Справа № 1319/2-1864/11 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/783/113/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого -Мікуш Ю.Р.,

суддів -Цяцяка Р.П.,Тропак О.В.

при секретарі Мариняк О.І.,

з участю представника позивача Бучковського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 21 грудня 2011року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал банк»заборгованість за кредитним договором на загальну суму 358 317,40грн.(триста п»ятдесят вісім тисяч триста сімнадцять гривень 40 коп.). та судові витрати на суму 1820грн.00( одна тисяча вісімсот двадцять грн.00коп.).

Рішення суду оскаржили ОСОБА_3, ОСОБА_4 В апеляційній скарзі зазначають, що вважають рішення суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Стверджують, що суд не дослідив правильність розрахунку суми заборгованості , не врахував додаткові докази, подані відповідачами, які підтверджують часткове погашення заборгованості по кредиту. Зокрема апелянти не погоджуються з застосуванням позивачем підвищеної відсоткової ставки, оскільки про її застосування ОСОБА_3, як позичальник та ОСОБА_4, як поручитель не були повідомлені .Таким чином розрахунок заборгованості вважають неправильним, оскільки не було з'ясовано підстав нарахування підвищених відсотків, не було проведено звірки розрахунків позивача і відповідача, а відтак суд безпідставно взяв до уваги вказаний розрахунок при винесенні рішення.

Крім того апелянти вказують на те, що судом не було належним чином досліджено питання настання строку дострокового погашення кредиту , неправильно застосовано п.10.4 Кредитного договору №11-1/669 к-07 від 20 вересня 2007року, неправильно застосовано норми ст.530 та ч.2 ст.1050 ЦК України в частині висновку настання строку дострокового погашення усієї суми кредиту. Вважають, що позивачем передчасно пред'явлено вимогу щодо дострокового погашення всієї суми кредиту, оскільки не було вимоги про погашення поточної простроченої суми заборгованості та терміну її сплати.

Також апелянти покликаються на те, що суд при постановленні рішення мав застосувати ст.559 ЦК України, оскільки банком було збільшено нарахування відсотків та не повідомлено про це поручителя. Просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ „Універсал Банк " на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що між ВАТ «Банк Універсальний»правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11-1/669к-07 від 20 вересня 2007року. Згідно з даним Договором, Позичальнику надані грошові кошти в сумі 55 000доларів США терміном 360 місяців з сплатою процентної ставки 11.95% та кінцевою датою погашення 19 вересня 2037 року (а.с.11-15).

Згідно з п.4.5 Договору сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до Графіку погашення заборгованості по кредиту (додаток №1), який є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.16).

Відповідно до п.6.1.1. позичальник зобов'язувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно даного Договору.

Згідно з п.10.3 Договору Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором , а також відшкодування збитків , завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного Договору, а позичальник зобов'язаний повернути Банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані Банку у випадку, якщо він порушує терміни платежів, що встановлені даним Договором.

Крім цього, між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_4 20.09.2007року укладений договір поруки, згідно з яким Поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за зобов'язання ОСОБА_3, які випливають з кредитного договору №11-1/669к-07 від 20.09.2007року.

Пунктом 3 Договору поруки передбачена відповідальність Поручителя, яка настає у випадку, коли Боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання за Кредитним договором.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Незважаючи на умови кредитного договору та взяті на себе зобов'язання відповідач ОСОБА_3 не погашав кредит в терміни встановлені Договором, а тому йому 25.05.2011року була направлена вимога сплатити протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги заборгованість за кредитом в розмірі 47851,93 дол. США.

Звернувшись з позовом, позивач просив стягнути дану суму заборгованості, але 29.11.2011року уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 44901,93дол.США,що еквівалентно на день уточнення позовних вимог за офіційним курсом НБУ 358 317,40 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з вимог ст. 553,554, Цивільного кодексу України, умов кредитного договору, договору поруки та стягнув заборгованість солідарно з боржника та поручителя, оскільки ст. 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Доводи апелянтів, щодо підвищення відсоткової ставки з 15.07.2008року і неповідомлення про це боржника і поручителя не беруться до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до п.28 роз'яснень Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Крім цього, посилання апелянтів, щодо передчасного пред'явлення позову не заслуговують на увагу та спростовуються ч.2 ст.1050 ЦК України відповідно до якої ,якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 314 ч.1 п.1, 315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 21 грудня 2011року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді Р.П.Цяцяк

О.В.Тропак