Справа № 2-а-7364/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді – Шатілової Л.Г., при секретарі Гапон Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі Маріупольської міської ради (далі за текстом УПСЗН Жовтневого району) про визнання дій протиправними, зобов'язання сплатити щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня, як учаснику війни,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання сплатити щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2011 рік, як учаснику війни у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з урахуванням раніше сплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має статус учасника війни, перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя як пенсіонер, та в Управлінні праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі м. Маріуполя як учасник війни, що підтверджується пенсійним посвідченням з відміткою «учасник війни», посвідченням ветерана війни - учасника війни. Частиною 5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком". Проте відповідач вказані положення Закону не виконує, сплачує позивачці грошову допомогу в значно меншому обсязі. ОСОБА_1 не згодна із такими діями відповідача з наступних підстав. Законом України від 25 грудня 1998 року N 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який набрав чинності з 01 січня 1999, статтю 14 було доповнено частиною четвертою, відповідно до якої щорічно до 5-го травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни – у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Законом України від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги здійснюється у таких розмірах: учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень. Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 вказані положення Закону України від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними. Тобто, з 09.07.2007 року дію статті 14 в редакції Закону від 25 грудня 1998 року відновлено. В подальшому будь-які зміни до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не вносились, отже вважає, що в 2011 році відповідач повинен був сплатити позивачці щорічну разову грошову допомогу в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, тоді як фактично їй було сплачено зазначену допомогу у розмірі 120 грн., відповідно до довідки УПСЗН, яку додано до позовної заяви.

В судове засідання позивачка не з'явилась – надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи вимоги позивачки, дослідивши та оцінивши надані нею докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Згідно із посвідченням Серії Д-І № 882738 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників війни, знаходиться на обліку в УПСЗН Жовтневого району м. Маріуполя.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасника війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни – у розмірі трьох мінімальних пенсій.

Відповідно до вимог статті 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Відповідно до довідки від 07.10.2011 року ОСОБА_1 отримала щорічну разову грошову допомогу до дня Перемоги в 2011 році у розмірі 120 грн.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому відповідно до с. 3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону.

Згідно абз. 1 ст. 17-1 вказаного Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі разової грошової допомоги.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 10-рп від 22.05.2008 року положення пункту 24-34 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VІ визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У 2011 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закон України «Про державний бюджет на 2011» не зупинялися та не змінювалися. Тому позивачка має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2011 році у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком..

          З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 95,152 Конституції України, ст.ст. 6, 7, 17-19, 104-106, 159, 161, 162 КАС України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання сплатити щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня, як учаснику війни – задовольнити.

          Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради у виплаті ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги за 2011 рік в розмірі встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України недоотриману разову грошову допомогу до 05 травня за 2011 р. згідно вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». в розмірі 3 (трьох) мінімальних пенсій за віком на час отримання допомоги за 2011 рік з урахуванням раніше сплачених сум.

Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                                           Л.Г. Шатілова