Справа № 22ц/775/881/13 Головуючий в 1 інстанції Діденко С.О.
Категорія 32 Доповідач Канурна О.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Ювченко Л.П.
суддів: Бугрим Л.М., Канурної О.Д.
при секретарі Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля»,Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля»,Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля про відшкодування моральної шкоди, задоволені частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 9000 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З вказаним рішенням не погодився відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» і оскаржив його в апеляційному порядку.
В обгрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, оскільки не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.
Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
На думку апелянта, позивач на довів факту завдання ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки такий факт встановлюється лише на підставі висновку відповідної МСЕК.
В судове засідання апеляційного суду представник відповідача - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограммою, зареєстрованою в журналі телефонограмм № 2 за № 2533 (а.с. 37).
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, надіслав до суду телеграму про розгляд справи в його відсутність.
В судове засідання апеляційного суду представник третьої особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Частиною 1 статті 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 23 квітня 1996 року по 12 липня 2012 року знаходився у трудових відносинах з шахтою «Новодонецька», яка в наступний час входить до складу «ДТЕК Добропіллявугілля», працюючи у шкідливих умовах праці.
16.01.2012 року під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму у вигляді сочетанної травми голови та шиї, закритого перелому правої тім'яної кістки, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 18.01.2012 року.
Висновком МСЕК від 15 травня 2012 року ОСОБА_1 було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25%.
Доводи апеляційної скарги про відсутність висновку МСЕК щодо встановлення факту спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди не грунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.
Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ позивач має право на відшкодування моральної шкоди.
Висновок суду відповідає нормам закону та грунтується на матеріалах справи.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 «Про внесення змін та доповнень до постанови Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу доведений сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції: копією трудової книжки, актом № 3 про нещасний випадок на виробництві від 18.01.2012 року, актом розслідування нещасного випадку на виробництві від 18.01.2012 року, довідкою МСЕК, виписками із історії хвороби.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди та визначивши її в розмірі 9 000 грн., суд в повній мірі врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в п. 9 постанови №4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд навів в рішенні відповідні мотиви.
Суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, засади розумності, виваженості і справедливості.
Виходячи із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального закону, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Апеляційний суд не приймає до уваги інші доводи апелянта, оскільки згідно діючому законодавству саме власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівнику під час виконання ним трудових обов'язків.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: