П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2-а/819/45/13
"28" січня 2013 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
судді Баранюк А.З.
при секретарі судового засідання Придаткевич Н.В.
за участю:
представника позивача - Трембача Р.О.;
представника відповідача - Ханаса Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу
за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду в Зборівському районі
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Зборівському та Козівському районах Тернопільської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі (надалі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Зборівському та Козівському районах Тернопільської області (надалі - відповідач, Фонд) про визнання дій щодо неприйняття до заліку суми виплаченої державної адресної допомоги, суми витрат на виплату підвищення непрацюючим пенсіонерам, суми витрат з виплати і доставки пенсій Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Зборівському та Козівському районах неправомірними та зобов'язати Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Зборівському та Козівському районах відшкодувати суми втрат на щомісячну державну адресну допомогу, суми витрат на виплату підвищення непрацюючим пенсіонерам, витрати на доставку та виплату пенсій, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги та суми витрат на виплату підвищення непрацюючим пенсіонерам на загальну суму 136934,78 грн.
28 січня 2013 року представником позивача подана заява про зменшення позовних вимог в якій позивач просить визнати дії щодо неприйняття до заліку суми виплаченої державної адресної допомоги, суми витрат з виплати і доставки пенсій Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Зборівському та Козівському районах неправомірними та зобов'язати Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Зборівському та Козівському районах відшкодувати суми втрат на щомісячну державну адресну допомогу, витрати на доставку та виплату пенсій, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, на загальну суму - 136934,78 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 256 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», безпідставно відмовив у прийнятті до відшкодування витрати, які поніс позивач на щомісячну державну адресну допомогу, через що виникла заборгованість за період червень - листопад 2012 року в сумі 136934,78 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV) не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Представник відповідача також пояснив, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідно відповідач не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період червень - листопад 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у в Зборівському районі особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачено адресну допомогу з наданням відповідачу актів щомісячної звірки.
Так, при складені між УПФУ в Зборівському районі Тернопільської області та відділенням виконавчої дирекції Фонду в Зборівському та Козівському районах Актів щомісячної звірки витрат по особовим справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період червень - листопад 2012 року, відповідачем не прийнято до відшкодування суми виплаченої УПФУ в Зборівському районі Тернопільської області за вказаний період державної адресної допомоги.
Відповідачем акти щомісячної звірки за спірний період підписувалися з розбіжностями, а саме, згідно таблиць розбіжностей, не враховувалися суми витрат на виплату державної адресної допомоги на суму 136934,78 грн. Спору щодо правильності підрахунку сум, зазначених в актах звірки і таблиці розбіжностей між сторонами немає.
Зазначена обставина підтверджується наданими позивачем та дослідженими в судовому засіданні копіями таблиць розбіжностей за вказані періоди та актами щомісячної звірки по особових справах потерпілих, і не оспорюється відповідачем.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 зазначеної постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Суд враховує той факт, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2011 року у справі №21-57а11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лисянському районі Черкаської області про визнання протиправною відмови у відображенні в акті щомісячної звірки витрат та стягнення державної адресної допомоги.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Зборівському та Козівському районах Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання відшкодувати суми витрат на щомісячну державну адресну допомогу, витрат на доставку та виплату пенсій, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги в сумі 136934 (сто тридцять шість тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 78 коп. - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 30 січня 2013 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.