Справа № 22ц-0590/11987/12 Головуючий у 1 інстанції Перевєрзєв М.М.
Категорія 24 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Санікової О.С.
суддів: Барсукової О.І., Дундар І.О.
при секретарі Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом комунального підприємства "Макіївтепломережа" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 27 вересня 2012 року, -
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє ОСОБА_4, просять скасувати рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 27 вересня 2012 року, яким позов комунального підприємства «Макіївтепломережа» задоволений частково: стягнуто на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання за період з 1 грудня 2007 року по 1 січня 2012 року з ОСОБА_1 у розмірі 3463.73 грн., з ОСОБА_2 у розмірі 3463.73 грн., з ОСОБА_3 у розмірі 3463.73 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 10 грн. з кожного; вирішено питання судових витрат, - та ухвалити нове рішення.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє ОСОБА_4, посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права; апелянт вважає, що висновок суду про те, що вони є абонентами КП «Макіївтепломережа» і отримують послуги є помилковим, оскільки вони не укладали договір про надання послуг з теплопостачання; вимоги про стягнення суми заборгованості за період з 1 жовтня 2006 року по 1 листопада 2010 року знаходяться за межами строків позовної давності; судом безпідставно не взято до уваги, що в квартирі, в якій вони проживають з 2006 року, відсутні прилади центрального опалення, які демонтовані у зв'язку з непридатністю для використання.
У судове засідання відповідачі не з'явились; від представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреностей, надійшла заява про розгляд справи у відсутності відповідачів і його відсутності.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних ТОВ «Ремжитлобуд» на балансі якого знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_1 з 23 листопада 1981 року є наймачем трикімнатної квартири НОМЕР_1, в якій з 1987 року зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Опалювальна площа квартири становить 62,20 кв. м; пільг з оплати комунальних послуг відповідачі не мають.
У свідоцтві про право власності на житло від 19 січня 2009 року, виданого управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради зазначено, що квартира АДРЕСА_1 приватизована та належить на праві приватної власності по 1/3 частині ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Право власності відповідачів на зазначене нерухоме майно зареєстроване 4 березня 2009 року комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка».
Згідно доданого до матеріалів справи розрахунку по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість з оплати централізованого теплопостачання за період з 1 жовтня 2006 року по 1 січня 2012 року становить 12399.33 грн.
Судом також встановлено, що 15 листопада 2006 року контролером КП «Макіївтепломережа» складений акт про відсутність опалення у споживача та про демонтаж опалювальних приладів в квартирі АДРЕСА_1; при цьому судом також встановлено, що з заявами про відключення квартири від мережі централізованого опалення до компетентного органу - відповідної комісії виконавчого комітету Макіївської міської ради відповідачі не звертались.
Судом встановлено, що 22 листопада 2010 року КП «Макіївтепломережа» зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги КП «Макіївтепломережа» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, будучи власниками квартири АДРЕСА_1 не виконували зобов'язання по своєчасній і у повному обсязі оплаті послуг позивача з теплопостачання, а доказів відключення квартири від теплопостачання у встановленому законодавством порядку відповідачами не надано. Стягуючи заборгованість за період з 1 грудня 2007 року суд виходив з того, що зверненням позивача у листопаді 2010 року до суду із заявою про видачу судового наказу строк позовної давності перервався.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст.162 ЖК України громадяни, яким належить квартира на праві приватної власності, зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату, а також плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. А відповідно до ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період відсутності споживача та/або членів його сім"ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Таким чином, це право не є абсолютним, воно може бути реалізоване за певних умов.
Питання відключення мереж центрального опалення та постачання гарячої води у багатоквартирних житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМ України від 21 липня 2005 року № 630 та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22 листопада 2005 року із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №169 від 6 листопада 2007 року. Крім того, вирішення зазначеного питання повинно узгоджуватися з нормами СНИП 2.04.05.-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование".
Пунктом 24 зазначених Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Проте відповідно до п. 25 Правил (в редакції постанови КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 року) відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, а відповідно до п. 26 відключення споживачів від системи здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (в редакції постанови КМ України №169 від 6 листопада 2007 року) для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п.2.1); Комісія розглядає надані документи за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних технічних умов для виготовлення проектної документації (п.2.2).
Проте відповідачами, як правильно зазначив суд першої інстанції, не надано доказів відключення від мережі теплопостачання у встановленому зазначеними нормативно-правовими актами порядку.
Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом квартира АДРЕСА_1 з 19 січня 2009 року є приватною власністю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 1/3 частки на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 19 січня 2009 року управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради.
З матеріалів справи також вбачається, що особовий рахунок НОМЕР_2 відкритий на ОСОБА_1. Згідно наданого розрахунку заборгованість за теплопостачання за період з 1 жовтня 2006 року по 1 січня 2012 року складає 12399.33 грн. Але з урахуванням подачі позивачем заяви про видачу судового наказу у листопаді 2010 року суд першої інстанції визначив період, за який підлягає стягненню сума заборгованості, а саме з 1 грудня 2007 року, у сумі 10391.18 грн.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог КП «Макіївтепломережа» і правильно стягнув суму боргу з урахування строку позовної давності. Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону і нормативно-правовим актам, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами. Доводи апеляційної скарги відповідачів про незаконність звернення позивача до суду при відсутності договору про надання послуг з теплопостачання є безпідставними виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а відповідно до ч. 2 ст. 21 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Проте відсутність такого договору не є перешкодою для звернення КП «Макіївтепломережа» для захисту свого права на отримання встановленої законодавством плати за надання послуг з теплопостачання, порушеного відповідачами, оскільки підключення квартири відповідачів до централізованої мережі теплопостачання і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України "Про теплопостачання" та Правилами. Виходячи з положень статей 6, 526, 626-631 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або Законом. Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.
Є також безпідставними і доводи апеляційної скарги про пропущення позивачем строку позовної давності виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи 22 листопада 2010 року КП «Макіївтепломережа" зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання з 2006 року. Такий наказ був виданий Кіровським районним судом м. Макіївки 24 грудня 2010 року. Проте ухвалою судді Кіровського районного суду м. Макіївки від 8 лютого 2011 року зазначений судовий наказ був скасований. Зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу перервався строк позовної давності.
З позовом до суду про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 1 жовтня 2006 року по 1 листопада 2010 року КП «Макіївтепломережа" звернулось 5 вересня 2011 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності після постановлення ухвали про скасування судового наказу. В процесі розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимоги в частині періоду і суми заборгованості; суд при ухваленні рішення врахував період заборгованості до звернення із заявою про видачу судового наказу з 1 грудня 2007 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 27 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: