Справа № 2-445/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 січня 2013 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючої-судді Мельничук О.Я.

при секретарі Кравецькій Н.Н.

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської Ради, Львівська міська Рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою спільного користування, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 31.07.2009 року звернулася до суду із позовом, який в подальшому уточнила, просить встановити порядок користування земельною ділянкою спільного користування, площею 76,00 кв.м. по АДРЕСА_1 між власниками будинку за даною адресою - нею та ОСОБА_5 та ОСОБА_6, виділивши їй в користування частину вказаної земельної ділянки, площею 25,34 кв.м., з геометричними промірами по периметру 4,70; 5,40; 4,70; 1,20 по житловому будинку, судові витрати по справі просить покласти на відповідачів, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 28.02.1992 року проведено поділ вказаного будинковолодіння та встановлений порядок користування земельною ділянкою, однак до набуття нею права власності на 1/3 частину будинку, рішення Залізничного районного суду м.Львова від 28.02.1992 року було виконано частково та не було проведено добудову тамбура, не було обладнано дверного отвору в приміщенні 1-6 і вхід до її житла здійснюється через житлову кімнату 1-5, оскільки житло не відповідає нормам ДБН 79-92, звернулась до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради з заявою про надання дозволу на реконструкцію належної їй 1/3 частини будинку з добудовою тамбура, однак рішення з даного питання прийнято не було. Окрім цього, двір, площею 76, 0 кв.м. залишено в спільному користуванні співвласників будинку для доступу ОСОБА_9 до криниці, однак ОСОБА_9 та ОСОБА_10 криницею не користувались, оскільки до будинку проведений водопровід, в тому числі і до її частини. Вхід в частину будинку відповідачів знаходиться хоча із подвір»я спільного користування, але з східної сторони, тоді як вхід до її частини будинку розташований з північної сторони. Спільне користування даною частиною двору було встановлене рішенням суду лише в інтересах ОСОБА_9, а не відповідачів для доступу до її криниці. Нею заплановано провести забудову 16,5 % площі подвір»я спільного користування, що є меншим від її частки у праві власності на дане подвір»я - 33.3 %, іншою частиною подвір»я наміру користуватись не має, оскільки заплановано влаштувати окремий виїзд на вулицю. Вважає, що наявність земельної ділянки спільного користування є не лише непотрібним, а й таким, що робить неможливим виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 28.02.1992 року, а тому просить встановити порядок користування земельною ділянкою спільного користування, площею 76,0 кв.м. по АДРЕСА_1 між власниками будинку за даною адресою - нею та ОСОБА_5 та ОСОБА_6, виділивши їй в користування частину вказаної земельної ділянки, площею 25,34 кв.м., з геометричними промірами по периметру 4,70; 5,40; 4,70; 1,20 по житловому будинку, судові витрати по справі просить покласти на відповідачів.

Позивач ОСОБА_4 в суді позов підтримала, просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 позов підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному та пояснив, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 28.02.1992 року встановлено порядок користування земельною ділянкою та виділено колишньому власнику 1/3 частини будинку ОСОБА_9 в користування земельну ділянку, площею 338,3 кв.м., з розмірами 7,0 м., 19,5 м., 3,5 м., 5,4 м., 1,0 м., 9,7 м., 3,28 м., 50 м., двір, площею, 76,0 кв.м. залишено у спільному користуванні співвласників для поступу ОСОБА_9 до криниці, однак ОСОБА_9, ОСОБА_10 криницею не користувались, не користується такою і позивач по справі-ОСОБА_4, окрім цього, вищевказаним рішенням суду постановлено звести вхідний тамбур до частини будинку, що належить позивачу саме з земельної ділянки, що надана у спільне користування і де зараз позивачем по справі заплановане зведення прибудови, вхід в частину будинку відповідачів знаходиться хоча із подвір»я спільного користування, але з східної сторони, тоді як вхід до частини будинку, що належить позивачу по справі розташований з північної сторони.Спільне користування спірною частиною земельної ділянки рішенням суду постановлено в

інтересах ОСОБА_9, а не в інтересах відповідачів, для доступу до криниці саме ОСОБА_9 При встановленні порядку користування земельною ділянкою спільного користування, площею 76,0 кв.м. позивач по справі не буде заперечувати проти того, що частина спірної земельної ділянки, яка буде перебувати в користуванні відповідачів буде більшою ніж так, яка б належала їм відповідно до їх частки у праві власності на будинок. Встановлення порядку користування земельною ділянкою, площею 76,0 кв.м. жодним чином не порушує права відповідачів, а тому просить встановити порядок користування земельною ділянкою спільного користування, площею 76,0 кв.м. по АДРЕСА_1 між співвласниками будинку за позивачем по справі-ОСОБА_4 та відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, виділивши позивачу в користування частину вказаної земельної ділянки, площею 25,34 кв.м., з геометричними промірами по периметру 4,70; 5,40; 4,70; 1,20 по житловому будинку, судові витрати по справі просить покласти на відповідачів.Просить позові задоволити.

Представник відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_3 в суді проти позову заперечив та пояснив, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 28.01.1992 року № 2-44/92 встановлено порядок користування земельною ділянкою, згідно якого залишено ОСОБА_9 /ОСОБА_4/ у користуванні 338,3 кв.м. ділянки з розмірами 7,0., 19,5., 3,5., 5,4., 1,0., 9,7, 3,28., 50,0., однак позивача це задовольняє, поскільки остання прагне здійснити прибудову з реконструкцією саме на подір»ї спільного користування, площею 76,0 кв.м., яке згідно вказаного рішення Залізничного районного суду м.Львова залишено у спільному користуванні лише для доступу до криниці, а не для будівництва, позивач по справі намагається здійснити собі добудову на подвір»ї загального користування, маючи при цьому у власному користуванні визначений судом розмір земельної ділянки. Окрім цього, позивач жодним чином не визначила та не обґрунтувала іншого порядку користування вищевказаною земельною ділянкою, а також заявлені позовні вимоги, які є предметом даного розгляду, вже були предметом розгляду Залізничного районного суду м.Львова, які вирішено рішенням суду від 28.02.1992 року, а отже порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 вже встановлений і саме за таких підстав, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими та безпідставними, а тому просить в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 в суді проти позову заперечив, просить в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 в суді проти позову заперечив, просить відмовити в задоволенні позову.

Представник Львівської міської ради в останнє судове засідання не з»явився, однак в судовому засіданні 16.08.2012 року пояснив, що Львівська міська рада відповідно до положень ст.ст. 142, 143 Конституції України, ст.ст.10, 26, 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст.12, 166 Земельного кодексу України є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1. У відповідності до рішення Залізничного районного суду м.Львова від 28.02.1992 року за ОСОБА_5 визнано право власності на 2/3 частини будинку, а за ОСОБА_9 на 1/3 частину будинку, встановлено порядок користування земельною ділянкою земельною ділянкою за якою ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 696,6 кв.м, ОСОБА_9 338, 3 кв.м, залишивши при цьому земельну ділянку, площею 76 кв.м. у спільному користуванні, також вищевказаним рішенням передбачалась необхідність здійснення переобладнань ОСОБА_9, що відповідно означало здійснення переобладнань ОСОБА_9, що означало здійснення переобладнань на ділянці виділеній рішенням у користування ОСОБА_9, а не ділянці спільного користування, рішення сторонами не оскаржувалось, набуло законної сили, співвласники будинку не вживали жодних дій щодо звернення до Львівської міської ради стосовно приватизації земельної ділянки. Із суті позову видно, що ОСОБА_4 звернулась до суду із проханням встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, в обґрунтування вимог вказує заплановану забудову 16,5 % площі подвір»я загального користування, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач є законним користувачем земельної ділянки у відповідності до вимог ст.126 Земельного кодексу України, відсутня довідка з управління держкомзему в м.Львові щодо правового статусу даної земельної ділянки, її цільового призначення, відсутні архівні відомості щодо факту надання вказаної земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_1, а тому просить в позові відмовити.

Експерт ОСОБА_12 27.11.2012 року в суді висновок судової будівельно-технічної експертизи № 974 від 30.11.2012 року підтримав та пояснив, що найдоцільнішим варіантом розподілу частини земельної ділянки, площею 76,0 кв.м. по АДРЕСА_1, що знаходиться в спільному користуванні сторін по справі, з врахуванням їх часток в будинку є такий: співвласнику 1/3 ідеальних часток ОСОБА_4 пропонується надати земельну ділянку з наступними геометричними розмірами по периметру: 4,70; 5,40; 4,70; 1.20 по житловому будинку загальна площа становить 25,34 кв.м. Співвласникам 2/3 ідеальних часток ОСОБА_5, ОСОБА_6 пропонується надати земельну ділянку з наступними геометричними розмірами по периметру: 3,90; 12,00; 5,10; по житловому будинку, загальна площа становить 50.66 кв.м. Він входив на місце, проводив обміри, встановив місце розташування спірної земельної ділянки, що знаходиться у спільному користуванні сторін по справі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, пояснення експерта ОСОБА_12, вивчивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні цивільну справу № 2-44/92, приходить до висновку, що в позові слід відмовити із наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу, тощо.

У відповідності до вимог ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об»єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст..10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська Рада є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Коституцією України та іншими законами України.

У відповідності до вимог ст.80 вказаного Закону, територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб»єктами права власності на землю, що є комунальною власністю.

Згідно з вимогами ст.24 ч.1 Закону України «Про планування і забудову території», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст.26 ч.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи копії рішення Залізничного районного суду м.Львова від 18.02.2009 року /а.с.76-78/, в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської Ради про усунення перешкод в дачі згоди на реконструкцію житлового приміщення - відмовлено.

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи №2-44/92 видно, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 28 лютого 1992 року визнано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1: за ОСОБА_6, в розмірі 2/3 частини будинковолодіння, за ОСОБА_9, в розмірі 1/3 частини будинковолодіння, проведено реальний поділ будинку, в спільному користування двох співвласників залишено двір, площею 76,0 кв.м. для доступу ОСОБА_9 до криниці.

З долученого до матеріалів справи ксерокопії договору дарування, витягу є реєстру права власності на нерухоме майно /а.с.73-74/ вбачається, що позивач по справі-ОСОБА_4 являється власником 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_13 02.10.2003 року за реєстровим № 2016.

Згідно листа № 40/8/7 від 05.12.2012 року Відділу держземагенства у м.Львові /а.с.201/ вбачається, що згідно земельно-кадарстрових даних, земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,2350 га знаходиться у користуванні ОСОБА_5 без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування/згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м.Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської Ради від 06.06.1998 року за № 51 «Про інвентаризацію земель м.Львова/. За категорією земель, дана земельна ділянка відноситься до земель житлового та громадської забудови.

За пояснень в суді експерта ОСОБА_12 та висновку судової будівельно-технічної експертизи № 974 від 30.11.2012 року /а.с.132-135/ вбачається, що можливим варіантом розподілу частини земельної ділянки, площею 76,0 кв.м. по АДРЕСА_1, що знаходиться в спільному користуванні сторін по справі, з врахуванням їх часток в будинку, а саме: позивачу по справі - ОСОБА_4 належить 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідачам по справі ОСОБА_5 - 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_6- Ѕ частина, що разом складає 2/3 житлового будинку АДРЕСА_1, який відповідатиме ідеальним часткам співвласників даного будинковолодіння, а саме: співвласнику 1/3 ідеальних часток ОСОБА_4 пропонується надати земельну ділянку з наступними геометричними розмірами по периметру: 4,70; 5,40; 4,70; 1.20 по житловому будинку загальна площа становить 25,34 кв.м. Співвласникам 2/3 ідеальних часток ОСОБА_5, ОСОБА_6 пропонується надати земельну ділянку з наступними геометричними розмірами по периметру: 3,90; 12,00; 5,10; по житловому будинку, загальна площа становить 50.66 кв.м., однак вищевказана експертиза проведена без врахування рішення Залізничного районного суду м.Львова від 28.02.1992 року, згідно з яким визнано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1: за ОСОБА_6, в розмірі 2/3 частини будинковолодіння, за ОСОБА_9, в розмірі 1/3 частини будинковолодіння, проведено реальний поділ будинку, в спільному користування двох співвласників залишено двір, площею 76,0 кв.м. для доступу ОСОБА_9 до криниці та матеріалів цивільної справи за № 4-44/92, в якій знаходиться план земельної

ділянки /а.с.59/ і вищевказана цивільна справа долучена до матеріалів даної цивільної справи лише після проведення вищевказаної експертизи, а тому суд вважає, що вказаний висновок є неповним, поверхневим та прийнятий без врахування матеріалів цивільної справи № 2-44/92.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 28.02.1992 року визнано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1: за ОСОБА_6, в розмірі 2/3 частини будинковолодіння, за ОСОБА_9, в розмірі 1/3 частини будинковолодіння, проведено реальний поділ будинку, в спільному користування двох співвласників залишено двір, площею 76,0 кв.м. для доступу ОСОБА_9 до криниці. Вищевказаним рішенням також передбачалось необхідність здійснення переобладнань ОСОБА_9 на ділянці виділеній рішенням у користуванні ОСОБА_9, а не на ділянці спільного користування, вказане рішенення суду не оскаржувалось сторонами по справі. Сторони по справі не зверталися до Львівської міської Ради стосовно приватизації земельної ділянки, що підвердили в суді і позивач по справі-ОСОБА_4 і відповідачі по справі ОСОБА_5, ОСОБА_6, поскільки власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є Львівська міська Рада.

Позивач по справі- ОСОБА_4 звернулась до суду із проханням встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, в обґрунтування вимог вказує заплановану забудову 16,5 % площі подвір»я загального користування, однак в суді не здобуто, а позивачем не представлено належних доказів того, що позивач-ОСОБА_4 є законним користувачем земельної ділянки у відповідності до вимог ст.126 Земельного кодексу України, поскільки зігдно листа № 40/8/7 від 05.12.2012 року Відділу держземагенства у м.Львові, земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,2350 га знаходиться у користуванні ОСОБА_5 без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними та необгрунтованими, а тому відмовляє в задоволенні таких.

Керуючись ст.ст.10, 57-58, 60, 80, 208-209, 218, 222, 293-295 ЦПК України, ст.ст.12,126 Земельного кодексу України, ст.24 ч.1 Закону України «Про планування і забудову території», ст.26 ч.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст.10, 26, 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської Ради, Львівська міська Рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою спільного користування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його отримання.

С у д д я :

Оригінал рішення