Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11/781/79/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Безуматов Михайло Вікторович
Категорія - Розбій Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2013 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Петрової І.М.,
суддів: Палічука А.О., Лещенка Р.М.,
за участю прокурора: Вергелеса В.В.,
потерпілого: ОСОБА_3,
захисника-адвоката: ОСОБА_4,
засуджених: ОСОБА_5 та ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний вирок, засудженого ОСОБА_5, захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 5 вересня 2012 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ясинове Олександрівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, не військовозобов'язаного, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Великий Суходол Краснодонського району Ворошиловградської області, проживаючого у АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не військовозобов'язаного, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Постановлено судом стягнути з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь Олександрівської центральної районної лікарні кошти в сумі 77 гривень 76 копійок солідарно, в рахунок відшкодування збитків, заподіяних лікуванням особи, потерпілої від злочину.
Вироком Олександрівського районного суду ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнано винними у тому, що 23 лютого 2012 року, близько 22 годин 00 хвилин, вони прийшли до будинку культури за адресою: с. Ясинове, вул. Леніна Олександрівського району Кіровоградської області, де зустріли раніше їм відомого потерпілого ОСОБА_3 На грунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_3 виникла сварка, яка переросла у бійку, під час якої ОСОБА_5 та ОСОБА_7 діючи спільно та узгоджено, нанесли не менш 12 ударів руками в ділянку голови потерпілому ОСОБА_3, чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців у лівій навколо очній ділянці, в лівій скроневій ділянці, у лівій величній ділянці, крововиливів на білковій оболонці лівого ока, на слизовій оболонці нижньої губи, в тьмяно - скроневій ділянці голови зліва в лівій потиличній ділянці, у тім'яній ділянці голови біля середньої лінії, саден в лобно - тім'яній ділянці голови по середній лінії, на червоній каймі верхньої губи справа і зліва від середньої лінії, які згідно висновку експерта №75 від 11.05.2012 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 між підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_7, виник спільний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3, реалізуючі який ОСОБА_5, наносячи удари руками в ділянку голови потерпілого, вимагав від останнього віддати йому наявні при собі гроші, а ОСОБА_7 з метою виконання спільного умислу, спрямованого на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3, стримував сторонніх осіб, для того, щоб вони не допомогли потерпілому ОСОБА_3 Потерпілий ОСОБА_3, усвідомлюючи, що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_7, несуть небезпеку для його життя та здоров'я, виконуючи вимогу ОСОБА_5, віддав останньому гроші в сумі 100 гривень.
Отримавши від потерпілого ОСОБА_3 гроші в сумі 100 гривень, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з місця події пішли розпорядившись грошима на власний розсуд.
В апеляціях:
- прокурор не оспорюючи кваліфікацію дій засуджених та призначене судом покарання, просить вирок суду змінити у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, внести зміни до резолютивної частини вироку Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 05.09.2012 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в частині призначеного покарання та вирішення питання про цивільний позов у справі, виклавши її у наступній редакції:
Визнати винним ОСОБА_5, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі: ОСОБА_5 строком на 7 років, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві особистої власності; ОСОБА_7 строком на 7 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві особистої власності.
Цивільний позов, заявлений прокурором Олександрівського району Кіровоградської області задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь Олександрівської центральної районної лікарні кошти в сумі 77 грн. 76 коп. для відшкодування збитків, заподіяних лікуванням особи, потерпілої від злочину.
В іншій частині вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 05.09.2012 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишити без зміни.
Мотивує свої доводи тим, що відповідно до ст.335 КПК України міра покарання повинна були визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру призначеного судом покарання. Однак, суд першої інстанції при постановленні вироку не зазначив належним чином міру покарання, обрану ОСОБА_7 (а.с.211-212).
Крім того, при постановленні вироку судом не вирішено належним чином заявлений у справі цивільний позов.
Відповідно до ч.1 ст.328 КПК України постановляючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
В порушення вимог ч.2 ст.93, ч.1 ст.328, ст.335 КПК України суд першої інстанції при постановленні вироку та вирішенні цивільного позову не зазначив, в якому розмірі з кожного із засуджених мають бути стягнуті кошти за позовом прокурора (а.с.212).
- захисник-адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить вирок районного суду змінити, пом'якшити ОСОБА_7 покарання, застосувавши ст.69 КК України і призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.187 КК України та звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.
Мотивує свої доводи тим, що ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину та дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, чим активно сприяв розкриттю злочину, що є обставиною, яка пом'якшує покарання (а.с.34, 88, 192, 195), добровільно відшкодував потерпілому ОСОБА_3 завдані збитки (а.с.179). Також зазначає, що ОСОБА_7, є особою, що не мас судимості, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, на обліку у нарколога не перебуває, має сім'ю (а.с.130, 131, 136, 142, 169).
Крім того, посилається на те. що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не нападали на потерпілого ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, так як на початку конфлікту такої мети у них не було, бійка виникла на грунті неприязних відносин, а думка вимагати у потерпілого 100 гривень виникла вже у ході бійки. Вказана обставина значно знижує суспільну небезпеку вчинку засудженого ОСОБА_7 і має бути визнана судом такою, що пом'якшує покарання;
- захисник-адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок районного суду змінити, пом'якшити ОСОБА_5 покарання, застосувавши ст.69 КК України і призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.187 КК України, та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.
Мотивує свої доводи тим, що ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину та дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, чим активно сприяв розкриттю злочину, що є обставиною, яка пом'якшує покарання (а.с.44, 95, 191, 193-194), добровільно відшкодував потерпілому ОСОБА_3 завдані збитки (а.с.179). Також зазначає, що ОСОБА_5, є особою, що не мас судимості, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, на обліку у нарколога не перебуває, має сім'ю (а.с.114, 118, 124, 170).
Вказує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не нападали на потерпілого ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, так як на початку конфлікту такої мети у них не було, бійка виникла на грунті неприязних відносин, а думка вимагати у потерпілого 100 гривень виникла вже у ході бійки. Вказана обставина значно знижує суспільну небезпеку вчинку засудженого ОСОБА_5 і має бути визнана судом такою, що пом'якшує покарання;
- засуджений ОСОБА_5 просить вирок районного суду змінити, пом'якшити йому покарання, застосувавши ст.69 КК України і призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.187 КК України, та звільнити від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
Свої доводи мотивує тим, що при призначенні покарання суд першої інстанції не в достатній мірі врахував, що він щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки, є особою, що не мас судимості, за місцем проживання характеризується виключно позитивно. Також, зазначає, що конфлікт спровокував потерпілий, а він захищався, умислу заволодіти його майном, у нього не було.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які підтримали свої апеляції та захисника-адвоката ОСОБА_4 в їх інтересах, в останньому слові засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які просили змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити їм покарання не пов'язане з позбавленням волі, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та захисника-адвоката ОСОБА_4 в їх інтересах задоволенню не підлягають, а вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч.4 ст.335 КК України міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.
Проте, при постановленні вироку по даній справі зазначені вище вимоги закону судом грубо порушені.
Так, як вбачається з резолютивної частини вироку суд першої інстанції, не вказав окремо прізвище ім'я та по батькові кожного підсудного, кримінальний закон, за яким визнано винним кожного з них та покарання, призначене кожному підсудному окремо.
Також, в порушення вимог ст.334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку визнаючи винним ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не зазначив показання кожного з підсудних окремо, не вказав обставини, які визначають ступень винуватості кожного з них, їх роль у вчиненні злочину, не в достатній мірі проаналізував фактичні дані, що містяться у матеріалах справи.
Крім того, обгунтовуючи вину ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України районний суд вказав, що їх вина крім висновку судово-медичної експертизи, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9, однак у мотивувальній частині вироку суду зазначені показання, які стосуються фактичних обставин на яких ґрунтується висновок суду щодо доведеності вини підсудних, - відсутні, а є лише прізвища потерпілого та свідка.
Оскільки судом першої інстанції при розгляді справи були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, колегія суддів не входить в оцінку доведеності чи недоведеності обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи було допущено грубе порушення вимог кримінально - процесуального закону, а тому вирок підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення та вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишити у виді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.362, 366, 367 КПК України (ред. 1960 р.), колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора - задовольнити частково, а апеляції засудженого ОСОБА_5, захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 5 вересня 2012 року, стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишити у виді тримання під вартою.
Судді: