Справа № 0418/7388/2012

Провадження № 2/0203/774/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2013 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                    Католікяна М.О.,

при секретарі                              Рябенькій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

у с т а н о в и в:

05 листопада 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували в шлюбі із серпня 2004 року по вересень 2012 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей. За час шлюбних відносин сторони придбали певне майно. На разі виникла необхідність у його поділі, оскільки відповідач заперечує її права на це майно. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання за відповідачем права власності на меблеву стінку «Марк 3.9», мікрохвильову піч g», музичний центр amsung», колонку газову 11», пральну машину », металеві євровікна, двері вхідні металеві, стягнення з нього компенсації 2/3 часток вартості цього майна, з урахуванням утримання двох малолітніх дітей, у сумі 9 995,00 грн., а також судових витрат (а.с.а.с. 2, 13).

У судовому засіданні позивач підтримала позов у повному обсязі, а відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що сторони перебували у шлюбі із 07.08.2004 р. по 27.12.2012 р. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з позивачем і на утримання яких з відповідача за судовим рішенням стягуються аліменти (а.с.а.с. 4 –6, 11, 12).

За час шлюбу сторони придбали наступне майно:

-          меблеву стінку «Марк 3.9»вартістю 3 029,00 грн. (а.с. 7);

-          мікрохвильову піч msung»вартістю 553,00 грн. (а.с. 8);

-          пральну машину »вартістю 1 728,00 грн. (а.с. 10);

-          колонку газову ta 11»вартістю 1 125,00 грн. (а.с. 30).

Вартість вказаного майна на час придбання підтверджується належним доказами. При цьому сторони заперечували проти призначення та оплати судової товарознавчої експертизи із встановлення ринкової вартості спірного майна на час розгляду справи в суді, у зв’язку з чим суд при вирішенні справи виходить з вартості майна на час його купівлі.

Цим майном із січня 2009 року позивач не користується, оскільки сторони мешкають окремо одне від одного. Фактично увесь цей час спірним майном користується відповідач та інші члени його сім’ї за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до частини 1 статті 60, статті 63 Сімейного кодексу України (далі –СК) майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з подружжя не мав за поважною причиною самостійного заробітку (доходу). Подружжя мають рівні права на володіння, користування й розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Аналогічні положення містить у собі частина 3 статті 368 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 61 СК об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, крім виключених з цивільного обігу.

Ураховуючи положення приведених норм, суд вважає, що право спільної сумісної власності сторін безумовно поширюється на вказане вище. Воно було придбано під час шлюбу, не є речами індивідуального користування, що є підставою для такого висновку суду.

У відповідності з частиною 1 статті 69, частинами 1, 3 статті 70 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

За правилами частини 1 статті 71 СК Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей, які проживають разом з позивачем і на утримання яких з відповідача за судовим рішенням стягуються аліменти. При цьому відповідач неналежно виконує свої обов’язки зі сплати аліментів і станом на 01.10.2012 р. за ним обліковується заборгованість у сумі 10 409,91 грн. (а.с.а.с. 11, 12).

Викладені обставини, на думку суду, є безумовною підставою для застосування приписів частини 3 статті 70 СК та поділу майна без урахування рівності часток.

Таким чином, зважаючи на те, що спірне майно тривалий час і постійно перебуває у користуванні відповідача та інших членів його сім’ї, суд вважає за можливе залишити майно у останнього, стягнувши з нього на користь позивача вартість 2/3 часток цього майна –4 290,00 грн.

Суд критично ставиться до позову в частині, що стосується поділу музичного центру «Samsung», металевих євровікон та дверей вхідних металевих з наступних підстав.

Так, позивачем не було належним чином підтверджено факт придбання музичного центру та вхідних дверей, що в сукупності із запереченням цього факту відповідачем позбавляє суд підстав для задоволення позову в цій частині.

Металеві євровікна також не підлягають поділу, оскільки не є спільним майном сторін. Копія чека від 09.09.2006 р. про купівлю вікон не містить зазначення покупця. Між тим, відповідач та допитана в судовому засіданні власник квартири, у якій мешкали сторони, пояснили, що вікна були придбані за кошти останньої і є складовою частиною помешкання.

У порядку статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати останнього в сумі 214,60 грн. (а.с. 1).

Керуючись статтями 4 –11, 15, 18, 57 –60, 79, 88, 208, 209, 212 –215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Поділити майно, придбане ОСОБА_1, ОСОБА_2 під час шлюбу, наступним чином:

-          визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на меблеву стінку «Марк 3.9»вартістю 3 029,00 грн., мікрохвильову піч » вартістю 553,00 грн., пральну машину dy»вартістю 1 728,00 грн., колонку газову 11»вартістю 1 125,00 грн.;

-          стягнути з ОСОБА_2 (ІН –НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІН –НОМЕР_2) вартість 2/3 часток майна, придбаного під час шлюбу, у сумі 4 290,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІН –НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІН –НОМЕР_2) судові витрати в сумі 214,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 лютого 2013 року.

Суддя                                                                                М.О. Католікян