№ 2/531/177512 Головуючий у 1 інстанції Ларіна О.В.

Категорія 52 Доповідач Соломаха Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Бордюзі Л.О.

за участю:

представника відповідача Скокіна Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського голови (третя особа - Київська міська рада) про поновлення на роботі з апеляційними скаргами відповідачів - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 02 жовтня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО») про поновлення на роботі.

Зазначав, що розпорядженням Київського міського голови № 29 від 09 лютого 2011 року він був призначений на посаду директора ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» на контрактній основі.

Розпорядженням Київського міського голови № 232 від 25 листопада 2011 року він звільнений з посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Звільнення вважає незаконним з наступних підстав:

- з часу свого призначення на посаду він сумлінно виконував свої обов'язки, не мав жодних зауважень щодо їх виконання, а тому своє звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України вважає необґрунтованим та з формальних мотивів;

- в порушення вимог частини 3 ст. 40 КЗпП України він був звільнений під час відпочинку та в період тимчасової непрацездатності; з 28 листопада 2011 року він перебував на лікарняному, але 28 листопада 2011 року його викликав на робоче місце начальник Управління ритуальних послуг Київської міської державної адміністрації ОСОБА_1 та ознайомив з розпорядженням № 232 від 25 листопада 2011 року про звільнення;

- на час його ознайомлення з розпорядженням № 232 від 25 листопада 2011 року про звільнення останнє не було підписане Київським міським головою ОСОБА_4, що викликало сумніви в його справжності та юридичній чинності, т.я. з засобів масової інформації було відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 святкував свій ювілей та перебував у Грузії у м. Батумі;

- наказ про його звільнення відсутній;

- в порушення п. 22 постанови Кабінету Міністрів України № 170 від 19 березня 1994 року «Про впорядкування контрактної форми трудового договору» він не був попереджений про своє звільнення за два тижні.

Посилаючись на те, що його звільнено незаконно, що контракт з ним розірвано не було, що відповідно до п. 4.5 контракту у зв'язку з тим, що сторони не ініціювали припинення контракту за два місяці до закінчення строку його дії, контракт є продовженим до 14 лютого 2013 року, просив поновити його на роботі на посаді директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» з відповідним обсягом прав та обов'язків та на термін, передбачений контрактом, тобто до 14 лютого 2013 року.

Також посилався на те, що через хворобу не міг звернутися до суду з цим позовом в строк, встановлений ст. 233 КЗпП України, та через поважність причин пропуску цього строку відповідно до ст. 234 КЗпП України просив його поновити (а.с. 2-4).

Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 липня 2012 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено Київську міську раду (а.с. 39).

28 вересня 2012 року позивачем до суду подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Київську міську державну адміністрацію в особі міського голови або особи, яка виконує його обов'язки (а.с. 99), та уточнену позовну заяву до Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», Київської міської державної адміністрації в особі міського голови або особи, яка виконує його обов'язки, про поновлення на роботі, в якій просив поновити йому строк на звернення до суду, який пропущений через хворобу, поновити його на роботі на посаді директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» з відповідним обсягом прав та обов'язків та на термін, передбачений контрактом, тобто до 14 лютого 2013 року.

В уточненій позовній заяві позивач посилався на ті ж самі підстави незаконності його звільнення, які ним були зазначені в первинній позовній заяві. Крім того, посилався на те, що розпорядження про його звільнення в порушення пунктів 13, 89 постанови Кабінету Міністрів України № 1242 від 30 листопада 2011 року «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» не було підписано посадовою особою та не було зареєстровано у службі діловодства відповідача, що спростовує його чинність та вказує на те, що його недійсність встановлена законом (нікчемне), а відтак визнання його недійсним судом не потребується (а.с. 108-112).

Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29 вересня 2012 року до участі в справі за клопотанням позивача в якості співвідповідача залучено Київську міську державну адміністрацію в особі міського голови або особи, яка виконує його обов'язки (а.с. 129).

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 02 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Йому поновлено строк звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі та поновлено на посаді директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» з 28 листопада 2011 року по термін дії контракту. Рішення суду піддано негайному виконанню (а.с. 132-134).

З таким судовим рішенням не погодилися відповідачі - виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО», подали на нього апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО» в апеляційній скарзі зазначає, що до початку розгляду справи 02 жовтня 2012 року її представником була подана та зареєстрована канцелярією суду заява про перенесення розгляду справи у зв'язку із участю представника у іншому процесі. Проте суд 02 жовтня 2012 року розглянув справу без участі її представника, чим порушив вимоги ст. 169 ЦПК України. Порушення судом норм процесуального права призвело до неповного з'ясування обставин справи та неправильного вирішення справи (а.с. 158-159).

Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в апеляційній скарзі зазначає, що позивач був призначений на посаду та звільнений з неї розпорядженнями Київського міського голови. Проте відповідачем по справі є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в особі Київського міського голови або особи, яка виконує його обов'язки. Задовольняючи позов суд не врахував, що виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) не може очолювати Київський міський голова. Відповідно до ст. 101 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в м. Києві. Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України. Вважають, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, а саме, до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та до особи, яка не уповноважена очолювати виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Київського міського голови, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд не врахував, що на час звернення позивача до суду з цим позовом строк дії укладеного з ним контракту закінчився 14 лютого 2012 року, а тому рішення суду про поновлення позивача на роботі є абсурдним (а.с. 193-194).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» Скокін Л.Л., який діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 20 грудня 2012 року (а.с. 267), доводи апеляційних скарг Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підтримав, просив їх задовольнити.

Представник виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений 09 січня 2013 року телефонограмою, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 1 апеляційного суду Донецької області за № 10440 (а.с. 253).

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений 09 січня 2013 року телефонограмою, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 1 апеляційного суду Донецької області за № 10441 (а.с. 254). В направлених до апеляційного суду письмових поясненнях від 24 грудня 2012 року просив рішення суду про його поновлення на роботі залишити без змін (а.с. 200-211).

Київський міський голова у судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позивач ОСОБА_2, представник виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київський міський голова причини неявки у судове засідання 15 січня 2013 року не повідомили і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вони не з'явилися у судове засідання без поважних причин.

Раніше, 24 грудня 2012 року, і позивач ОСОБА_2, і представник виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до апеляційного суду направляли заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 198, а.с. 200-211).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» Скокіна Л.Л., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що розпорядженням Київського міського голови від 09 лютого 2011 року № 29 ОСОБА_2 було призначено на посаду директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» з 14 лютого 2011 року на контрактній основі та начальнику Управління ритуальних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було доручено забезпечити підготовку, своєчасне погодження та укладення контракту з директором Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» ОСОБА_2 (а.с. 84).

08 квітня 2011 року виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) (далі Орган управління майном) в особі голови Київської міської державної адміністрації Попова О.П. з ОСОБА_2 на підставі розпорядження Київського міського голови від 09 лютого 2011 року № 29 укладено контракт, згідно якого ОСОБА_2 призначається на посаду директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» з 14 лютого 2011 року по 14 лютого 2012 року (а.с. 87- 97).

Розпорядженням Київського міського голови від 25 листопада 2011 року № 232 ОСОБА_2 звільнено з займаної посади 28 листопада 2011 року на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України та розірвано з ним контракт.

Згідно розпорядження ОСОБА_2 звільнено за неналежне виконання обов'язків, передбачених підпунктами 2.4.1, 2.4.2, 2.4.9 пункту 2 контракту та невжиття заходів по усуненню фактів порушення.

В розпорядженні зазначено, що 01 листопада 2011 року під час засідання комісії по розгляду фінансово-господарської діяльності комунальних підприємств, що підпорядковані Управлінню ритуальних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за 9 місяців 2011 року, було встановлено, що:

- результати роботи ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» є збитковими;

- перевірками Головного управління внутрішнього фінансового контролю та аудиту ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» було виявлено збитки на суму 625,0 тис. грн., збільшення адміністративних витрат на 516,0 тис. грн. та порушень на загальну суму 2118,1 тис. грн. (зайві витрати при збиранні твердих побутових відходів на 9,5 тис. грн., перевищення ціни на придбання дизпалива та бензину на 286,58 тис. грн. (договір від 22.06.2011 № 203), завищення фонду оплати праці на 351,0 тис. грн., незаконне списання основних засобів на 41,39 тис. грн., залишки бетонних намогильних споруд на 1429,63 тис. грн.);

- суттєво зменшилися обсяги реалізації намогильних споруд та їх встановлення силами ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО»;

- на території кладовищ в МАФах, які належать ритуальній службі СКП «Спецкомбінат ПКПО» незаконно розміщенні суб'єкти господарювання приватної форми власності, що негативно вплинуло на результати фінансово-господарської діяльності підприємства за звітний період (а.с. 85-86).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача здійснено з порушенням закону. Розділом 4 контракту від 08 квітня 2011 року розірвання контракту за ініціативою Органу управління майном не передбачає звільнення директора з посади за порушення, які були виявлені та вказані в розпорядженні Київського міського голови від 25 листопада 2011 року № 232. В порушення частини 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_2 був звільнений під час його тимчасової непрацездатності. Строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин - через його тимчасову непрацездатність, а тому відповідно до ст. 234 КЗпП України підлягає поновленню (а.с. 132-134).

З висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про поновлення на роботі погодитися не можливо, до них суд дійшов порушивши норми матеріального права.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до частини 2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Згідно статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно Статуту Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28 квітня 2005 року № 710, державну реєстрацію проведено 03 жовтня 2005 року, Ритуальна служба спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за своєю організаційно-правовою формою є комунальним комерційним унітарним підприємством, заснованим на власності територіальної громади м. Києва, безпосередньо підпорядковується Головному управлінню ритуальних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 1.3). Керівництво Підприємством здійснюється директором на контрактній основі (п. 6.1). Директор Підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Київським міським головою за поданням начальника Головного управлінню ритуальних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та погодженням з заступником голови Київської міської державної адміністрації відповідно до розподілу обов'язків (п. 6.2) (а.с. 69 - 79).

Згідно п. 10 частини 4 ст. 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.06.2000 року № 1841-III, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 12 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста. Міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради.

Проте відповідно до ст. 118 Конституції України та ст. 1 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції Закону України від 07.10.2010 року № 2592-VI) виконавчу владу в місті Києві здійснює місцева державна адміністрація. Особливості здійснення виконавчої влади у місті Києві визначаються окремими законами України.

Відповідно до ст. 101 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 року № 401-XIV (Закон доповнено статтею 101 згідно із Законом України від 07.09.2010 року № 2500-VI) виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.

Тобто, особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві є те, що її на відміну від ст. 12 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» очолює не Київський міський голова, який відповідно ст. 13 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 року № 401-XIV обирається шляхом прямих виборів відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», а голова Київської міської державної адміністрації, який призначається Президентом України, а тому обгрунтованими є доводи апеляційної скарги виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про те, що не може бути відповідачем по справі «виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в особі Київського міського голови або особи, яка виконує його обов'язки», як зазначено судом першої інстанції в ухвалі від 28 вересня 2012 року про залучення співвідповідача та в рішенні суду від 02 жовтня 2012 року.

Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Київський міський голова, якому надано право призначення на посаду керівників комунальних підприємств, відповідно до ст. 7 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 року № 401-XIV за своїм статусом є різними суб'єктами системи місцевого самоврядування у місті Києві та відповідно до частини 3 ст. 12 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Київський міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста Києва, в той час як виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) очолює голова Київської міської державної адміністрації.

Враховуючи вищезазначені норми законів, апеляційний суд вважає, що співвідповідач по справі судом першої інстанції визначений як «Київська міська державна адміністрація в особі Київського міського голови або особи яка виконує його обов'язки» неграмотно та некоректно, в одній процесуальній особі співвідповідача по справі судом фактично поєднано два різних суб'єкта, а тому з урахуванням вимог Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 року № 401-XIV співвідповідачем по справі слід вважати окремо два суб'єкта місцевого самоврядування - виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Київського міського голову, які судом першої інстанції фактично були залучені до участі у справі як «Київська міська державна адміністрація в особі Київського міського голови».

Так Київським міським головою згідно п. 10 частини 4 ст. 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» було видано розпорядження від 25 листопада 2011 року № 232 про звільнення позивача з посади керівника підприємства, яке позивач вважає нікчемним, у зв'язку з чим просить поновити його на роботі.

Контракт з позивачем, як директором комунального підприємства, був укладений згідно розпорядження Київського міського голови від 09 лютого 2011 року № 29 відповідно до ст. 36 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в особі голови Київської міської державної адміністрації Попова О.П. (а.с. 87-95), тобто виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) є однією із сторін укладеного з позивачем трудового договору і разом з Київським міським головою, якому відповідно до п. 10 частини 4 ст. 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» надано право призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, є належними відповідачами по справі за позовом ОСОБА_2 про поновлення на роботі. Доводи апеляційної скарги виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про те, що він не є належним відповідачем по справі є необгрунтованими.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням цієї постанови.

Згідно п. 16 «Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203, контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до п. 17 зазначеного Положення при розірванні контракту на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пунктах 13, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом, і перевіряти їх відповідність законові.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, з якими укладався контракт, суди повинні мати на увазі, що на таких працівників поширюється законодавство про працю, яке регулює відносини за трудовим договором, за винятком установлених для цієї форми трудового договору, а їхній трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39 - 41 КЗпП).

Як вбачається з розпорядження Київського міського голови від 25 листопада 2011 року № 232, ОСОБА_2 звільнено з займаної посади 28 листопада 2011 року на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто на підставах, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства всіх форм власності.

Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що, вирішуючи питання про законність звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, та, з'ясовуючи, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано (могло бути завдано) шкоду.

Крім того, звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у ст. ст. 148, 149 КЗпП України.

Зокрема, у п. 1 ст. 41 КЗпП України йдеться про разове грубе порушення трудових обов'язків, а не про тривале, системне, зокрема неналежне керівництво роботою підприємства, що може бути підставою для звільнення за інших підстав.

Однак розпорядження Київського міського голови від 25 листопада 2011 року № 232 про звільнення позивача не містить посилань на конкретне разове грубе порушення позивачем трудового чи іншого законодавства. В ньому наводиться ряд фактів, що призвели до збиткових результатів роботи за 9 місяців 2011 року підприємства, яке очолював позивач. Недоліки в роботі підприємства та особисто позивача, як керівника цього підприємства, які мали тривалий (на протязі 9 місяців) характер, не можуть розцінюватись як одноразове грубе порушення позивачем трудових обов'язків, яке підпадає під дію п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до частини 3 ст. 41 КЗпП України розірвання договору у випадку, передбаченому п. 1 частини 1 цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40 цього Кодексу, а саме: не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, позивача було звільнено з порушенням вимог частини 3 ст. 40 КЗпП України. Згідно розпорядження від 25 листопада 2012 року № 232 позивача звільнено з займаної посади 28 листопада 2011 року (а.с. 85-86) и саме в день звільнення 28 листопада 2012 року йому видано листок непрацездатності (а.с. 29).

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

В розпорядженні № 232 від 25 листопада 2011 року про звільнення позивача, крім посилання на п. 1 ст. 41 КЗпП України, як підставу звільнення, мається посилання і на підпункти 4.2.4, 4.3.1 контракту та неналежне виконання позивачем обов'язків, передбачених пунктами 2.4.1, 2.4.2, 2.4.9 пункту 2 контракту.

Відповідно до п. 4.2.4 контракту цей контракт припиняється з ініціативи Органу управління майном до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених пунктами 4.3.1-4.3.6 цього контракту.

Згідно підпункту 4.3.1 контракту директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном достроково у разі одноразового грубого порушення директором законодавства, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (нанесено збитки на суму 100 000,00 грн. або дії директора призвели до виплати штрафу на суму 10 000,00 грн.).

Як зазначалося вище, в розпорядженні від 25 листопада 2011 року № 232 про звільнення позивача не зазначено конкретне одноразове грубе порушення позивачем законодавства, в тому числі те, в результаті якого для підприємства настали значні негативні наслідки (нанесено збитки на суму 100 000,00 грн.), що може бути підставою для звільнення позивача з підстав, передбачених контрактом, на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Невиконання директором підприємства обов'язків, передбачених пунктами 2.4.1 (вживати заходів щодо зменшення витрат Підприємства та собівартості товарів (робіт, послуг), 2.4.2 (підвищити ефективність виробництва з цільовим використанням вивільнених коштів на підвищення заробітної плати), 2.4.9 (забезпечити виконання річного фінансового плану), на що є посилання в розпорядженні про звільнення позивача, згідно підпункту 4.2.4 пункту 4.2 та пункту 4.3 контракту не є підставами звільнення директора з посади та дострокового припинення контракту з ініціативи Органу управління майном, про що обгрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Дійшовши правильного висновку про звільнення позивача за п. 1 ст. 41 КЗпП України з порушенням вимог закону, що не оскаржується жодним з відповідачів в апеляційних скаргах, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі, суд першої інстанції не врахував вимоги частини 3 ст. 21, пункту 2 частини 1 ст. 23 КЗпП України, п. 3 «Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203, частини 4 ст. 65 ГК України, згідно яких обов'язковою умовою контракту, який укладається з керівником підприємства, що є в комунальній власності, є визначення строку його дії.

Згідно укладеного 08 квітня 2011 року з ОСОБА_2 контракту такий укладений на строк з 14 лютого 2011 року по 14 лютого 2012 року (п. 6.1), тобто на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення (02 жовтня 2012 року) та навіть на час звернення позивача до суду з позовом про його поновлення на роботі (13 липня 2012 року) строк дії контракту відповідно до п. 2 частини 1 ст. 23 КЗпП України закінчився, про що обгрунтовано зазначає в апеляційній скарзі Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Задовольняючи позов, суд також не врахував вимоги п. 4.2.1 контракту, згідно якого цей контракт припиняється після закінчення строку дії контракту (а.с. 87-97).

Після закінчення 14 лютого 2012 року строку дії контракту, що є строковим трудовим договором, у суду не було підстав для поновлення позивача на посаді директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», про що обгрунтовано зазначає в апеляційній скарзі Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Доводи позивача про те, що на час розгляду справи судом контракт з ним не було розірвано, він не був припинений, а відтак є чинним, що згідно п. 4.5 контракту він є продовженим до 14 лютого 2013 року, є необгрунтованими.

Дійсно п. 4.5 контракту передбачено, що якщо сторони не ініціювали припинення контракту за два місяці до закінчення строку дії контракту, то він вважається продовженим на рівнозначний термін, визначений в контракті (а.с. 87-97).

Проте саме розпорядження № 232 від 25 листопада 2011 року про звільнення позивача, з яким позивач був ознайомлений 28 листопада 2011 року, про що зробив відповідну відмітку на копії розпорядження (а.с. 22-23), та факт його звільнення 28 листопада 2011 року, незалежно від того, що звільнення позивача здійснено з порушенням вимог закону, і є ініціюванням припинення контракту з боку органу, якому надано право призначення позивача на посаду.

Що стосується доводів позивача про те, що відсутній наказ про його звільнення, то такі не ґрунтуються на законі.

Згідно п. 10 частини 4 ст. 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.06.2000 р. № 1841-III, звільнення з посад керівників підприємств, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, належить до компетенції міського голови. Відповідно до п. 20 частини 4 ст. 42 зазначеного Закону міський голова у межах своїх повноважень видає розпорядження, а не накази. Саме на виконання вимог ст. 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» Київським міським головою і було видано розпорядження про звільнення позивача.

Що стосується наданого відповідачем - Ритуальною службою СКП «Спецкомбінат ПКПО» наказу нового після звільнення позивача директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» від 03 вересня 2012 року № 177 «Про виконання розпорядження Київського міського голови від 25.11.11р. № 232», згідно якого через тимчасову непрацездатність ОСОБА_2 змінено дату звільнення позивача з 28 листопада 2011 року на 13 грудня 2011 року (а.с. 172), то такий є незаконним, оскільки звільнення позивача, як керівника підприємства, в тому числі зміна дати звільнення, не є компетенцією керівника цього підприємства. На теперішній час в розпорядження Київського міського голови від 25 листопада 2011 року № 232 про звільнення позивача 28 листопада 2011 року будь-які зміни не вносилися.

Доводи позивача про те, що на час його ознайомлення з розпорядженням № 232 від 25 листопада 2011 року про звільнення останнє не було підписане Київським міським головою ОСОБА_4, не заслуговують на увагу.

Як вбачається з долученої позивачем до матеріалів справи копії розпорядження № 232 від 25 листопада 2011 року, позивачу для ознайомлення був наданий не оригінал розпорядження, який повинен зберігатися в Київській міській раді, а його копія засвідчена Управлінням документального забезпечення, яка була надіслана до Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» (а.с. 22-23), що відповідає вимогам п. 54 «Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1242, на яку посилається позивач в позовній заяві, та вимогам пунктів 4.6.4, 4.6.5 «Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 року № 1153 та була діючою на час видання розпорядження про звільнення позивача.

Згідно п. 54 зазначеної Типової інструкції та пунктів 4.6.4, 4.6.5 зазначеної Примірної інструкції у разі надсилання документа одночасно кільком установам одного або вищого рівня керівник підписує всі його примірники. У разі надсилання документа одночасно кільком підпорядкованим установам підписується тільки оригінал, який залишається у справі установи - автора, а на місця розсилаються засвідчені службою діловодства його копії.

Посилання позивача на його посвідчення 2746, яке видано КМДА, згідно якого він є директором Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», яке є дійсним до 31 грудня 2012 року (а.с. 37), також не заслуговує на увагу, оскільки згідно п. 4.1 контракту зміни та доповнення до цього контракту укладаються в письмовій формі і стають його невід'ємною частиною після підписання сторонами (а.с. 87-97).

Доказів про внесення змін до пункту 6.1 контракту щодо строку його дії позивачем суду не надано, а згідно пункту 6.1 контракту він діє до 14 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Будь-яких інших позовних вимог, ніж поновлення на роботі, позивачем не заявлялося.

Враховуючи зазначене, рішення суду про поновлення позивача на роботі не відповідає нормам матеріального права, а саме, частині 3 ст. 21, п. 2 частини 1 ст. 23 КЗпП України, і відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення його на роботі за їх безпідставністю.

Відповідно до частини 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску передбачених ст. 233 КЗпП строків звернення до суду за вирішенням трудового спору суд відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» з'ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про поновлення на роботі, підстави для вирішення питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду відсутні.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги відповідачів - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 02 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського голови (третя особа - Київська міська рада) про поновлення на роботі на посаді директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна