 р. та листа №03-02/8 від 29.04.2004р., з яких вбачається відселення гр. ОСОБА_2 сім’єю з 3 осіб.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на заяву ОСОБА_2 від 26.08.2004 р., якою заявниця просить надати їй житлову площу для постійного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, та включити до складу сім’ї сина ОСОБА_3, а в АДРЕСА_4 проживати сина - ОСОБА_1, оскільки згідно з п.55 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім'ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоловіка), яка пізніше вселилася на жилу площу, зайняту подружжям, що перебуває на обліку.

Відповідно до статті 31 ЖК УРСР, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 34 ЖК УРСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Згідно з ст. 112 ЖК УРСР якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до пункту 56 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року, на підставі затверджених планів розподілу жилої площі, а також рішень про виділення жилої площі для надання певним категоріям громадян (пункти 36 і 48 Правил) за поданням громадської комісії з житлових питань - виконавчий комітет місцевої Ради народних депутатів і за поданням комісії по житлово-побутовій роботі профспілкового комітету - адміністрація підприємства, установи, організації чи орган кооперативної або іншої громадської організації і профспілковий комітет не пізніше другого кварталу поточного року проводять роботу по складанню списку громадян, яким передбачається надати жилі приміщення в даному році. При цьому перевіряється, чи збереглись у вказаних громадян підстави для одержання жилого приміщення.

Відповідно до пункту 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток N 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Згідно з п.73 вищезазначених Правил ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Таким чином, з огляду на те, що спірне розпорядження та ордер на жиле приміщення видані відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2002 року №519 «Про внесення доповнень до списків сімей, які потребують позачергового надання жилих приміщень у зв’язку із виселенням з квартир та споруд, що загрожують обвалом, затверджених п. 1 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.06.2000р. за №329», суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття спірного розпорядження в частині видачі ордеру №6740 серії ПР на жиле приміщення саме на дві особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а не на всю сім’ю, яка перебувала на квартирному обліку.

Суд зазначає, що спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. При чому, усі ці вимоги фактично є одним і тим же способом захисту, сформульованим у різних словесних формах. Така ж позиція висловлена Верховним Судом України у порядку провадження за винятковими обставинами скарги Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (постанова ВСУ від 08.12.2009 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" до ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень).

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації №2920 від 08.09.2004 року про прийняття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам та ордер №6740 серія ПР на заняття житлового приміщення – квартири № 6 у будинку №14/1(будівельний №4) по вулиці Тополева у м. Одесі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.

Щодо заявлений позовних вимог про зобов’язання відповідача постановити нове розпорядження з видачею нового ордера на зайняття житлового приміщення, то вони задоволенню не підлягають, так як це буде формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приписами ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково або відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд, зокрема, може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а як встановлено під час розгляду справи судом, виконавчим комітетом Одеської міської ради не порушувались права та свободи позивачів, оскільки останні з жодних питань до виконкому не звертались. Таким чином, у суду немає правових підстав для зобов'язання відповідача -виконавчий комітет Одеської міської ради видати вказане свідоцтво.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі наведеного та керуючись Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року, ст. 31, 34 ЖК УРСР, ст.ст.2, 9, 10, 11, 71, 86, 159, 160, 162, 163, 167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання розпорядження та ордеру на житлове приміщення нечинними, протиправними та зобов’язання постановити нове розпорядження з видачею нового ордера на зайняття житлового приміщення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації №2920 від 08.09.2004 року про прийняття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам та ордер №6740 серія ПР на заняття житлового приміщення – квартири № 6 у будинку №14/1(будівельний №4) по вулиці Тополева у м. Одесі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

                     Суддя В.Б.Івченко