Справа № 22-826\08 Головуючий в 1 інстанції: Коробов С.О.
Категорія: 20 Доповідач: Хилевич С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
8 вересня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Оніпко О.В.
суддів: Мельника Ю.М., Хилевича С.В.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 24 березня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відкрите акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»; про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, процентів від простроченої суми за час прострочення і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання покупцем і визнання права власності на житловий будинок,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2007 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»; про відмову від правочину і розірвання договору.
На обґрунтування позову зазначав, що 9 грудня 2005 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. За умовами договору суму у 45 450 гривень відповідачі сплатили перед укладенням правочину, а решту суми у 106 050 гривень з розстрочкою платежу зобов'язались передати до 12 грудня 2005 року; право власності на предмет договору зберігатиметься за позивачем і будинок не буде передано до сплати його вартості. Цим договором передбачено, що в разі несплати ціни ОСОБА_1 набуває права на відмову від договору і відшкодування збитків.
Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх зобов'язань не виконали, що вважав істотним порушенням умов договору, просив суд розірвати оспорюваний договір.
У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 змінив розмір позовних вимог та підставу позову, просив суд стягнути із відповідачів на його користь несплачені за купівлю житлового будинку з надвірними будівлями грошові кошти сумою у 106 050 гривень, суму у 4 507 гривень в рахунок відшкодування збитків, завданих несвоєчасним розрахунком, та витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, сумою у 10 605 гривень.
Згодом, доповнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з кожного із відповідачів на його користь суму у 69 430 гривень та суму у 5 302 гривні 50 копійок у рахунок витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги.
ОСОБА_3 подав зустрічний позов, де вказував, що 17 листопада 2004 року він придбав у позивача житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. На той час із ОСОБА_1 відповідач знаходився у довірчих відносинах. Титульне право на предмет договору оформлено за позивачем, оскільки ОСОБА_2 - дочка останнього - тоді перебувала в іншому шлюбі, відповідачі бажали придбати будинок як спільну сумісну власність, а ОСОБА_3 мав право на отримання службового пільгового житла. Відповідач вклав значних коштів у покращення стану будинку, реконструкцію та ремонт приміщень. Вважає, що так як сімейні відносини із ОСОБА_2 не склались, тому позивач вирішив позбавити його права на цей будинок.
Просив суд визнати договір купівлі-продажу від 9 грудня 2005 року удаваним правочином.
У доповненнях до зустрічного позову ОСОБА_3 просив суд визнати договір купівлі-продажу від 17 листопада 2004 року в частині визначення покупця недійсним, визнати його покупцем за цим договором та визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями.
Рішенням Рівненського районного суду від 24 березня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_2 на його користь суму у 74 732 гривні 50 копійок у рахунок несплачених коштів за договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, трьох процентів річних та понесених витрат на правову допомогу, в решті позову відмовлено. У зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, де вказує на його незаконність, що полягає у недоведеності обставин справи, які суд визнав установленими, невідповідність висновків суду матеріалам справи та порушення норм процесуального права.
Обґрунтовуючи скаргу вказував на відсутність переконливих доказів на підтвердження зустрічного позову, частково покладених у мотивацію рішення суду першої інстанції. Зокрема, зазначав, що боргова розписка, надана відповідачем, є неналежним, а носій звукової інформації - як неналежним, так і недопустимим - доказами.
Просив апеляційний суд скасувати рішення, що оскаржується, та ухвалити нове, яким задовольнити позов, стягнувши із ОСОБА_3 на його користь суму в 74 732 гривні 50 копійок у рахунок несплачених коштів за договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, індексу інфляції, трьох відсотків річних і понесених витрат на оплату правової допомоги.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_6, підтримуючи апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, посилалися на її безпідставність.
ОСОБА_2 висловилась у судовому засіданні про задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Отже, перегляду в порядку апеляційного провадження підлягає рішення лише в частині відмови ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (з індексом інфляції), процентів від простроченої суми за час прострочення.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів обставини існування такої заборгованості за ОСОБА_3, позаяк між сторонами провадились певні грошові розрахунки.
Між тим, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки він суперечить нормам матеріального і процесуального права, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, і це встановлено в судовому засіданні поясненнями сторін, що 9 грудня 2005 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з другої сторони укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться АДРЕСА_1 (а.с. 6-6, зворот). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали будинок у рівних частках, тобто по 1\2 частині кожному.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З абзацу другого п. 5 цього договору видно, що відповідачі сплатили ОСОБА_1 суму у 45 450 гривень, решту суми у 106 050 гривень зобов'язались сплатити у термін до 12 грудня 2005 року.
Відповідно ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Колегія суддів знаходить, що ОСОБА_3 не надав достатніх і переконливих доказів на підтвердження сплати решти суми за договором. Зокрема, із аудіозапису розмови, який використано судом першої інстанції як доказ, а згоди на його використання як такого позивач у судовому засіданні не дав, неможливо встановити обставину погашення спірної заборгованості ОСОБА_3.
У контексті ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 10 ЦПК України передбачено здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності сторін.
Виходячи з наведених обставин і взявши до уваги відсутність заперечень ОСОБА_3 щодо розміру заборгованості (з індексом інфляції) та процентів від простроченої суми за час прострочення, розрахунок суми заборгованості, запропонований позивачем на підтвердження своїх вимог, колегія суддів визнає правильним та обґрунтованим.
Враховуючи порушення судом норм матеріального та процесуального права, рішення, що оскаржується, підлягає частковому скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.
Судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України.
На підставі ст. 655, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Рівненського районного суду від 24 березня 2008 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (з індексом інфляції), процентів від простроченої суми за час прострочення - скасувати.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму у 69 430 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять) гривень у рахунок заборгованості за договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями (з індексом інфляції) і процентів від простроченої суми за час прострочення.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із правовою допомогою, сумою у 5 302 гривні 50 копійок, судовий збір сумою у 520 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сумою у 30 гривень.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: