АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/252/2013 Головуючий у 1 інстанції - Юзькова О.Л.
Доповідач - Кулікова С.В.
УХВАЛА
Іменем України
23 січня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів - Білич І.М., Рейнарт І.М.,
при секретарі - Клінчук О.М.,
за участю відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Банк Кіпру» про визнання права власності та поділу майна набутого в шлюбі,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернулась з позовом, який мотивує тим, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 23 липня 1999 р. по 2009 рік. В даному шлюбі народились ОСОБА_3, 2000 року народження та ОСОБА_4, 2005 p., які мешкають разом із позивачем. Також вказує, що за час шлюбу подружжям було придбано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 1 200 000,00 грн., нежилі приміщення з № 1 по № 6. № 6-а, з № 7 по № 10 (групи приміщень № 389) - кафе-бар загальною площею 145,0 кв. м. , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (літера А), які коштують 2 000 000,00 грн. та автомобіль Мітсубісі Паджеро Вагон, 2008 року випуску, д/ НОМЕР_1, вартість якого складає 320 000,00 грн.
З урахуванням збільшення позовних вимог, ОСОБА_2 просила постановити рішення, яким в порядку поділу майна, набутого в шлюбі визнати за нею на праві власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, Ѕ частину нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_2 (літера А) та грошову компенсацію за Ѕ частину автомобіля у розмірі 117 415,75 грн., який без згоди позивача було знято відповідачем з реєстраційного обліку для продажу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 вересня 2012 року позов задоволено частково, в порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 219 грн. 00 коп., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати частково та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, а саме: визнати за нею право власності на Ѕ частину нежилих приміщень з №1 по №6, №6-а, з № 7 по № 10 ( групи приміщень №389) - кафе-бар загальною площею 145, 0 кв.м, розташованих за адресою АДРЕСА_2 (літера А), стягнуто з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію у сумі сто сімнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять грн. 75 коп. за Ѕ частину автомобіля Мітсубісі Паджеро, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
В скарзі зазначає, що рішення вважає незаконним та необґрунтованим, при цьому вказує, що не погоджується з висновком суду про те, що спірні нежилі приміщення були придбані відповідачем під час фактичного припинення сімейних відносин, і тому не можуть бути предметом спільної сумісної власності подружжя, також не погоджується з посиланнями суду на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26.05.2009 року, оскільки в ньому вказано, що між сторонами не склалися нормальні сімейні відносини з різних причин, а тому вони сімейних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують протягом року, а поняття ведення спільного господарства і шлюбні відносини зовсім різні речі, і тому дані обставини потребують ретельного з'ясування.
Крім того, апелянт висловлює думку, що судом неправильно застосовано норму статті 71 Сімейного кодексу України, яка передбачає присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України, оскільки вважає, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі, тому суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за Ѕ частину автомобіля в розмірі 117 415,75 грн.
Відповідач в судовому засідання заперечував проти апеляційної скарги за її необґрунтованістю.
Позивач в судові засідання по розгляду апеляційної скарги не з'явилась, за її клопотанням двічі розгляд справи було відкладено. При цьому, причини неявки, повідомлені позивачем, визнані судом неповажними, тому в силу ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у її відсутність.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, виходячи з правильно встановлених в судовому засіданні обставин.
Так, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року, що набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Даним рішенням встановлено, що між сторонами не склались нормальні сімейні відносини з різних причин, а тому вони сімейних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують протягом року.
Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За положеннями ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що право власності відповідача на спірні нежилі приміщення з №1 по №6, №6-а, з № 7 по № 10 ( групи приміщень №389) - кафе-бар загальною площею 145, 0 кв.м, розташованих за адресою АДРЕСА_2 (літера А), виникло у вересні 2008 р., тобто на час припинення шлюбних стосунків та припинення ведення спільного господарства, тому вказані нежитлові приміщення не є предметом спільної сумісної власності.
Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України в від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за якою, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Також правильним є застосування судом першої інстанції положень ст. 365 ЦК України, за якими право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо, зокрема, річ є неподільною. Неподільною, відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України, є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, а за роз'ясненнями п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Згідно до положень ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зважаючи на те, що позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь суму у розмірі 117 415,75 грн. компенсації за Ѕ частину автомобіля Мітсубісі Паджеро, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який до того ж, відповідно до довідки-рахунку № 355360 від 26.10.2010 р., було продано за 1 000,00 грн., при цьому позовні вимоги не стосуються включення вартості автомобіля при поділі, суд не знайшов правових підстав для стягнення компенсації за автомобіль, що узгоджується з принципом диспозитивності цивільного судочинства та спростовує посилання апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 71 Сімейного кодексу України.
Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, правові підстави для скасування рішення, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 вересня 2012 року відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: