Справа № 22ц-1723/2007 р. Головуючий у 1 -й інстанції - Білий В.М.
Категорія - цивільна Доповідач - Мельниченко Ю.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2007 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - Бойко О.В.
суддів - Мельниченка Ю.В., Мамонової О.Є.
при секретарі - Пільгуй Н.В.
за участю - сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 серпня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
27 червня 2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що від шлюбу з відповідачем, який був розірваний 17.05.2006 року, має дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вона є інвалідом З групи, в даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною (сином) до досягнення нею трьох років, і отримує лише допомогу від органів праці та соціального захисту населення. Дочка є повнолітньою, але навчається в Чернігівському державному технологічному університеті. В зв'язку з чим просила суд стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1\2 частини його доходів на своє утримання, утримання неповнолітнього сина, а також дочки на час її навчання.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі 1\3 частини всіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.06.2007 року і до повноліття дитини, повнолітньої дочкиОСОБА_3 у зв"язку з продовженням навчання, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.06.2007 року до досягнення нею 23 років
2
або в разі припинення навчання. Вирішено питання про розподіл судових витрат та допущено до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на своє утримання щомісяця по 800 грн. до виповнення дитини 3 років. Посилається, що судом порушено ч.2 ст.84, ч.4 ст.84, ст.182 СК України. Одержання нею пенсії по інвалідності та державної допомоги нею дитину не є підставою для відмови у стягнення аліментів на своє утримання. Вказує, що відсутні обставини, передбачені ст.182 СК України, які повинні бути враховані судом при визначенні розміру аліментів.
У судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 просила задовольнити її апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1, суд виходив із того, що позивачка отримує стабільну пенсію, державну допомогу на неповнолітню дитину, а відповідач має низку захворювань, потребує постійного лікування, матеріально підтримує свою матір.
Проте з таким висновком не може погодитись апеляційний суд.
По справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі до 17.05.2006 року, від якого мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ч.2, 4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою приживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що сторони разом не проживають, позивачка ОСОБА_1 не працює, фактично проживає разом з дитиною - неповнолітнім сином ОСОБА_4, здійснює догляд за ним та виховує його. Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить службу у Військовій частині №2253 в м. Чернігів, його грошове забезпечення становить в середньому 3044 грн.09 коп. на місяць, а тому може надавати матеріальну допомогу позивачці до досягнення дитиною трьох років.
Таким чином, з дотриманням вимог положень ст.182 СК України, враховуючи матеріальне становище сторін, а також стан їх здоров"я, апеляційний суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2на утримання позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення неповнолітньою дитиною -сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку.
3
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття та повнолітньої дочкиОСОБА_3 на період її навчання, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із положень ст.180-181, 199 Сімейного кодексу України.
Проте, висновок суду про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1\3 частини всіх видів заробітку на утримання двох дітей не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, оскільки при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати не тільки матеріальний стан платника аліментів, але і матеріальних стан особи, яка отримує аліменти, та вид аліментних платежів з врахуванням потреб кожної дитини. Крім того, визначення судом першої інстанції кінцевого строку, на який присуджені аліменти на утримання повнолітньої дочки, а саме „на період навчання, але не більше ніж досягнення нею 23 років", суперечить вимогам ст.199 СК України. У рішенні суд повинен був зазначити, що з ОСОБА_2на утримання ОСОБА_3 стягуються аліменти з 27.06.2007 року по 30.06.2011 року, але не більше ніж до досягнення 23 -річного віку.
Встановлено, що на даний час син відповідача ОСОБА_4 є малолітнім, знаходиться лише на утриманні матері. Дочка ОСОБА_3 дійсно досягла повноліття, є студентом Чернігівського державного технологічного університету денної форми навчання і навчатиметься в даному закладі по 30.06.2011 року, що підтверджується довідкою №1600/1716 від 18.06.2007 року (а.с.5).
З врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 та повнолітньої донькиОСОБА_3 підлягають стягненню аліменти в розмірі 1\4 та 1\6 частини з усіх видів заробітку щомісячно.
Крім того, з відповідача підлягає стягненню 51 грн. судового збору на користь держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 81, 303; 307; 309; 316; 317; 319 ЦПК України та ст. 84; 180; 181; 191; 193; 199 Сімейного кодексу України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 серпня 2007 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/4 частини щомісячно з усіх видів заробітку,
4
починаючи з 27.06.2007 року і до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 27.06.2007 року і до 30.06.2011 року, але не більше ніж до досягнення 23 річного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення неповнолітньою дитиною - сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 51 грн. судового збору на користь держави і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення -розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання законної сили.