КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-2756/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я. Г. та представників:
позивача: Скуріхіна С.В.
відповідача: Анцибор Л.В.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ТОВ «Торгова Компанія «Гетьман»
до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської
області ДПС
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень -рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Гетьман»(далі - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС від 25.07.2012 р. №0000012308 про визначення ТОВ «Торгова Компанія «Гетьман»податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1229,92 грн. та №0000012309 про визначення ТОВ «Торгова Компанія «Гетьман»податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 570872,94 гривень.
Вимоги мотивовані тим, що 09.07.2012 року працівники відповідача під час проведення перевірки склали акт перевірки, в якому зафіксували нібито встановлені порушення позивачем п.п.1, 2, 5, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та не прийняли до уваги пояснення директора ТОВ «ТК «Гетьман». За результатами вказаної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення, яких позивач не допустив. На думку позивача, перевіркою не виявлено та не підтверджується порушення позивачем п.п.1, 2, 5, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 267 Податкового кодексу України, що призвело до невірних висновків, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, прийняття неправомірних рішень.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 01.11.2012 року, наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у адміністративному позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.52-54).
Судом встановлено, що посадовими особами органу ДПС у період з 09.07.2012р. по 10.07.2012р. проведено перевірку за дотриманням позивачем порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
В результаті перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.1, 2, 5, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 267 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки складено акт № 000028 від 09.07.2012 року (а.с.9-10).
Перевірку проведено в присутності комірника ТОВ «ТК «Гетьман»ОСОБА_4.
На підставі акту перевірки відповідачем 25.07.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000012308 від 25.07.2012р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 570872,94 грн. за порушення п.п.1, 2, 5, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(а.с.8);
- №0000012309 від 25.07.2012р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1229,92 грн. за порушення ст. 267 Податкового кодексу України (а.с.9).
Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 року в редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі Закон України №265) розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
Згідно з п. 1 ст.3 Закону України №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
При цьому відповідно до п. 2 ст. 3 закону України №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону України №265).
Пунктом 5 ст. 3 Закону України №265 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;
Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідальність за порушення вимог ст. 3 Закону України №265 встановлена ст. 17 цього Закону.
Відповідно до ст. 17 Закону України №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг) (п. 1 ст. 17 Закону України №265).
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, платники збору, порядок придбання торгових патентів, відповідальність визначені Податковим кодексом України.
Відповідно до п.п. 267.1.1. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:
а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;
б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;
в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;
г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Згідно пп. 267.3.1. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі у цьому пункті - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.
Відповідальність за порушення вказаних норм Податкового кодексу України визначена ст. 125 Податкового кодексу, п. 125.1. якого встановлено, що за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4 - 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць.
З акту перевірки вбачається, що під час перевірки позивача податковим органом було встановлено порушення п. 1, 2, 5, 12 ст. 3 Закону України №265, а саме проведення розрахункової операції без використання РРО, РК, КОРО, порушення ведення обліку товарних залишків за місцем їх реалізації.
Таким чином, відповідачем нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 1, 2, 5, 12 ст. 3 Закону України №265 у сумі 570872,94 грн.
Крім того, було встановлено здійснення діяльності без придбання відповідного платного торгового патенту протягом 87 днів, порушення яке встановлено ст. 267 Податкового кодексу України та на підставі податкового повідомлення - рішення №0000012309 від 25.07.2012р. до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1229,92 грн. (а.с.7).
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Гетьман»зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Онуфріївською районною Державною адміністрацією Кіровоградської області 02.07.2010 р. за номером 1 438 102 0000 000317 (а.с.41).
Відповідно до довідки серії АБ №252998 від 02.10.2010 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (а.с.15), основними видами економічної діяльності ТОВ «Торгова Компанія «Гетьман»є:
- оптова торгівля паливом;
- роздрібна торгівля пальним;
- інші види оптової торгівлі;
- оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;
- роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань;
- діяльність автомобільного вантажного транспорту.
Матеріалами справи встановлено, що продаж товару, а саме металевої труби за ціною 50,00 гривень здійснив комірник ТОВ «ТК «Гетьман»ОСОБА_4, що працював на підприємстві на підставі договору від 15.05.2012 року (а.с. 73-76) та не мав права здійснювати продаж товару так як це не передбачено в його посадовій інструкції (а.с. 13-14).
В судовому засіданні позивач зазначив, що за результатами проведеної службової перевірки на підприємстві встановлено, що товарно-матеріальні цінності по складу металопрокату за адресою : м. Кременчук, проїзд Галузевий, 30, комірник ОСОБА_4 продав трубу яка не належала підприємству.
Суд зазначає, що відповідач не наддав суду розрахунковий документ за придбану у комірника ОСОБА_4 трубу.
Згідно довідки з ЄДР ТОВ «ТК «Гетьман»не реєструвало за собою згідно КВЕД діяльності щодо роздрібної торгівлі за готівку металопрокатом та ніколи не здійснювало розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (а.с.15).
Щодо порушення позивачем ведення обліку товарних залишків за місцем їх реалізації, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку №281 за період 01.01.12р.-09.07.12р. ТОВ «ТК «Гетьман»було обліковано товарно-матеріальні цінності, а саме метал на загальну суму 3,867,621.55 грн. (а.с. 17-31).
Згідно договору суборенди підкранового майданчика №30/06/01 від 30.06.2012 року та Акту приймання передачі до договору суборенди підкранового майданчика №30/06/01 від 30.06.2012 року ТОВ «ТК «Гетьман»орендувало у ТОВ «Інтей»підкрановий майданчик для зберігання металопрокату (а.с.32-33).
Відповідно до договору поставки №010772 від 01.07.2012 року(а.с.34-35) та видаткової накладної №01/07/01(а.с.36) ТОВ «ТК «Гетьман»продало ТОВ «Інтей»металопрокат, який відповідно до Акту прийому-передачі(а.с.40) зберігався на складі ТОВ «ТК «Гетьман».
Тобто, 09.07.2012 року на час проведення податковим органом фактичної перевірки у ТОВ «ТК «Гетьман»були відсутні залишки товарно-матеріальних цінностей, а зберігався лише металопрокат проданий ТОВ «Інтей».
Більш того, на запитання суду яким чином визначалася вартість товарно-матеріальних цінностей, відповідачем наданий лист Кременчуцької ОДПІ від 11.10.2012 року №5702/7/22-421 в якому зазначено, що під час проведення перевірки підприємством наданий прайс-лист на металопрокат відповідно до якого був здійснений розрахунок ваги та вартості товарно матеріальних цінностей (а.с.80).
Суд критично ставиться до вказаних тверджень, оскільки з прайс-листу який міститься в матеріалах справи вбачається, що у ньому зазначено лише розмір та ціна металопрокату до 1 тони і більше 1 тони ваги. Таким чином, для визначення вартості кожної одиниці металопрокату необхідно здійснити зважування, чого податковим органом здійснено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Змагальність реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами, що супроводжується посиланням на відповідну норму права.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому належність доказу означає встановлення фактичних даних, які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищевикладене суд приходить до висновку що посадовими особами податкового органу зроблено хибні висновки щодо порушення позивачем п. 1,2,5,12 ст. 3 Закону України №265 та п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України у зв'язку з чим, застосування до позивача штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями - рішеннями є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства.
А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим, адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000012308 від 25.07.2012 р. про визначення ТОВ «Торгова Компанія «Гетьман»податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1229,92 гривень та №0000012309 від 25.07.2012р. про визначення ТОВ «Торгова Компанія «Гетьман»податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 570872,94 гривень.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Гетьман»(ЄДРПО 37187251) 2146,00 грн. судових витрат, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Жук