АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/815/2013 Головуючий у 1 інстанції - Коваль О.А.
Доповідач - Кулікова С.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
30 січня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів - Білич І.М., Рейнарт І.М.,
при секретарі - Клінчук О.М.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, обґрунтовуючи вимоги тим, що 26.02.2009 року на підйомі з пл. Г.Бресту на пр. Перемоги в м. Києві з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем «Міцубіші», державний номер НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хонда», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, в результаті якої автомобілю «Хонда» заподіяна шкода, яка згідно калькуляції вартості ремотно-відновлювальних робіт та запчастин від 04.03.2009 складає 14 255 грн. 40 коп., 142 грн. 25 коп. за складання вказаної калькуляції. Також, зазначає що ОСОБА_3 після скоєння ДТП намагався зникнути з місця пригоди та здійснив на нього наїзд автомобілем, що підтверджується відповідними постановами суду та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи. Вказаними діями відповідача, йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 5000 грн. та просить також стягнути разом із понесеними судовими витратами.
В процесі розгляду справи, позивач з представником уточнили позовні вимоги, згідно яких просили стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 16524 грн., моральну шкоду у розмірі 16524 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн., сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 214,60 грн. та 142 грн. 25 коп. за складання калькуляції вартості ремотно-відновлювальних робіт.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 16 524 грн., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., судові витрати у розмірі 214,60 грн., всього стягнено 17 738 грн. 86 коп., стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 127 грн. 90 коп., в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі.
В скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини даної справи, не врахував те, що позивач не довів завдання йому шкоди, не врахував те, що ОСОБА_4 не може бути позивачем в даній справі та не взяв до уваги наявність у відповідача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, при цьому, апелянт вказує, що на момент ДТП власником автомобіля «Honda Accord», державний № НОМЕР_2 був ОСОБА_7, а довіреність № ВМА 826723 від 15 листопада 2008 року уповноважує ОСОБА_4 представляти інтереси довірителя, і діяти від його імені, а не від свого, тому останній не мав права подавати позов саме в якості позивача.
Крім того, на думку апелянта, позивачем не надано суду доказів щодо розміру завданого збитку, а надані копії рахунку-фактури № 000000075 від 17 листопада 2010 року, Акту здачі-прийняття робіт № 000000059 від 17 листопада 2010 року та товарного чеку від 20 листопада 2010 року, видані СПД ОСОБА_8, не є належним підтвердженням реальних збитків, оскільки вони складені відносно автомобіля «Honda Accord», державний № НОМЕР_4, а в ДТП, відповідно до матеріалів ДАІ, був пошкоджений автомобіль «Honda Accord», державний № НОМЕР_2. Також вони складені більше ніж через один рік після ДТП, а позивач не надав доказів того, що перелік робіт, які зазначені в рахунку та акту виконаних робіт необхідно було здійснювати з метою відновлення автомобіля саме після ДТП, що мала місце 26 лютого 2009 року.
Також, підставою для скасування рішення апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив наявність у відповідача поліса цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3492141, укладений із Страховою компанією «Українська Страхова Група», тому він вважає, що мав сплатити лише різницю між страховою виплатою та розміром завданої шкоди.
Також відповідач вважає, що позивачем не доведено завдання останньому моральної шкоди, оскільки на підтвердження завданих тілесних пошкоджень позивач надав копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 157/ж, а апелянт вважає, що доказом завдання шкоди має бути висновок експерта, а не спеціаліста, до того ж суд не прийняв до уваги, що позивач не є власником автомобіля, відповідно, йому не може бути завдано збитку.
В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній зазначені та просив суд її задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги за її необґрунтованістю.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Однак вказані вимоги судом першої інстанції дотримані не були.
Так, задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції встановив наступні обставини в справі.
ОСОБА_3 26.02.2009 року, керуючи автомобілем «Міцубіші», державний номер НОМЕР_1 на підйомі з пл. Г.Бресту на пр. Перемоги в м. Києві, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу до автомобіля «Хонда», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого сталося зіткнення, яке призвело до механічних пошкоджень вказаних автомобілів. Крім того, ОСОБА_3, будучи причетним до ДТП з місця пригоди поїхав.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.04.2009 року винним у даній ДТП при порушенні ним п.п. 2.10, 13.1 Правил дорожнього руху визнано відповідача ОСОБА_3 Цією ж постановою та постановою Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.03.2009 року підтверджується, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Міцубіші», державний номер НОМЕР_1 того ж 26.02.2009 року на пл. Г.Бресту в м. Києві, перед початком руху не переконався в безпеці даного маневру, внаслідок чого здійснив наїзд на гр. ОСОБА_9, від чого останній отримав легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про доведеність винних дій відповідача у скоєній ДТП та у наїзді на ОСОБА_4 Встановивши факт здійснення позивачем експлуатації на законних підставах транспортним засобом (довіреність від 15.11.2008 р. та проведення ремонту), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у позивача речового права, яке підлягає захисту у відповідності до ст.ст.1166, 1187 ЦК України.
Окрім цього, судом надано належну оцінку з приводу витрат, які зазнав позивач та які становлять 16524 грн. згідно рахунку-фактури від 17.11.2010 р. , проте в порушення норм матеріального права їх було стягнуто з відповідача ОСОБА_3 та не прийнято до уваги, що на момент вчинення ДТП, яке мало місце 26 лютого 2009 року, у відповідача був чинний поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3492141. Даний поліс укладався із Страховою компанією «Українська Страхова Група», яка була залучена судом в якості співвідповідача по справі.
Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересівстрахувальників.
П. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» говорить, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригодижиттю, здоров'ю, майну третьої особи.
Зазначені вище норми чинного законодавства говорять про те, що шкоду завдану в ДТП третій особі, має відшкодовувати страхова компанія. В даному випадку, шкоду, завдану в ДТП, має відшкодувати саме Страхова компанія «Українська Страхова Група» на підставі укладеного між ними полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконувати належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За таких підстав, при відсутності заявлених позовних вимог до Страхової компанії, матеріальна шкода відшкодуванню не підлягає окрім франшизи, яка відшкодовується за рахунок відповідача ОСОБА_3 в розмірі 510 грн., тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове стягнення матеріальної шкоди з відповідача.
В іншій частині, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 2000 грн., посилаючись на загальні підстави її стягнення, передбачені нормами Цивільного Кодексу України.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме що стосується порушення судом першої інстанції норм матеріального права, тому рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року підлягає частковому скасуванню.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 312-316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 16524 грн. та постановити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_4 матеріальну шкоду у вигляді франшизи в розмірі 510 грн., в іншій частині стягнення матеріальної шкоди - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: